fbpx

Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 7-13 вересня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computerassistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% – для показників, близьких до 10%, 1,1% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0,3%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Ставлення до українських біженців у Європі

Після 24 лютого 2022 року багато українців (переважно жінок і дітей) виїхали закордон. Частина людей уже повернулися до України, але мільйони досі лишаються закордоном. Такі масштабні соціальні потрясіння часто перетворюються на лінії розламу у суспільстві та стають основною для диференційованого ставлення до окремих категорій людей. Тому вивчення того, як українці, які зараз перебувають на території України, ставляться до співгромадян, що виїхали закордон, є актуальним питанням.

Глибоке вивчення цього питання потребує спеціалізованих окремих досліджень, які б змогли врахувати різні аспекти та відтінки ситуації (наприклад, добровільний виїзд до Європи чи примусова депортація до росії тощо). Ми прагнули на цьому етапі загалом оцінити ставлення до українських біженців. Тому запитання ставилося лише щодо українських біженців у Європі.

При цьому для вивчення ставлення до окремих категорій біженців ми провели експеримент з розщепленою вибіркою (split-sample). Ми сформулювали, крім загалом ставлення до українських біженців у Європі, також 4 більш деталізовані сценарії-категорії біженців, а саме ставлення до:

  • «38-річної жінки, яка має неповнолітню дитину. Вони виїхали до Європи, а її чоловік залишився в Україні»;
  • «25-річної дівчини, яка незаміжня та не має дітей і яка виїхала до Європи»;
  • «72-річного професора, який на момент вторгнення перебував у Європі з особистих обставин і продовжив залишатися там»;
  • «31-річного чоловіка, який сам живе в Україні, але час від часу працює в Польщі. На момент вторгнення був у Польщі і вирішив поки не повертатися, а продовжити працювати у Польщі».

Кожному респонденту ставився лише 1 з 5 запитань-сценаріїв. Саме запитання для базового сценарії (ставлення загалом) було «Як Ви самі знаєте, багато жителів України через російське вторгнення виїхали закордон і стали біженцями. Деякі жителі України, які залишилися, з розумінням ставляться до біженців і не засуджують, що вони виїхали і поки не повертаються. Інші ж люди, навпаки, засмучені таким вибором і засуджують їх за те, що вони виїхали і не повертаються. А яким є загалом Ваше ставлення до українських біженців у Європі?». Для сценаріїв 2-5 (конкретний опис) запитання було (на прикладі сценарію 3): «Як Ви самі знаєте, багато жителів України через російське вторгнення виїхали закордон і стали біженцями. Наприклад, це стосується 25-річної дівчини, яка незаміжня та не має дітей і яка виїхала до Європи. Деякі жителі України, які залишилися, з розумінням ставляться до неї і не засуджують, що вона виїхала і поки не повертається. Інші ж люди, навпаки, засмучені таким вибором і засуджують її за те, що вона виїхала і не повертається. А яким є загалом Ваше ставлення до неї?».

На графіку 1 наведені результати. Можна говорити про таку інтерпретацію:

  • У випадку всіх сценаріїв ставлення до українських біженців в Європі є досить нормальним / позитивним. Так, 75-90% українців, які зараз перебувають на території України, ставляться «з розумінням і не засуджують» їх. На загальному рівні (ставлення в цілому біженців) 90% мають нормальне / позитивне ставлення при лише 5% тих, хто засуджує їх;
  • Разом з цим усе-таки є диференціація ставлення залежно від «додаткових фактів» про конкретну категорію біженців. Найкраще ставлення має місце до жінок з неповнолітніми дітьми, чиї чоловіки залишилися в Україні. У цьому випадку співвідношення ставлення не засуджують / засуджують – 90% до 6% практично повністю відповідає ставленню до біженців загалом. Скоріше за все, коли респонденти чують «українські біженці в Європі», то найчастіше у них зринає образ саме жінки з дитиною;
  • Дещо гіршим ставлення, якщо «прибрати» з опису неповнолітніх дітей. Так, у випадку просто жінок без дітей співвідношення ставлення стає 87% до 9%;
  • Далі, якщо ми починаємо говорити про чоловіків, то ставлення також стає гіршим. Навіть якщо ми говоримо про чоловіка літнього віку, який і до вторгнення перебував у Європі, то співвідношення 83% до 10%;
  • Відносно ж найгірше ставлення (серед досліджуваних категорій), якщо ми говоримо про молодого чоловіка, який на момент вторгнення був у Європі і там залишився. У цьому випадку не засуджують 75%, засуджують – 19%.

Графік 1. А яким є загалом Ваше ставлення до … ?

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

За результатами опитувань більшість українських біженців хотіли б повернутися до України. Українське суспільство саме має бути дуже зацікавлене в цьому, щоб у певний момент біженці могли повернутися, адже крім того, що це наші співгромадяни, які заслуговують повернутися додому, це також питання післявоєнного демографічного потенціалу країни.

Проте крім безпекових та соціально-економічних умов повернення актуальною може стати проблема подолання негативного ставлення тих, хто залишився і зараз проживає на території України, до тих, хто виїхав закордон. Причому ці наративи («виїхали і насолоджуються Європою, поки ми тут страждаємо під обстрілами і з вимкненням світла») залюбки транслюються російською пропагандою, яка намагається розколоти Україну. Зараз результати опитування свідчать, що загалом ставлення досить нормальне, що створює належне тло для поверненням (коли будуть належні умови). Відповідний наратив (що українці в Україні щиро чекають на повернення своїх співгромадян) має транслюватися на різних рівнях і для різних аудиторій. Це мають розуміти ті українці, що зараз проживають на території України. І також це мають розуміння і відчувати українці закордоном.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

ДЛЯ НАСТУПНОГО ЗАПИТАННЯ РЕАЛІЗОВУЄТЬСЯ ПРОЦЕДУРА SPLIT-SAMPLE. РЕСПОНДЕНТУ ЗАЧИТУЄТЬСЯ 1 З 5 ВИПАДКОВО ОБРАНИХ ВАРІАНТІВ ЗАПИТАННЯ. РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ (ДЛЯ КОЖНОГО ВАРІАНТУ) ЧАСТИН (a) І (b)

ВАРІАНТ №1: Як Ви самі знаєте, багато жителів України через російське вторгнення виїхали закордон і стали біженцями. Деякі жителі України, які залишилися, [(a) – з розумінням ставляться до біженців і не засуджують, що вони виїхали і поки не повертаються]. Інші ж люди, навпаки, [(b) – засмучені таким вибором і засуджують їх за те, що вони виїхали і не повертаються]. А яким є загалом Ваше ставлення до українських біженців у Європі?

ВАРІАНТ №2-5: Як Ви самі знаєте, багато жителів України через російське вторгнення виїхали закордон і стали біженцями. Наприклад, це стосується … [ВИПАДКОВО ОБРАНИЙ ОДИН З ВАРІАНТІВ НИЖЧЕ].

Деякі жителі України, які залишилися, з розумінням ставляться до нього / неї [ТУТ І ДАЛІ – ЗАЛЕЖНО ВІД ОБРАНОГО ВАРІАНТУ] і не засуджують, що він / вона виїхав/ла і поки не повертається. Інші ж люди, навпаки, засмучені таким вибором і засуджують його / її за те, що він / вона виїхав/ла і не повертається. А яким є загалом Ваше ставлення до нього / неї?

№2:  38-річної жінки, яка має неповнолітню дитину. Вони виїхали до Європи, а її чоловік залишився в Україні.

№3:  25-річної дівчини, яка незаміжня та не має дітей і яка виїхала до Європи.

№4:  72-річного професора, який на момент вторгнення перебував у Європі з особистих обставин і продовжив залишатися там

№5: … 31-річного чоловіка, який сам живе в Україні, але час від часу працює в Польщі. На момент вторгнення був у Польщі і вирішив поки не повертатися, а продовжити працювати у Польщі

Шкала:

Безумовно, ставлюся з розумінням і не засуджую, що виїхали1
Скоріше, ставлюся з розумінням і не засуджую, що виїхали2
Скоріше, засмучений таким вибором і засуджую, що виїхали3
Безумовно, засмучений таким вибором і засуджую, що виїхали4
ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)5
ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)6
100% у стовпчикуЗагалом до українських біженців в Європі38-річної жінки, яка має неповнолітню дитину. Вони виїхали до Європи, а її чоловік залишився в Україні25-річної дівчини, яка незаміжня та не має дітей і яка виїхала до Європи72-річного професора, який на момент вторгнення перебував у Європі з особистих обставин і продовжив залишатися там31-річного чоловіка, який сам живе в Україні, але час від часу працює в Польщі. На момент вторгнення був у Польщі і вирішив поки не повертатися, а продовжити працювати у Польщі
Безумовно, ставлюся з розумінням і не засуджую, що виїхали6071655741
Скоріше, ставлюся з розумінням і не засуджую, що виїхали3119222635
Скоріше, засмучений таким вибором і засуджую, що виїхали535812
Безумовно, засмучений таким вибором і засуджую, що виїхали13437
ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)43466
ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)00000

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. У вересні у звіті ООН зазначалося про 7.4 млн українців-біженців. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 13-15% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 16% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – 0,3%. За нашими поточними оцінками на території, які станом на початок вересня були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком. Успішні дії і визволення ряду територій на Харківщині ще зменшують цей відсоток.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 5-7% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти.

Враховуючи наші власні спостереження і досвід проведення опитувань за багато років, ми все-таки зберігаємо оптимізм, що здебільшого респонденти щиро відповідають на запитання. Наприклад, експеримент із «задуманим знайомим» показує невелику різницю із прямим запитанням. Крім цього, ми припускаємо, що демографічні категорії громадян, які виїхали закордон і недосяжні для телефонного опитування, щонайменше зараз не відрізняються дуже істотно за рядом змістовних настроїв від аналогічних демографічних категорій громадян, які залишилися в Україні.

У підсумку, на нашу думку, ми маємо говорити про деяке зниження репрезентативності та зростання похибки (крім зазначеної раніше формальної похибки додається певне систематичне відхилення через розглянуті вище фактори), але при цьому отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

#біженці #українці #Європа

Джерело

COVID-19 Live