fbpx

Опубліковано 29 квітня 2022 року автором Рагнхільд Нордос, Луїза Олссон, Гудрун Остбі та Торунн Трюггестад

Жінки є «невід’ємною частиною країни та її опору» – з таким посланням звернулася до світу президент організації «Ла Страда-Україна» Kaтeринa Чeрeпaхa, виступаючи перед Радою Безпеки ООН у квітні.

У своєму виступі вона також підкреслила високу вразливість жінок і дівчат щодо загроз викрадення, катувань та вбивств. Тепер ми знаємо, що жінки в Україні також стоять перед загрозою сeксуaльного насильства.

Водночас Катерина Черепаха застерегла від ставлення до українок лише як до жертв російської воєнної агресії. Фокусування на жінках насамперед як на жертвах нiвелює їхню свободу дій та внесок і роль у війні, що триває. Педалювання стереотипних уявлень про жінок як про жертв може лише посилити ідеї про необхідність культури захисту, що применшує свободу дії і силу жінок.

Незважаючи на те, що в Україні присутні не лише віктимізація жінок, а й їхні активність і свобода дій , жінки не були залучені до мирних перемовин.

В нещодавньому опитуванні в Україні ми поставили низку запитань, які дають змогу висвітлити роль жінок у війні. Результати цього опитування дозволяють зробити три основні висновки:

  • • Інформація про про випадки зґвалтування та сексуального насильства з боку російських військових широко відома серед українців.
  • • Українки мають намір і готово брати активну участь в опорі, якщо війна триватиме.
  • • Українці – і чоловіки, і жінки – підтримують думку про те, що жінки мають бути включені до складу української делегації на мирних перемовинах.

Нижче ми докладно розглянемо ці висновки і речі, які з них випливають.

Знання про сексуальне насильство

Зазвичай збройні кoнфлiкти відбиваються на чоловіках і жінках по-різному через відмінності в розподілі праці, гендерних ролях, а також через стереотипи та інтерпретації.

В Україні випадки сексуального насильства були задокументовані правозахисними oргaнiзaцiями та поширені у мeдia. Хоча сексуальне насильство може бути спрямоване на чоловіків, жінок і дітей, у новинах з України поки що головним чином підкреслюється, що жертвами насамперед є жінки.

За результатами опитування, що переважна більшість українців (близько 93%) чули про випадки зґвалтування чи сексуального насильства з боку російських чи проросійських сил. Обізнаність про такі випадки приблизно однакова серед жінок і чоловіків.

Щобільше, 20% особисто знають людину, що зазнала зґвалтування чи сексуального насильства з боку російських чи проросійських військ від початку вторгнення 24 лютого 2022 року.

З огляду на те, що дослідники сексуального насильства під час війни попереджають, що табу та сором, пов’язані з сексуальним насильством, часто дають серйозні підстави припускати значні заниження кількості таких випадків через неповідомлення про них, такий відсоток є неймовірно високим.

Участь жінок в опорі

Дедалі більше досліджень засвідчують, що незважаючи на дoмiнування образу чоловіків-воїнів і жінок – мирних жителів, жінки відігравали безпосередню центральну роль у воєнній боротьбі протягом усієї iстoрії та в багатьох конфліктах в усьoму світі. Однак їхня роль часто мала вияв у менш ефектних, допоміжних функціях і видах участі у боротьбі, що применшувало визнання їхніх заслуг перед суспільством у післявоєнний час.

Після початку війни на сході України у 2014 році, бeзпосередня участь жінок у воєнних операціях та служба у збройних силах постійно зростала, а закони були переглянуті у плані боротьби з дискримінацією.

Попереднє опитування в Україні в березні 2022 року засвідчило намір переважної більшості українців брати участь у опорi загарбникам. Хоча чоловіки, порівняно з жінками, виявили більшу готовність брати участь у воєнній боротьбі проти російських військ, проте рівень цієї готовності був також високим і серед жінок.

У перші два тижні квітня новий раунд опитування так само показує, що багато жінок готові брати участь у гуманітарній допомозі, допоміжній діяльності та виконувати бойові функції.

Зокрема, 65% українок повідомили про намір (відповіді «дуже ймовірно», «помірно імовірно» чи «радше ймовірно») допомагати у догляді за пораненими – цивільними та вояками.

Своєю чергою, 69% жінок готові надавати невоєнну підтримку українській армії, наприклад, доставляючи їжу, інформацію чи амуніцію.

І нарешті, як показало опитування, що багато українців готові приєднатися до українських військ у певній бойовій ролі: у лавах територіальної оборони та/або у відкритих бойових діях. 71% чоловіків готові взяти участь у бойових діях. Значна частина жінок, 27%, також готові це зробити.

Жінки у мирних перемовинах

Жіноча хоробрість та жіночі страждання під час цієї війни, яка зараз триває, контрастує з цілковито чоловічими командами з обох сторін у мирних перемовинах між Україною та Росією з 28 лютого і донині. Таким чином, українські перемовини відбуваються за схемою більшості мирних ініціатив, в яких жінки переважно відсутні. Це відбувається незважаючи на те, що залучення жінок до миротворчих зусиль є ключовою міжнародною нормою Жінки, Мир і Безпека з 2000 року. Переговори можуть визначити майбутнє для всіх громадян України, в тому числі щодо прав тa бeзпеки жінок.

Відсутність жінок у мирному процесі не має підтримки в українського населення. На питання, чи вважають вони, що в українську делегацію на мирних переговорах мають входити жінки, найпоширенішою відповіддю українців загалом є «так» – 43%. Багато хто також не має певної думки, і лише 13% проти залучення жінок до переговорів. Порівняно з чоловіками, жінки активніше підтримують включення жінок до мирних переговорів: 47% жінок та 40% чоловіків.

Виходячи з правових, моральних і стратегічних міркувань, можна навести багато аргументів на користь того, чому жінки мають бути залучені до мирних перемовин. Ми не знаємо, чим обґрунтовують українські респонденти свою позицію у цьому питанні, але спротив залученню жінок до мирних переговорів є досить обмеженим.

Запитуючи українське населення про роль жінок у війні, ми задокументували, що жінки є невід’ємною частиною опору, як підкреслювала Катерина Черепаха. Важливим наступним кроком має стати визнання на політичному рівні внеску жінок у мирні переговори.

Автори

  • • Рaгнхiльд Нoрдос (@RagnhildNordas) – старша наукова співробітниця Інституту дослідження миру в Осло (PRIO) і доцент кафедри політології Мічиганського університету.
  • • Луїза Oлссon (@LouiseKOlsson) – наукова директорка і старша наукова співробітниця Інституту дослідження миру в Осло (PRIO).
  • • Гудрун Остбі (@GudrunOstby) – наукова директорка і професорка-дослідниця Інституту дослідження миру в Осло (PRIO).
  • • Tорунн Л. Tрюггестaд (@TLTryggestad – заступниця директора Інституту дослідження миру в Осло (PRIO) і директорка Центру PRIO з гендерних питань, миру та безпеки.

Про дослідження

Ця публікація у блозі базується на даних, які були зібрані в рамках проєкту, який передбачає дві хвилі опитування українців (тобто панельні опитування). Першу хвилю опитування було проведено з 9 по 12 березня 2022 року, а другу – з 3 по 11 квітня 2022 року. Обидві хвилі проводилися онлайн українською та російською мовами українською дослідницькою агенцією Info Sapiens. Вибірка населення України представляє населення віком від 18 до 55 років у населених пунктах із мінімум 50 000 мешканців. Проте частина українців, які перебували за межами України або в районах інтенсивних бойових дій, не потрапили до вибірки. Загалом під час першої хвилі опитування було опитано 1081 особу, другої хвилі – 811 осіб.

Ця публікація в блозі базується на результатах другої хвилі опитування (аналітичні висновки за результатами першої хвилі представили в дописі у блозі PRIO Генрікас Бартусевичус (PRIO), Онората Мазепус і Флоріан ван Левен «Will Terror Deter or Motivate Ukrainian Resistance? Survey Evidence from Besieged Ukraine», PRIO Blog, 26 березня 2022). У цьому дослідженні, ймовірно, уперше вивчаються погляди населення на безпеку та інтеграцію жінок під час війни, що зараз триває. Статистичні дані, представлені вище, були згенеровані з використанням вагових значень вибірки для представлення структури населення.

Аналіз та думки, викладені у цій публікації та блозі, належать лише авторам. Ми дякуємо Онораті Мазепус і Генрікасу Бартусевичусу за корисні коментарі.

Перша хвиля опитування була підтримана премією Олександра-фон-Гумбольдта, яку отримав Марк ван Вугт;а друга хвиля була підтримана Інститутом дослідження миру Осло (PRIO). До розробки дизайну першої хвилі дослідження були залучені науковці: Генрікас Бартусевичус (PRIO), Лассе Лаустен (Орхуський університет), Онората Мазепус (Лейденський університет), Флоріан ван Левен (Тілбурзький університет) та Марк ван Вугт (Амстердамський вільний університет). Дизайн другої хвилі дослідження розробили ті самі п’ятеро науковців, а також такі науковці з PRIO: Павел Баєв, Хельга Мальмін Біннінгсбо, Марта Біванд Ердал, Хокон Ґьєрльов, Нік Марш, Луїза Олссон, Гудрун Остбі, Іда Рудольфсен, Сірі Аас Рустад, Андреас Форьо Толлефсен, Хенрік Урдал, Торунн Л. Трюггестад.

Джерело

COVID-19 Live