Чи загрожує Києву екологічна катастрофа?
Кожного року, як тільки починається пляжний сезон, в новинах з’являється інформація: стільки-то пляжів столиці не є придатними для купання. Та аби ж проблема була тільки в пляжах! Проблеми водойм – це і повітря, яким дихають мешканці столиці, і вода, яку вони споживають, і яка далеко не завжди є придатною до споживання. Які наразі існують проблеми, що стосуються київських вод? Чи існує загроза екологічної катастрофи? Що має зробити влада, аби запобігти лиху?
Безіменні водойми
Водні ресурси Києва (річки, озера та ставки) займають приблизно 8% загальної площі міста. Точна кількість водойм не відома, проте називають різні числа: 300, 400, 500. На балансі КП “Плесо” наразі перебуває 102 водойми, і станом на 2020 рік лише 13 пляжів, розташованих біля цих водойм, придатні для купання. А що з приводу тих вод, які не перебувають на балансі підприємства? Вони або страждають через незаконні дії компаній та громадян, або “за допомогою” забудовників зникають зовсім: немає назви та відповідної документації, немає відповідального – немає й озера. Заради забудови безіменні водойми просто засипають або осушують, а на їхньому місці споруджують багатоповерхівку або торгівельний центр, не замислюючись над тим, що це небезпечно для життя людей.
Проблеми київських вод
До чинників, що спричиняють негативні наслідки для київських вод, належать:
- Недобросовісне ставлення відпочиваючих (скидання у водойми неорганічних та пластикових відходів, влаштування стихійних сміттєзвалищ на березі тощо).
- Поховання домашніх тварин біля озер та річок.
- Будівництво, (в тому числі, незаконне), потрапляння будівельних відходів у ґрунт.
- Неякісне обслуговування очисних споруд.
- Незаконне використання вод (встановлення насосів, стоків тощо).
“Безіменні водойми” також є однією з проблем.
Але найголовніша проблема київських водойм – це бездіяльність влади і майже повна неконтрольованість ситуації.
Як забруднюють воду мешканці столиці
Про негативний вплив неорганічних відходів на навколишнє середовище та про шкоду, якої завдають сміттєзвалища, людям розказують ще в школі. Шкідливі речовини потрапляють у ґрунтові води, забруднюють річки та озера (про колообіг води в природі теж ще у школі розказують, тож не цитуватиму підручники). Проте це не заважає людям нехтувати негативними наслідками і влаштовувати сміттєзвалища просто на берегах водойм або ж викидати у воду сміття.
З найкращих міркувань та з любов’ю до братів наших менших люди ховають своїх померлих улюбленців на берегах річок та озер. І хоча трупи тварин не є неорганічними відходами, все ж стихійні кладовища для чотирилапих, створені саме у береговій зоні, шкодять водоймам. Ті самі ґрунтові води, в які потрапляють рештки тварин (не буду зайвий раз говорити про природні процеси). Чи завжди продукти розпаду трупів є корисними для природи? Далеко не завжди. Але, як правило, люди не враховують цього, створюючи стихійні кладовища біля водойм.
Нарешті, проблема сортування сміття. Хоча українці і, зокрема, кияни потроху проявляють свідомість і сортують сміття, до системи в цьому сенсі ща дуже і дуже далеко. Використані батарейки, плати, пластикова тара – все не відсортоване сміття, що потрапляє навіть на легальне звалище, але не підлягає переробці чи утилізації, завдає шкоди оточуючому середовищу. Зокрема, через ті самі ґрунтові води, до яких потрапляють шкідливі речовини.
Вплив будівництва на водойми
Якщо опустити проблему незаконного будівництва, яка в усіх антирейтингах поза конкуренцією, то перше місце посідає така проблема, як будівництво в межах прибережних захисних смуг (ПЗС). ПЗС – це своєрідний буфер, який захищає водойму, принаймні, так має бути. Проте ані влада, ані органи, що несуть відповідальність за охорону київських вод, не надають цьому значення, і в результаті на цілком законних підставах у зоні ПЗС споруджуються рекреаційні зони, будинки, нежитлові споруди (розважальні заклади, спорткомплекси тощо) – а таке будівництво є небезпечним як з екологічної точки зору, так і з точки зору геології та геодезії.
Зокрема, будівництво в зоні ПЗС – це ще й спорудження та обслуговування водопроводу та каналізаційних систем. Хто несе відповідальність за споживання води та її фільтрацію? Хто має це контролювати?
Слово “Київводоканалу”
Ще в 2018 році “Київводоканал”, який відповідає за водопостачання по всьому місту отримав геть не почесне звання “Найбільший забруднювач українських вод”. Проте дирекція підприємства вважає результат не об’єктивним, і ось чому.
За словами керівництва, на обліку “Київводоканалу” перебуває певна кількість об’єктів, і всі вони проходять планові перевірки, профілактичні та ремонтні роботи з обслуговування очищувальних систем. Але далеко не всі об’єкти, що споживають київські води, стають на облік до “Київводоканалу”. Простіше кажучи – споживають воду незаконно і не надто піклуються про встановлення очисних систем, повертаючи воду в природні водойми забрудненою.
До того ж, кажуть у “Київводоканалі”, великою проблемою є побутова хімія – фосфати та інші речовини не затримуються на фільтрах.
Отже, керівництво підприємства не заперечує “свого” негативного впливу на води (не лише київські, а й українські в цілому), проте не згодне з “першою премією”. До того ж, у “Київводоканалі” вказують на таку проблему, як відсутність контролю над охороною столичних вод.
Загалом, наразі ситуація не покращилася.
Що мала б зробити влада?
Скільки б не йшлося про стихійні сміттєзвалища, незаконні забудови тощо, найбільша проблема – бездіяльність влади, а саме – відсутність контролю охорони водних ресурсів з боку влади.
Так, у КП “Плесо” стверджують, що для підрахування точної кількості водойм у Києві та для взяття їх усіх на облік потрібно щонайменше 6-7 років. І, звичайно, кошти.
Проблеми незаконного споживання водних ресурсів наче й не існує. Підприємства продовжують працювати, води Києва – забруднюватись. Чому працюють ці підприємства? Чому продовжуються незаконні забудови?
Та й не тільки незаконні! Про те, що проводити будь-які будівельні роботи в зоні ПЗС, в уряді нібито не знають і дають “добро” на створення рекреаційних, житлових або курортних зон.
А чи штрафують громадян за сміттєзвалища або за сміття, не винесене по собі після відпочинку на березі водойми? Хіба що вішають таблички з попередженням про штрафи, а хто-небудь бачив штрафні санкції в дії?
І про домашніх улюбленців можна було б подбати, виділивши трохи землі під кладовища для них. Адже собаки, коти, гризуни та інші тварини – це члени родини. Але ж ресторанний комплекс принесе більше прибутку, ніж звірячий цвинтар, чи не так?
І така неконтрольованість охорони водних ресурсів з боку влади рано чи пізно спричинить екологічну катастрофу. Щоб запобігти цьому, влада має не просто розробити певну стратегію з охорони водних ресурсів, а й створити спеціальні комітети, які контролюватимуть дотримання цієї стратегії. До того ж, потрібно запровадити дієві системи штрафування підприємств – за несвоєчасне обслуговування очисних систем та (або) незаконне використання водних ресурсів, громадян – за забруднення навколишнього середовища.
А найменше, що може і має зробити влада – проведення широкої інформаційної кампанії серед населення щодо збереження водних ресурсів та запобігання незворотних наслідків.
Автор: Горбенко А.С.
