Дата народження: 21.12.1967
Місце народження. Освіта н. Уродженець Тбілісі. У 1984 році на батьківщині закінчив із золотою медаллю середню школу. У 1992-му з відзнакою – факультет міжнародного права Київського інституту міжнародних відносин. Як стипендіат Конгресу США був спрямований на навчання в Колумбійський університет (Нью-Йорк), в 1994 році отримав ступінь магістра права.
У 1995-му Саакашвілі захистив докторську дисертацію в Університеті Джорджа Вашингтона (Вашингтон, округ Колумбія). Навчався в Страсбурзькому інституті прав людини, в Академії європейського права у Флоренції і в Гаазької академії міжнародного права.
Кар’єра. Працював в Норвезькому інституті прав людини в Осло, в нью-йоркській юридичній фірмі Patterson, компаніях Belknap, Webb & Tyler. Остання спеціалізувалася на правовому забезпеченні нафтогазових проектів в СНД. У 1995 році повернувся до Грузії на запрошення свого друга Зураба Жванії. Був обраний депутатом парламенту від його партії “Союз громадян Грузії”, яка підтримувала в той час президента Едуарда Шеварднадзе, в 1985-1990 рр. обіймав посади міністра закордонних справ СРСР і члена Політбюро ЦК КПРС. У 1996 році Саакашвілі очолив парламентський комітет з конституційних і юридичних питань. У серпні 1998-го очолив пропрезидентську фракцію “Союз громадян Грузії”.
У 1999 році знову обраний в парламентарії. З січня 2000-го – представник Грузії в ПАРЄ. У жовтні того ж року призначений міністром юстиції Грузії. У 2001-му Саакашвілі став депутатом, а роком пізніше – головою законодавчих зборів Тбілісі.
На виборах 4 січня 2004 року обраний президентом Грузії. За Саакашвілі віддали голоси 96,27% виборців.
В результаті відбулися 1 січня 2008 року позачергових президентських виборів повторно став главою держави.
17 листопада 2013 року Саакашвілі на посаді президента змінив Георгій Маргвелашвілі.
13 лютого 2015 року президент України Петро Порошенко призначив Саакашвілі своїм позаштатним радником, і в той же день підписав указ про створення Дорадчої міжнародної ради реформ, який очолив екс-президент Грузії.
29 травня Президент Порошенко підписав указ про надання Саакашвілі українського громадянства як “обличчя, прийняття якого до громадянства України становить державний інтерес”.
На наступний день, 30 травня, Порошенко призначив Саакашвілі главою Одеської обласної державної адміністрації, звільнивши з цієї посади Ігоря Палицю.
7 листопада 2016 року Саакашвілі подав у відставку з посади керівника Одеської області. 9 листопада президент Порошенко відставку прийняв, одночасно звільнивши Саакашвілі з посади свого радника. 11 листопада Саакашвілі оголосив про створення власної політичної сили і намір домагатися дострокових виборів до Верховної Ради.
26 липня 2017 Петро Порошенко позбавив Михайла Саакашвілі українського громадянства на підставі рекомендацій комісії з питань громадянства. Згідно із законодавством про захист персональних даних, відповідний указ не підлягає опублікуванню, “оскільки містить конфіденційну інформацію, зокрема персональні дані”.
28 травня 2019 року президент Володимир Зеленський вніс зміни в указ п’ятого президента Петра Порошенка і повернув громадянство екс-губернатору Одеської області Михайлу Саакашвілі.
На позачергових парламентських виборах 2019 очолив виборчий список партії Рух нових сил. У підсумку на виборах до ВРУ партія Рух нових сил не подолала прохідний бар’єр в 5%.
7 травня 2020 року президент Володимир Зеленський призначив Михайла Саакашвілі главою Виконавчого комітету реформ.
Погляди і оцінки. На посту міністра юстиції Грузії намагався ввести обов’язкову наркологічну експертизу для чиновників, сам публічно здавав кров на аналіз. Виступав за конфіскацію майна держслужбовців, якщо ті не зможуть довести законність його походження.
З поста міністра юстиції пішов зі скандалом – подав у відставку, звинувативши президента Шеварднадзе і членів уряду в корупції. Після цього сформував опозиційну політичну організацію “Національний рух”, з часом трансформувалися в партію “Єдиний національний рух” (голова – Саакашвілі).
У листопаді 2003 року акції протесту, організовані партією Саакашвілі спільно з Жванією і спікером парламенту Ніно Бурджанадзе, змусили Шеварднадзе піти у відставку. Події тих днів отримали назву “революція троянд”. А Саакашвілі як один з її героїв на сплеск популярності отримав пост президента. Після цього його соратник Жванія став прем’єр-міністром Грузії, але через рік, в лютому 2005-го, раптово помер. За офіційною версією – від отруєння чадним газом в результаті нещасного випадку. За однією з неофіційних – в результаті замовленого Саакашвілі замаху грузинських спецслужб.
Отримавши посаду президента, Саакашвілі заявив про старт ліберальних економічних реформ і курс Грузії в НАТО і Євросоюз, оголосив війну корупції, зайняв жорстку позицію щодо офіційної Москви, звинувачуючи її в підтримці сепаратистських устремлінь влади невизнаних республік – Південної Осетії та Абхазії.
В результаті непокладістим Міхо у відносинах з Кремлем грузинські підприємці зіткнулися з труднощами в експорті в РФ ряду товарів (зокрема, вин і мінеральної води “Боржомі”). Грузія відчула серйозні перебої в поставках російських енергоносіїв, виникли труднощі з транспортним сполученням.
В результаті невиконання багатьох задекларованих обіцянок, пробуксували в початих реформ Саакашвілі розгубив помітну частку колишньої популярності. У листопаді 2007-го політичні конкуренти президента організували масові акції протесту, з якими глава держави обійшовся досить жорстко. Весь світ облетіли відеосюжети і фотографії, що демонстрували розгін поліцією демонстрантів, а також повідомлення про закриття опозиційного телеканалу. Дії Саакашвілі піддали різкій критиці такі шановні їм міжнародні структури, як НАТО, ПАРЄ і т.д.
В результаті під тиском опозиції Саакашвілі оголосив дострокові президентські вибори і подав у відставку. За великим рахунком, серйозних конкурентів в останній гонці у нього не було. Проте, це волевиявлення офіційно підтвердило помітне падіння рейтингу Міхо – в цей раз за нього віддали голоси 53,4% виборців (на 40% менше, ніж в 2004-му).
Вибори, які розцінювалися як шанс відновити ліберальний імідж влади, що постраждав через придушення листопадових демонстрацій, були оцінені міжнародними спостерігачами як демократичні і відповідають міжнародним стандартам, хоча і не зовсім досконалі.
Незадовго до оголошення офіційних підсумків голосування фаворит гонки заявив, що тепер виступає за поліпшення відносин з Росією, і пообіцяв продовження реформ з урахуванням потреб людей, багато з яких незадоволені його стилем правління.
Сім’я і друзі. Політик одружений на голландці Сандрі Рулофс, яка активно займається благодійністю. Подружжя виховує двох синів – Едуарда і Ніколоза.
Саакашвілі дуже дружний з третім президентом України Віктором Ющенком. Він і його український колега – куми.
