Чи йдуть українці до єднання і як українці бачать майбутнє України

Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 19 вересня-5 жовтня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про рівень оптимістичних / песимістичних настроїв щодо майбутнього України і єдності українців. Методом телефонних інтерв’ю (computer–assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1008 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

КМІС продовжує досліджувати, наскільки оптимістичними / песимістичними є українці. Зокрема, за останні декілька років КМІС регулярно ставив запитання, чи йдуть українці до єднання / розколу, а також запитання, яким українці бачать майбутнє України через 10 років – як процвітаючої країни-члена ЄС чи, навпаки, як зруйнованої країни із значним відтоком населення.

Востаннє КМІС ставив ці запитання у травні 2025 року і результати того опитування засвідчили значне зниження оптимізму серед українського суспільства щодо майбутнього країни[1]. У нинішньому опитуванні, проведеному в другій половині-на початку жовтня 2025 року ми повторно поставили ці запитання для розуміння динаміки громадських настроїв за останні декілька місяців.

Українці йдуть до єднання / розколу і якою бачать Україну через 10 років

На графіку 1 нижче наведені дані, як українці відчувають єднання (чи роз’єднання) у суспільстві. Так, наразі більшість респондентів – 63% – вважають, що українці долають суперечності та йдуть шляхом до згуртованої нації. Разом з цим третина населення (30% зараз) вважають, що внутрішні суперечності поглиблюються і українці йдуть до розколу.

У травні 2025 року 61% українців вважали, що країна йде до єднання, а 33%, навпаки, вважали, що країна йде до розколу. Різниця порівняно з поточними показниками – у межах похибки, тобто формально за останні декілька місяців змін у громадських настроях з цього питання не було.

Графік 1. А як Ви оцінюєте єднання серед українців і долання суперечностей?

* У 2020 через інакший суспільно-політичний контекст формулювання були змістовно близькими, проте дещо відмінними: «Україна як країна зшивається, іде шляхом об’єднання» і «Україна як країна розвалюється, іде до розколу».

На графіку 2 нижче дані наведені щодо того, якою українці бачать Україну через 10 років. З жовтня 2022 року і до травня 2025 року була стабільна тенденція до зниження оптимізму в українському суспільстві і в травні 2025 року ми вперше зафіксували переважання песимістичних настроїв. Так, у травні 2025 року 47% вважали, що через 10 років Україна буде країною із зруйнованою економікою і великим відтоком населення – проти 43%, які вважали, що через 10 років Україна буде процвітаючим членом ЄС.

Утім, станом на початок жовтня 2025 року ми спостерігаємо відновлення оптимістичних настроїв і наразі вже 56% оптимістично оцінюються майбутнє країни (ріст з 43%). Натомість з 47% до 31% стало більше тих, хто вважає, що через 10 років Україна буде зруйнованою країною із значним відтоком населення. Нинішні показники майже відновилися до показників грудня 2024 року (які, утім, були найнижчими в період з 2022 і до кінця 2024 року).

            Графік 2. Яким Ви бачите майбутнє України через 10 років?

Рівень оптимізму / песимізму в регіональному вимірі

У таблиці відповіді наведені в розрізі регіону проживання респондентів[2]. У всіх регіонах є тенденція до зростання частки тих, хто оптимістично оцінює майбутнє країни. Водночас на тлі інших регіонів вирізняється Захід, де приріст оптимізму відносно найнижчий (і загалом у цьому регіонів трохи менше оптимістів, ніж в інших регіонах). Крім цього, Захід вирізняється тим, що це єдиний регіон, де порівняно з травнем стало менше тих, хто вважає, що країна йде до єднання (в інших регіонах показник або не змінився, або зріс).

Таблиця 1. Чи йдуть українці до єднання і якою бачать Україну через 10 років у розрізі регіону проживання

Рівень оптимізму / песимізму у розрізі віку респондентів

У таблиці відповіді наведені в розрізі віку респондентів. Серед усіх вікових категорій простежується зростання оптимізму щодо майбутнього країни порівняно з травнем 2025 року.

Проте все одно зберігається тенденція, що більш молоді українці є більшими песимістами. Так, серед респондентів у віці 18-29 років 49% вважають, що Україна через 10 років буде процвітаючою країною, а 39%, навпаки, бачать її зруйнованою. Тобто баланс оптимістичних-песимістичних оцінок становить +10% (на рівні України в цілому показник +25%). Серед уже 30-59 річних баланс оцінок +23%, а серед 60+ річних – +39%. Подібна тенденція простежується і у випадку оцінку руху до єдності / розколу.

Таблиця 2. Чи йдуть українці до єднання і якою бачать Україну через 10 років у розрізі віку

Ставлення до територіальних втрат залежно від оцінки руху країни до єдності / розколу і оцінки майбутнього України

У цьому опитування ми також ставили запитання про готовність українців до територіальних втрат для завершення війни[3]. У таблиці нижче наведені дані, як ставляться до територіальних втрат ті, хто мають різне сприйняття єдності та майбутнього України.

Як можна бачити, ті, хто песимістично оцінюють єдність у суспільстві та майбутнє країни, у значно більшій мірі готові до територіальних втрат, зокрема і до найважчих. Так, серед тих, хто бачить Україну через 10 років зруйнованою, 42% готові на офіційне визнання окремих окупованих територій частиною Росії (проти 22% серед тих, хто вважають, що через 10 років Україна буде процвітаючою), а 35% навіть готові передати Росії території, які зараз контролюються Україною (проти 9% серед оптимістів). Подібна тенденція простежується і щодо сприйняття єдності в суспільстві.

 Таблиця 3. Готовність до територіальних поступок залежно від оптимістичних / песимістичних оцінок щодо єдності і майбутнього

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

В одній з наших останніх публікацій щодо сприйняття боротьби з корупцією ми зазначали, що це питання є особливо уразливим з точки інформаційної безпеки України[4]. Так, віра в наратив про «безнадійно корумповану Україну» пов’язаний із вищою часткою тих, хто готовий на будь-які, навіть найважчі, умови для завершення війни (і, до речі, ті, хто вважає Україну безнадійно корумпованою, є значно більшими песимістами щодо майбутнього). І тому поширення і вкорінення серед української громадськості такого наративу серйозно підриває національну безпеку (чим особливо і займається наш ворог).

Подібна ситуація стосується і оцінки майбутнього України. Наратив про «похмуре і безрадісне майбутнє України» деморалізує людей і посилює думку, що немає сенсу в опору ворогові. І ми бачимо, що дійсно ті, хто песимістично дивляться в майбутнє України, у значно більшій мірі готові навіть до капітуляції. Тому поширення такого наративу завдає серйозного удару по безпеці України.

У випадку корупції ми наводили пропозицію Я. Грицака «… перестати говорити про Україну як про дуже корумповану країну, варто говорити про Україну як про країну, що бореться з корупцією». У випадку майбутнього країни ми також вважаємо, що варто говорити, що хоч шлях наш і тернистий, але ми рухаємося до зрештою кращого майбутнього. Попереду нас чекають кращі часи, але для цього ми маємо зараз докласти всіх необхідних зусиль, щоб вистояти в цей надскладний період.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Яким Ви бачите майбутнє України через 10 років? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ

А як Ви оцінюєте єднання серед українців і долання суперечностей? РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ

[1] Чи йдуть українці до єднання і як українці бачать майбутнє України // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1540&page=1

[2] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.

[3] Динаміка готовності до територіальних поступок та роль інтерпретації «територіальних поступок»

 // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1559&page=1

[4] Сприйняття боротьби з корупцією в Україні та ставлення українців до критики дій влади на період повномасштабного вторгнення // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1562&page=1

#національнабезпека #оптимізм #соціологічнедослідження #територіальнівтрати #суспільнадинаміка #регіональнийаналіз #опитування #соціальнідослідження #віковігрупи #соціальнінастрої #соціологія #песимізм #єдність #суспільнінастрої #громадськадумка #Україна #суспільствоУкраїни #інформаційнабезпека #майбутнє_України #УСП #USP

Джерело