На відміну від багатьох інших тем, помилки або маніпуляції в медичному контенті можуть впливати не лише на поінформованість аудиторії, а й на її здоров’я. Саме тому до висвітлення медичної тематики висуваються особливо високі вимоги щодо достовірності, точності й дотримання журналістських та етичних стандартів.
Експерти Інституту масової інформації проаналізували, як українські загальнонаціональні медіа висвітлюють теми здоров’я, краси та способу життя, і визначили кілька проблемних практик, які трапляються в такому контенті.
“Нова пандемія” як інформаційний гачок
Пандемія COVID-19 суттєво змінила логіку висвітлення інфекційних захворювань у медіа. Вона стала одним з найсильніших інформаційних тригерів. У проаналізованих матеріалах про нові або маловідомі віруси ІМІ зафіксував випадки, коли повідомлення будувалися саме навколо такого сценарію. З одного боку, це допомагає привернути увагу аудиторії, однак з іншого – може створювати завищене сприйняття ризиків і формувати постійне очікування нової глобальної епідемії навіть тоді, коли йдеться лише про поодинокі випадки захворювання.
Показовим прикладом стало висвітлення спалаху хантавірусу на борту круїзного лайнера MV Hondius. Попри локальний характер інциденту, низка українських онлайн-медіа винесла в заголовки припущення про можливість нової пандемії.
Так, РБК-Україна опублікувало матеріал із заголовком “Хантавірус замість COVID? Чи загрожує світу нова пандемія та що з українцями на борту лайнера”. Уже сам заголовок проводить паралель між локальним спалахом хантавірусу та пандемією COVID-19, хоча на момент публікації матеріалу жодних підстав говорити про пандемічне поширення хантавірусу не було.
Окрім цього, під час висвітлення теми в частині матеріалів редакції використовували емоційно забарвлені характеристики на кшталт “небезпечний”, “смертельний” чи “рідкісний”, які посилювали драматичність повідомлень.
Наприклад, ТСН опублікувала матеріал під заголовком “Смертельний хантавірус в Україні! Чи загрожує нам нова пандемія та що відомо про “інфекцію щурів”?”. Уже перше речення матеріалу починається із запитання: “Світ знову на межі паніки?” Такий прийом ще до ознайомлення з фактами задає читачеві емоційний тон і формує відчуття масштабної загрози.
Схожий підхід простежується й під час висвітлення інших інфекційних захворювань. Так, сайт “Обозреватель” опублікував матеріал із заголовком “Переносять комарі: інфекціоністи б’ють на сполох через нові тропічні віруси, які набувають поширення в Україні”. Водночас у самому тексті йшлося лише про поодинокі випадки інфікування вірусом чикунгунья, які були зафіксовані в Олександрівській лікарні в пацієнтів, що повернулися з-за кордону. Ба більше, лікарка-інфекціоністка Ольга Голубовська, на яку посилалося видання, прямо зазначає, що не вважає, ніби Україна перебуває на порозі масштабної епідеміологічної катастрофи.
Наведені приклади демонструють розрив між змістом заголовків і самих матеріалів: джерела та експерти в текстах говорять про локальні випадки або відсутність підстав для масштабної тривоги, тоді як у заголовках з’являються сценарії можливої пандемії та інші драматичні формулювання.
Універсальні поради замість доказової медицини
Ще одна проблема, яку зафіксував моніторинг, – це подання рекомендацій щодо лікування або здорового способу життя як універсальних порад, що нібито підходять усім без винятку. Такий підхід суперечить одному з базових принципів медицини – індивідуальному підходу до пацієнта. Одні й ті самі симптоми можуть бути виявами різних захворювань, а однакові рекомендації можуть бути корисними для однієї людини та неефективними або навіть небезпечними для іншої.
Особливі ризики можуть виникати в матеріалах, де пропонують способи лікування окремих симптомів без пояснення причин їхнього виникнення та без рекомендації звернутися до лікаря. В окремих випадках такі матеріали можуть становити потенційні ризики. Зокрема, ТСН з посиланням на неідентифікованих лікарів опублікувала матеріал про корисні властивості липового цвіту. У публікації згадано про його лікувальні властивості, наприклад про здатність знижувати температуру, зменшувати запалення, лікувати кашель тощо. Водночас матеріал практично не містив інформації про обмеження його використання. Зокрема, не згадувалися можливі алергічні реакції, індивідуальна чутливість, взаємодія з лікарськими препаратами чи інші протипоказання. Також читачів не попереджали, що навіть рослинні засоби можуть мати побічні ефекти й не повинні замінювати консультацію лікаря або призначене лікування.
Ще одним прикладом є матеріал ТСН “Лікарі назвали ягоди, які треба їсти для підтримання здоров’я серця та судин: повний список”. Уже в заголовку редакція посилається на “лікарів”, однак у самому тексті не названо жодного лікаря, медичного фахівця чи науковця. Моніторинг показав, що проблеми медичного контенту можуть бути пов’язані не лише з достовірністю самої інформації, а й зі способом її подання. У проаналізованих матеріалах ІМІ зафіксував драматизацію заголовків, спрощення складних медичних проблем до універсальних рекомендацій та надмірне фокусування на окремих лікарських засобах. Такі практики можуть формувати викривлене сприйняття медичних ризиків і стимулювати самолікування. Також матеріал не містить посилань на дослідження, рекомендації профільних медичних організацій або інші першоджерела. Натомість у тексті використовуються безособові конструкції на кшталт “доведено” та “фахівці радять”.
Аналогічні зауваження є і до матеріалу УНІАН “Ноги не будуть набрякати, якщо запам’ятати це просте правило: що робити в домашніх умовах”.
Подібний формат подання інформації створює хибне враження, що існують прості й універсальні розв’язання складних медичних проблем. Рекомендації щодо лікування, харчування чи профілактики захворювань мають враховувати конкретний стан здоров’я людини.
***
Моніторинг показав, що проблеми медичного контенту можуть бути пов’язані не лише з достовірністю самої інформації, а й зі способом її подання. У проаналізованих матеріалах ІМІ зафіксував драматизацію заголовків, спрощення складних медичних проблем до універсальних рекомендацій та надмірне фокусування на окремих лікарських засобах. Такі практики можуть формувати викривлене сприйняття медичних ризиків, стимулювати самолікування та в окремих випадках розмивати межу між редакційним контентом і комерційною комунікацією.
#Дослідження #фейки #медичнажурналістика #критичнемислення #медицина #інформаційнабезпека #вакцинація #пандемія #здоровя #дезінформація #медіаграмотність #журналістика #фактчекінг #українськімедіа #медичніматеріали #онлайнмедіа #УСП #USP
