fbpx

Що українці знають про польську культуру? Як вони сприймають спадщину Речі Посполитої і чи ідентифікують себе з нею як нація? Щоб отримати відповіді на ці питання, важливі також у політичному плані, Центр Мєрошевського розробив опитувальник, покликаний показати ставлення української громадської думки. Текст опитувальника узгоджений із відомим київським центром соціологічних досліджень Info Sapiens. Згодом дослідники цього осередку на замовлення Центру Мєрошевського провели телефонне опитування в усіх регіонах України, які не перебували під російською окупацією в останній третині жовтня та першій третині листопада 2022 року.

Мета публікації – представити результати опитування та коментаря до нього. Висновки дослідження важливі не лише для аналітиків польсько-українських відносин, але й для тих, хто їх формує та відповідає за реалізацію польської зовнішньої політики і культурної дипломатії.

Передусім опитування показало, що Польща – країна, чия культура дуже приваблює українців. При цьому найбільше Польщею та польською культурою цікавляться мешканці західних та центральних регіонів України. Слід зазначити, що у рейтингу країн, культура яких є найбільш цікавою для українців (респонденти могли назвати до п’яти країн), Польща посіла перше місце (43%), випередивши Німеччину (35%), Англію (34%), Італію (27%) та Францію (26%). Така висока позиція обумовлена передусім думкою молоді та людей віком за 45 років (вони віддали за Польщу найбільшу кількість голосів), а також позицією респондентів із Західної, Північної та Центральної України. У Галичині кількість респондентів, що вказали Польщу, сягнула 57%. Лише в Києві та інших містах із населенням понад 500 000 мешканців польська культура посіла друге місце після англійської.

Принагідно варто зазначити, що майже половина українців (48,5%) отримує інформацію про Польщу не лише зі ЗМІ, але й від друзів та знайомих, а 12% респондентів стверджують, що жили в Польщі.

Поляки також стали абсолютними переможцями (72%) за відповідями про сусідню націю, культура якої здається українцям особливо близькою. При цьому в областях, які століттями перебували під польським впливом, відсоток опитуваних, які вказали в цій відповіді поляків, був навіть вищим, ніж в інших регіонах країни. На Правобережній Україні (так спрощено, для цілей опитування названо територію, що охоплює Волинь, Поділля та Наддніпрянщину) поляків вказав 81% респондентів, а в Галичині – аж 91%. Такий високий відсоток респондентів, що назвали в цій відповіді саме поляків, дуже контрастує із набагато нижчим відсотком опитуваних, які задекларували, що культурно близькими вважають інших сусідів України. 7% опитаних особливо близьким до українців сусіднім народом вважають білорусів, а 5% – словаків. На четвертому місці – молдовани, на п’ятому – росіяни (4%), хоча можна припустити, що якби не мешканці Сходу України, серед яких 11% зазначили росіян як найбільш культурно близьку до українців націю, то рейтинг північно-східних сусідів був би ще нижчим. Лише 2% мешканців Правобережної України у відповіді на це питання вказали росіян, а серед опитаних мешканців Галичини росіян не назвав ніхто.

Зазначимо, що 56% українців декларують інтерес до польської культури, наприклад, до книг і фільмів, причому 6% цієї групи заявили, що цей інтерес високий. У Галичині показник зацікавлення Польщею сягнув 60%, а на решті правобережної частини України – 65%.

Ще одним важливим висновком є те, що серед українців існує великий попит на пізнання Польщі та польської культури. 27% українців (зокрема 35% респондентів серед молоді до 24 років) зазначили, що почали більше цікавитися польською культурою після початку широкомасштабної війни, 34% – що почали більше цікавитися відпочинком і туризмом у Польщі, і 36% – що почали частіше купувати польські товари. Водночас українці вважають, що на телебаченні недостатньо польських фільмів і серіалів (74% підтримують цю тезу, а 8% не погоджуються з нею) та що про польську культуру у школах розповідають замало (55% українців дотримуються такої думки, а 12% не згідні з нею).

Схоже, українці не заперечують проти того, щоб російську культуру, яка сьогодні інтенсивно викорінюється з українського простору, замінила культура польська. У цьому контексті заслуговує на увагу одне з питань опитування: про ставлення до ідеї замінити в навчальних програмах твори Алєксандра Пушкіна творами Адама Міцкевича. 69% українців підтримали б таку ініціативу, 22% – проти неї (у Галичині співвідношення голосів «за» і «проти» становить 91% до 5%, на Правобережжі – 75% до 15%, на Сході України – 48% і 24%).

Водночас обізнаність у польській культурі серед українців (поза межами Галичини) помірна. 51% українців не можуть назвати жодного відомого поляка. Серед діячів польської культури, які вже не живуть, найбільш упізнаваним є Фридерик Шопен (81), далі йдуть Адам Міцкевич (32% при 44% у Києві та 41% у Галичині) та Генрик Сенкевич (18%; 25% у Києві). Крім того, 15% українців правильно відповіли, хто такий Станіслав Лем, 8% українців – хто такий Анджей Вайда (12% у Галичині), 3,5% – хто такий Чеслав Мілош (7% у Києві) і 2% – хто такий Станіслав Монюшко. Натомість серед сучасних митців Єжи Гофмана правильно розпізнали 24% українців, на другому місці – Роман Полянський (17%, при цьому в Галичині – 23%, у Києві – 26%), далі йдуть Аґнєшка Голланд (4%, при 8% в Галичині); та Ольґа Токарчук (2%).

Серед питань, поставлених респондентам, було й таке: хто з поляків першим спадає на думку? Тут на першому місці президент Анджей Дуда (22%) та деякі його попередники: Лєх Качинський (7%), Лєх Валенса (5%) та Алєксандер Кваснєвський (4%). Також слід відзначити показники акторки Барбари Брильської, відомої на просторі колишнього Радянського Союзу роллю у культовому совєтському фільмі «Іронія долі, або З легкою парою», та Адама Міцкевича (по 4%). Тут простежується регіональний поділ: у Галичині Анджея Дуду назвали 37% респондентів, на другому місці Адам Міцкевич із 11%, який випередив Лєха Валенсу (10%). На Правобережжі чинного президента Польщі назвали 28% опитаних, Лєха Качинського – 8%, Адама Міцкевича – 5% (лише у Києві – 8%). На півдні й сході України Міцкевича назвали менше ніж 2%, проте в цих регіонах Барбара Брильську зазначили значно більше респондентів, ніж у центрі та на заході країни.

Водночас з’ясувалося, що українці майже нічого не знають про поляків, які народилися на українських землях. Юліуша Словацького, уродженця Кременця, правильно розпізнали 6% опитаних, Іґнація Яна Падеревського, який народився у Курилівці на Поділлі, – 2,5%, а Кароля Шимановського, народженого у Тимошівці на Київщині, – 3%. Львів’ян Станіслава Лема та Войцєха Кіляра правильно розпізнали відповідно 15% та 1% респондентів.

Опитування також засвідчило, що серед українців позитивні асоціації із давньою Річчю Посполитою переважають над негативними та про просування процесу інтернаціоналізації її культурної спадщини. 61% опитаних українців вважають, що римо-католицькі костели, замки й палаци в Галичині, на Волині, Поділлі та Київщині належать як до польської, так і до української культурної спадщини, на думку 11% респондентів, це польська спадщина і 15% називають її українською спадщиною.

Терміни, пов’язані зі спадщиною колишньої Речі Посполитої, в українців викликають переважно позитивні асоціації. Позитивно сприймають шляхту 29% опитаних, негативно – 25%, причому в Галичині відсоток позитивних відповідей сягає 31%, а негативних – 21%. Натомість з самою Річчю Посполитою 40% респондентів має позитивні асоціації, зокрема 11% – дуже позитивні, а 14% – негативні. У Галичині відсоток позитивних асоціацій із Річчю Посполитою становив 46%, а негативних – 10%, тоді як у Києві – 41% і 10% відповідно.

Фільм Єжи Гофмана «Вогнем і мечем» бачили 56% опитаних українців. З них 44% відповіли, що стрічка їм сподобалася, а 6% – що ні. Водночас українці все ще перебувають під впливом шкільних програм з історії та української літератури, що містять тексти, в яких прославляється не лише козацтво, яке є одним з головних вузлів пам’яті української національної культури, але й гайдамацтво. З останнім терміном 62% опитаних має позитивні асоціації й 7% – негативні.

Опосередковано можна зробити висновок, що ще один елемент культурної спадщини колишньої Речі Посполитої, а саме латинський алфавіт, який використовувався (поряд з кирилицею) для запису української мови на Правобережній Україні у XIX столітті, викликає несприйняття більшості українців. Ідею переходу на латиницю, яку висуває частина української інтелігенції та представники влади, підтримують 4% респондентів, тоді як 21% опитаних висловилися за сербський варіант, тобто паралельне функціонування двох алфавітів – кирилиці та латиниці. 70% вважають, що не потрібно змінювати статус кирилиці. Найбільше прихильників переходу на латиницю – у Галичині та Києві (близько 6,5% та 22% прихильників сербського варіанту відповідно) та серед молоді (у групі до 34 років 29% за таке рішення).

Загалом результати опитування слід розцінювати як вияв великої національної симпатії українців до Польщі та польської культури. Звичайно, він був на високому рівні протягом багатьох років, про що свідчать численні соціологічні дослідження. Однак після широкомасштабного нападу Росії на українську державу 24 лютого 2022 року та надання Польщею величезної допомоги Україні й після вияву гостинності поляків до українських біженців цей високий рівень симпатії ще більше зріс. Сьогодні кількість українців, що декларують відчуття близькості до польської культури, винятково велика. Водночас існує значний попит на поглиблення культурних зв’язків між Україною та Польщею, а також на рецепцію польської культурної продукції. Переважання позитивних асоціацій із ранньомодерною добою над негативними та значний рівень інтерналізації спадщини Речі Посполитої є добрим знаком як для історичного діалогу, так і для подальшого зміцнення зв’язків між двома країнами та двома народами.

#Польща #Україна #люди #ставлення

Джерело

COVID-19 Live