fbpx

На війні загинув фігурант “плівочного скандалу”

Повномасштабна війна росії проти України змінила життя і світогляд багатьох людей. Вчорашні студенти, медійники, бізнесмени, противники діючої влади добровільно беруть до рук зброю, щоб боронити рідну землю від рашистської навали. Військові з досвідом бойових дій повертаються до лав ЗСУ попри наслідки важких поранень, отриманих під час участі в Антитерористичній операції. Медпрацівники цивільних закладів міняють білий халат на військовий піксель, аби рятувати життя поранених Захисників і Захисниць. Щодня Збройні Сили звільняють населені пункти, відбивають атаки ворога, віддають життя за Україну і майбутню Перемогу. Український соціологічний портал продовжує щотижневу рубрику “Життя за Україну”.

Артур Гриценко

Народився у 1978 році на Житомирщині. Здобув славу як футболіст. Закінчив Львівський фаховий коледж спорту. Розпочав кар’єру у 17-річному віці у складі футбольного клубу “Львів”. В якості півзахисника виступав за команди “Карпати-2”, “Карпати”, “Галичина-Карпати” (Львів), “Спартак-Горобина” і “Газовик-Скала” (Суми), а також за “Коростень”, “дніпродзержинську “Сталь”, білоцерківський “Арсенал” і  “Самбір”. На момент повномасштабного російського вторгнення перебував у Франції, але повернувся до України, щоб долучитись до захисту рідної землі. Добровільно мобілізувався у лави 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 22 квітня під час боїв під Харковом.

Владислав Бувалкін

Народився у 1979 році в Одесі. Мав власний бізнес. З 2014 року боронив Україну в лавах Державної прикордонної служби. За роки участі в АТО/ООС був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ, ІІ і І ступеня. З 2019 року служив вже у лавах Служби безпеки України. Після початку відкритої російської агресії брав участь у військових операціях на Київщині. 22 березня підрозділ, в якому служив майстер-сержант Бувалкін, здійснив ураження штабу окупантів в районі Макарова. Під час відходу потрапили під ворожий обстріл, внаслідок якого Бувалкін загинув. Удостоєний ордена “Золота зірка” і звання Героя України посмертно. На його честь було висаджено дерева у Славському держлісгоспі. Тіло Героя кремоване, прах розвіяно в небі над Одесою.

Євген Старинець

Народився у 1975 році у Вінниці. За фахом – юрист. Закінчив Київський університет ринкових відносин, згодом – Українську академію внутрішніх справ. Обіймав посаду директора з фінансових питань телерадіокомпанії “Суспільне Черкаси”, у 2017 році був обраний менеджером філії. З початком повномасштабної війни добровільно долучився до лав територіальної оборони. В складі одного з підрозділів виконував бойові завдання на Луганщині. Загинув 30 квітня під час бою за Попасну. Похований у Черкасах.

Едуард Вагоровський

Народився у 1965 році в Рубіжному (Луганщина). Про кар’єру військового льотчика мріяв з дитинства. Закінчив Ставропольське вище військово-авіаційне училище льотчиків і штурманів. Службу проходив в Оренбурзі, згодом був переведений до Озерного (Житомирська область) і списаний як підполковник запасу. У 2014 році, з початком окупації Донбасу і анексії Криму, повернувся до Збройних Сил. На момент початку повномасштабної війни перебував у лавах 39-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил. Загинув 24 лютого у перші часи війни під час виводу бригади з-під ракетного удару. Удостоєний ордена “Золота зірка” і звання Героя України посмертно. Похований в Озерному.

Юрій Новосад

Народився у 1986 році на Волині. Після проходження строкової служби здобув освіту електрика. Працював на птахофабриці на Катеринопільщині (Черкаська область), де проживав. У 2014 році брав участь в АТО. На наступний день повномасштабної російської агресії був призваний до Збройних Сил. Боронив Україну у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня за участь у деокупації села Мощун на Київщині. Надалі брав участь у бойових діях на Сході. Загинув 3 серпня на Донеччині внаслідок артилерійського обстрілу. Похований на Катеринопільщині. У старшого солдата залишилась дружина і двоє доньок.

Дмитро Штанько

Народився у 1980 році в Харкові. Був власником кількох компаній у галузі агропромисловості та надання фінансових послуг. Відомий як учасник скандалу з “плівками Єрмака”, а саме як людина, яка записала розмови голови Офісу Президента і оприлюднила плівки. Попри відсутність бойового досвіду, постійний контроль з боку СБУ і опозиційного ставлення до діючої влади не ухилявся від мобілізації. В складі 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” виконував бойові завдання на Донеччині. За перший місяць служби отримав дві контузії, але не залишив фронт. Загинув 5 жовтня в районі Бахмута під час мінометно-артилерійського обстрілу.

Станіслав Малишев

Народився у Харкові. За фахом – будівельник. Активний учасник Революції Гідності, перебував у складі 2-ї сотні самооборони Майдану. Під час розстрілу майданівців допомагав евакуювати поранених і тіла вбитих. Брав участь в АТО як зенітник добровольчого батальйону “Донбас”. Нагороджений медаллю “За військову службу Україні”. У 2019 році разом з родиною оселився в Дніпрі. В лютому 2022 року добровільно долучився до лав Збройних Сил, а саме – до розвідувального батальйону 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Загинув 5 жовтня під Соледаром. Бійцю було 36 років. Залишилась дружина і двоє маленьких дітей.

Віталій Мовчан

Народився у 1998 році в Куп’янську. У 2016 році уклав контракт із Збройними Силами, проходив службу в якості водія-механіка. У 2020 закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені І.Кожедуба. На момент повномасштабного російського вторгнення проходив службу у лавах 39-го окремого зенітно-ракетного полку в чині лейтенанта. Вранці 24 лютого здійснив свій перший пуск, збивши ворожий літак СУ-30, а короткий час потому – безпілотник. Загинув на Луганщині на бойовому посту увечері 24 лютого в результаті обстрілу, здійсненому ворожою авіацією. Похований на Волині. Удостоєний звання Героя України і ордена “Золота зірка” посмертно.

Олександр Попов

Позивний “Дракон”. Народився у 1981 році в Кам’янці-Подільському. Одразу після Революції Гідності став на захист України у складі Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”. Брав участь у боях на позиціях біля Донецького аеропорту після підриву окупантами нового терміналу. Отримав низку нагород і відзнак. У 2016 році був важко поранений під час боїв за Авдіївку, проходив тривале лікування і реабілітацію. Попри наслідки поранення в лютому повернувся на фронт у складі того ж ДУК “Правий Сектор”. Загинув 6 серпня під час боїв за Бахмут.

Олексій Юрченко

Народився у Києві. Відомий у медійному просторі як оператор телеканалів “П’ятий”, “Перший Національний” та “Прямий” (на останньому працював з 2021 року). У 2015-2016 роках брав участь у бойових діях на Сході, зокрема, в боях за Піски і Мар’їнку. Отримав відзнаку “Срібний хрест”. 24 лютого добровільно мобілізувався до Збройних Сил. Спочатку боронив Київщину у складі 206 батальйону територіальної оборони, згодом був переведений до 1-ї окремої бригади спецпризначення імені Івана Богуна. З серпня 2022 року мав офіцерське звання і чин командира взводу гранатометників. Загинув 8 вересня під час боїв за Балаклію. Похований у Києві.

Вадим Зеленюк

Народився у 1988 році на Хмельниччині. Здобув освіту у Київському національному університеті внутрішніх справ (факультет внутрішніх військ). Кандидат у майстри спорту з дзюдо, майстер спорту України з самбо, багаторазовий чемпіон і призер України та Європи з бойового самбо й дзюдо, чемпіон Європи з універсального бою, володар Кубку Президента України з рукопашного бою. Військову службу проходив у лавах окремого загону спецпризначення “Омега” Національної гвардії України. Брав участь в АТО/ООС. З початком повномасштабної війни виконував бойові завдання на Київщині, згодом – на Харківщині і Донбасі. Брав участь у боях на Ізюмському напрямку і за Сєвєродонецьк. Нагороджений медаллю “За військову службу Україні”. Загинув 22 серпня під час боїв під Авдіївкою. Удостоєний ордена “Золота зірка” і звання Героя України посмертно.

Вадим Журавський

Позивний “Вікінг”. Народився у 1998 році на Хмельниччині. Закінчив Одеську Військову академію, після чого одразу розпочав службу у лавах 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. У 2021 році отримав звання старшого лейтенанта і командирський чин. З початку повномасштабної війни виконував бойові завдання у найгарячіших точках. У квітні 2022 року удостоєний ордена “За мужність” ІІІ ступеня. Загинув 20 травня на Донеччині під час бою з окупантами. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня посмертно.

Вічна пам’ять і шана Героям!

#героїУкраїни #ЗСУ #героїневмирають #загиблібійці #життязаУкраїну #УСП #USP

Сюзанна Елпі

COVID-19 Live