fbpx

У серпні 2021 р. виповнилося не лише 30 років відновлення Незалежності України – цього року також минає майже 30 років, відколи почалася четверта, так звана «заробітчанська», хвиля української міграції за кордон. Але якщо на її початку українці виїздили у сусідні європейські країни з метою заробити гроші і повернутися до своєї родини, то у останні роки намітилася тенденція до того, щоб залишатися у країні перебування та, за можливості, перевозити за кордон свої родини. Зазвичай, Україну залишають особи репродуктивного віку, здатні до створення сімей та народження дітей. А укладання шлюбів з місцевими та народження дітей за кордоном додатково сприяють зменшенню мотивації мігрантів повернутися в Україну.

Як показують результати липневого соціологічного опитування*, нині за наявності такої можливості переїхали б до іншої країни на постійне місце проживання 40% українців, тоді як 54% ­– не готові до такого кроку, а ще 6% – не визначилися.

Слід відзначити, що у 2021 р. відзначається найвищий з 2015 р. рівень готовності українців до еміграції з Батьківщини, тоді як у 2019 р. він був найнижчим.

Відмінності у готовності емігрувати з України найбільшою мірою обумовлені віком респондентів. Так, готові емігрувати переважають у вікових групах до 40 років, серед «сорокалітніх» мінімально переважають не готові залишити Україну, а серед старших за 50 років – переважають ті, хто не переїхав би за кордон на ПМП.  Також готовність залишити Україну дещо вища серед чоловіків та мешканців обласних центрів, але помітно нижча серед жителів південного регіону.

Головними причинами імовірної еміграції українців є пропозиція цікавої і прибуткової роботи (28%), збройний конфлікт / війна (27%), економічні проблеми в країні (22%) та сімейні обставини (21%). Дещо менше на міграційні настрої впливають відсутність умов для самореалізації (14%) та політична нестабільність в Україні (12%). Найменш суттєвими причинами залишити Україну є бажання змінити обстановку (6%), відсутність свобод (4%) та погана екологія (3%). При цьому слід зауважити, що нині понад чверть українців (28%) не мають жодних причин, які могли б змусити їх емігрувати, а ще 5% – не визначилися.

Починаючи з 2015 р. вагомість основних причин можливої еміграції українців зазнала певних змін. Так, за шість років вдвічі зросла вага таких чинників, як сімейні обставини і відсутність умов для самореалізації та майже вдвічі – пропозиції цікавої і прибуткової роботи. Також приблизно на третину частіше українці стали називати такі причини можливого виїзду на ПМП за кордон, як економічні проблеми і політична нестабільність в країні. Сумарно вдвічі збільшився відсоток українців, яких до еміграції могли б спонукати інші причини, зокрема, бажання зміни обстановки, відсутність свобод, погана екологія (найвищий сумарний показник за увесь період). Натомість збройний конфлікт / війна у якості головної причини еміграції за шість років дещо втратив свою вагу. Дещо скоротилося й число українців, що наразі не мають жодних причин залишити країну, та тих, хто не визначився – найнижчі показники за увесь період.

Можливі причини еміграції мають певні соціально-демографічні особливості. Наприклад, для чоловіків вагомішою є пропозиція цікавої і прибуткової роботи, а для жінок – збройний конфлікт / війна. Так само пропозиція роботи більш вагома для українців у віці до 40 років. Економічні проблеми в країні, сімейні обставини, відсутність можливостей самореалізації меншою мірою, ніж решту вікових груп, можуть спонукати до еміграції старше покоління «60+». Натомість для молоді і «тридцятилітніх» (крім відсутності умов для самореалізації) ці чинники є важливішими, ніж для інших. Також для молоді значно вагомішою, ніж для решти, причиною еміграції є відсутність умов для самореалізації. Цілком природньо, що найвищий відсоток тих, хто не має причин виїзду з України, відзначається серед представників вікової категорії «60+».

Стосовно територіальних відмінностей можливих причин еміграції вирізняються пропозиція цікавої і прибуткової роботи (більш важливо для жителів Центру), збройний конфлікт / війна (більш важливо для жителів Півдня), економічні проблеми (менш важливо для жителів Півдня), сімейні обставини (менш важливі для сільських жителів і мешканців південного та східного регіонів), політична нестабільність (менш важливо для міських жителів (крім облцентрів) та мешканців Центру).

Джерело