fbpx

Чому підтримка партії влади перестала зростати?

Згідно з останнім соціологічним дослідженням, яке було проведено Українським інститутом майбутнього у період з 18 червня по 28 червня 2021 року можна констатувати призупинку зростання рейтингу Володимира Зеленського та його партії. І більше того, можна говорити про невеличкий «відскок» рейтингу Президента.

Станом на зараз рейтинг Зеленського для тих, хто визначився і прийде на вибори складає 30%, минулого місяця було 33%. А його найближчих конкурентів: Порошенка – 14%, Бойка – 13%, Тимошенко – 12%. Також, Зеленський виграє абсолютно в усіх конкурентів, якщо опиниться з ними другому турі: Зеленський – 66%, а Порошенко – 34%, Зеленський – 67%, Бойко – 33%, Зеленський – 65%, а Тимошенко – 35%.

Проте. Важливо зрозуміти причини призупинки росту рейтингу і цього невеличкого «відскоку» назад.

Перш за все, коли ми говоримо про причини, то потрібно розуміти, що рейтинги будь-яких політичних сил та політиків завжди йдуть не у вигляді «прямої», а у вигляді «сходинок». Тому станом на зараз відбувається момент певної «стабілізації» рейтингу. І куди далі буде рухатися ситуація: у сторону росту, чи у сторону падіння – сказати наразі дуже складно.

Але вже зараз ми можемо говорити про ряд факторів, які можуть мати негативні тенденції для чинного Президента та партії влади:

1. Початок зростання рейтингу Володимира Зеленського збігся із санкціями РНБО проти Віктора Медведчука й подальшими діями Ради національної безпеки та оборони України.

Проте, попередні дослідження Українського інституту майбутнього показали, що у масовій свідомості склалася формула «ми довіряємо цьому хлопцеві, але ми не віримо, що йому вдасться щось зробити». І це стосувалося всіх ключових рішень РНБО, починаючи від Медведчука і закінчуючи боротьбою з контрабандою.

Станом на зараз минуло більше як чотири місяці від першого рішення РНБО щодо Медведчука. І всі бачать, що, по суті, ніяких подальших активних дій не відбувається. Те саме стосується інших сфер життя. Варто сюди ж додати, що останнім часом на рівні РНБО не приймалося жодних резонансних санкційних рішень, які б викликали велике обговорення у суспільстві (санкції щодо громадян, які перебувають у санкційному списку США, без прізвища Ігор Коломойський, безумовно, не можуть викликати серйозного резонансу в суспільстві).

2. Протягом усього періоду досліджень ми можемо констатувати, що у нас склалася тріада головних проблем, які найбільше хвилюють суспільство: війна, корупція, високі тарифи та низькі зарплати.

Слід зазначити, що активна санкційна компанія Зеленського, яка дозволила йому зменшити рівень недовіри та наростити свій політичний рейтинг, поки що не відповідає на жодну з цих трьох поставлених проблем.

Якщо ми говоримо про війну, то станом на зараз, попри певне затишшя на фронті, ми можемо говорити, що сам Володимир Зеленський своїми заявами про те, «чому ми досі не в НАТО», підігрів суспільство, що скоро будуть прийняті певні рішення. Разом з тим ми бачимо, що дата візиту Зеленського до Вашингтона поки уточняється. Якихось серйозних проривів в переговорному процесі немає, а американо-російсько-німецькі рішення про запуск «Північного потоку-2» не могло не вплинути на настрої думаючої частини суспільства. А той факт, що нас не запросили на саміт НАТО ще більше утверджує негативні настрої.

Друга проблема, що стосується корупції поки не вирішується санкціями РНБО, а закон про олігархат, судячи з усього, не відіграв тієї ролі, на яку сподівалися в Офісі Президента. Згідно з дослідженнями Українського інституту майбутнього навіть серед виборців Зеленського, більш ніж половина його прихильників, не вважають цей закон таким, що буде сприяти боротьбі з олігархатом.

І третя проблема, яка стосується питання тарифів, наразі стає однією з ключових для Володимира Зеленського через турбулентність на ринку електроенергії, про що регулярно говорять ЗМІ та, в силу негативних очікувань, щодо ціни на газ на опалювальний сезон 2021-2022 років.

При цьому, держава взагалі не комунікує тему тарифів і особливо майбутніх компенсаторів підвищення ціни на газ і зменшення кількості субсидіантів. Це все не може не позначитися на негативних очікуваннях у суспільстві.

3. Ряд соціологічних компаній України говорить про одну з ключових проблем нинішньої влади – некомпетентність. У той же час ми повинні констатувати, що якщо дати обмежений список проблем, які хвилюють суспільство (не більше 5-6), то некомпетентність влади справді увійде до трійки тих проблем, які найбільше хвилюють українців. Якщо ж ми дамо розширений список, то ми зрозуміємо, що некомпетентність не є ключовою проблемою для українців. Відповідно до нашого дослідження, коли ми беремо розширений список проблем, непрофесійність чинної влади станом на червень 2021 року є проблемою для 18%. І слід розуміти, що некомпетентність для суспільства не стане проблемою, якщо будуть вирішуватися три ключові проблеми, про які говорилося вище.

Враховуючи усі ці фактори можна зробити наступні висновки:

1) Якщо влада не запропонує певних проривів у розв’язанні трьох ключових проблем українського суспільства, можна очікувати збільшення кількості тих, хто вважає, що держава рухається у неправильному напрямку, а як результат, подальше падіння рейтингу партії влади та Президента. Наразі, як і у попередніх опитуваннях, в усіх макрорегіонах одностайно притримуються думки, що рух в Україні відбувається у неправильному напрямку, але порівняно менше негативно налаштовані у Центрі (64% говорить про неправильний вектор розвитку) і, навпаки, найгірше оцінюють ситуацію – на Донбасі (78%).

2) Цілком реально, що буде зроблена спроба ввести кілька нових резонансних санкцій РНБО. Однак, потрібно розуміти, що до нескінченності вводити санкції без подальшої їх реальної та жорсткої імплементації неможливо. Навіть якщо з’являться подібні санкції, це лише тимчасово може розв’язати питання росту чи стабілізації рейтингу.

3) Ми розуміємо, що зараз ОП робить великий акцент на Кримській платформі й святкуванні Дня Незалежності 24 серпня. Хоча водночас потрібно розуміти, що якщо там не буде зроблено якихось проривів, це призведе до подальшого погіршення очікувань українців.

Наразі ми проходимо одну з найвищих точок суспільної апатії, що впливає на небажання людей виходити на мітинги, робити будь-які акції протесту тощо. Разом з тим потрібно чітко розуміти, що протягом останніх місяців наша соціологія фіксує, що в суспільстві є приблизно 5-6% громадян, які готові на сьогоднішній момент до активних збройних повстань всередині країни. І це насправді є одним з дуже серйозних внутрішніх викликів, оскільки робиться вигляд, що цих людей не існує у суспільстві.

Джерело

COVID-19 Live