fbpx

У наші, не прості пандемічні, часи запити суспільства на державну підтримку та допомогу зростають стрімкіше, ніж можливості держави задовольнити їх.

Одним з таких важливих запитів є державна підтримка мікро, малого та середнього бізнесу, який у пандемічний час зазнав тяжких фінансових і кадрових втрат, був змушений змінювати різко та, подекуди кардинально, підходи до роботи заради виживання… Але далеко не всім навіть це допомогло.

Першочергова причина відсутність фінансової “подушки безпеки”, що змогла б забезпечити та покрити дефіцити, різниці та нестачі процесів і притоку, хоча б оборотних фінансів, і підтримати бізнес “на плаву”.

Такими “подушками безпеки” та підтримкою змогли б стати цільові фінансові програми підтримки та розвитку бізнесу в Україні, які начебто і є, але про них мало хто знає.

В Україні протягом тривалого часу можновладці ініціюють та ухвалюють ті чи інші програми різного напрямку розвитку держави та підтримки, зокрема і бізнесу. Відтак, найбільш відомою такою програмою української сучасності є “Велике будівництво”. Вона зачіпає різні напрямки, які, хоча й належать до реконструкції, будівництва та розвитку інфраструктури, однак мають певний впливи й на інші суміжні галузі, зокрема забезпечення процесів робіт, їх супроводу і інші “течії”: підприємницькі, промислові та споживчі. І такого роду “великі будівництва” здебільшого відомі майже кожному українцю.

А що ж місцева влада? Звичайно ж вона також не відстає від центральної влади. У кожній області, місті, селищі та регіоні ініціюють та створюють свої різноманітні програми економічного, соціального та іншого розвитку територій і громад.

Не залишається позаду щодо розроблення подібних програм, а десь і випереджає, Київська міська державна адміністрація. Так, рішенням ІX сесії VІІІ скликання Київська міська рада свого часу затвердила “Комплексну міську цільову програму сприяння розвитку підприємництва, промисловості та споживчого ринку на 2019-2022 роки”. І як завжди в ній багато цифр, гарних речей і вдалих ідей з розвитку столичного регіону. АЛЕ…

А чи виконуються та впроваджуються її “постулати” в життя – це мабуть “питання на мільйон”, або ж навіть не на один мільярд. Як то кажуть: “історія все розставить на свої місця”.

З іншого боку, постає питання: а чи знають взагалі потенційні учасники про такі програми? Чи є “зацікавленість” або “ні” з боку містян у таких програмах розвитку та підтримки? Чи знають взагалі столичні підприємці про її існування? Ось таким питанням і задалися фахівці та експерти “Українського соціологічного порталу”.

На запит громадської організації «Ліга розвитку науки» було розроблено анкети та затверджено методику проведення опитування в м. Києві щодо започаткування та розвитку підприємництва киянами.

Наш портал поставив ряд питання до своїх відвідувачів у межах моніторингу та аналізу виконання програми КМДА “Комплексна міська цільова програма сприяння розвитку підприємництва, промисловості та споживчого ринку на 2019-2022 роки”, а саме: чи відомо відвідувачам сайту про цю програму? Відповіді на це запитання надавалися протягом грудня 2021 та січня цього року як в онлайн-режимі (опитування через сайт порталу, соціальну мережу “FACEBOOK”), так і за допомогою паперового анкетного опитування виключно підприємців.

Отже, результати мають такий вигляд:

– майже 92% користувачів сайту відповіли, що про Цільову програму КМДА нічого не чули;

– лише близько 8% відповіли що, так чи інакше, щось про неї чули

Підкреслимо, що ці відповіді надавалися виключно користувачами “Українського соціологічного порталу” і підписниками та дотичними до них у соціальній мережі “FACEBOOK”.

Що ж стосується відповідей підприємців “тет-а-тет”, то тут результат має такий вигляд:

– майже 90,5% підприємців зазначили про відсутність у них інформації про цю Цільову програму від КМДА;

– а приблизно 9,5% зазначили що щось про неї чули

Якщо в першому випадку (онлайн-опитування) можна припустити, що учасники опитування могли й не мати відношення до Цільової програми КМДА (і тому відповіді інтерпретувати як експертні чи фахові недоцільно), то в другому випадку – це безпосередні учасники підприємницької діяльності, які зареєстровані на території Києва. І хоча кількісні дані цих опитувань не є домінантними (онлайн-відповіді – 1107 осіб, фізичні особи (саме підприємці) – 934 од.), однак вони демонструють вкрай негативні результати. Особливо це стосується саме підприємців, які надавали відповіді, в першу чергу, на це запитання “Українського соціологічного порталу”. Тут можна припуститися думки, що КМДА разом із подібного роду програмами живе окремо від тих, хто мав би залучатися до неї. А відтак, що саме столична влада створює, розвиває, підтримує й особливо кого фінансує? Врешті-решт, на що взагалі витрачаються кошти, які виділяються на впровадження таких програм та хто їх отримує й освоює?

Мабуть, поставлені вище запитання так і залишаться без відповідей… Нажаль це продовжує тенденцію гучних гарних починань з великими бюджетами, що зникають у повсякденній тиші та бюрократії, так і не знайшовши того кінцевого отримувача для кого були призначені.

Оглядач, PhD з соціології, завідувач відділу з наукового забезпечення питань гендерної рівності НДІ соціальної політики Мінсоцполітики і НАН України, Кравцов Сергій

COVID-19 Live