fbpx

В українському суспільстві одна група жертв від різних форм насильства залишається недостатньо зрозумілою та рідко обговорюваною – чоловіки. Словесні погрози від родичів, булінг, сексуальні домагання, ляпаси, побиття ремнем та вуличні побої. Майже кожен четвертий чоловік повідомив, що зазнавав фізичне насильство на вулицях у дорослому віці.

Такі результати продемонструвало всеукраїнське соціологічне опитування “Місце і досвід насильства в соціалізації”, що провела міжнародна правозахисна організація Amnesty International.

Мовчать та страждають

Мета дослідження – з’ясувати, чи завжди чоловіки розпізнають насильство, чи шукають йому виправдань, чи готові звертатися по допомогу та чому самі вдаються до фізичного насильства. Директорка Amnesty International в Україні Оксана Покальчук зазначила, що чоловіки періодично зазнають насильство. Однак, комплексних досліджень цієї проблеми – бракує.

Українські чоловіки на всіх етапах свого життя зазнають різних форм насильства, найчастіше з боку інших чоловіків, але переважно замовчують ці випадки. Тому нині важливо ініціювати системні зміни на рівні держави й залучити до них чоловіків, щоб зруйнувати табу і навчити постраждалих не мовчати,
– розповіла Покальчук.

Директорка Amnesty International в Україні Оксана Покальчук / Фото – “Фокус”

Форми насильства, які зазнавали чоловіки в дитинстві та в юності:

  • Вуличні побої – третина опитаних чоловіків (31%);
  • Булінг або побиття у школі – кожен четвертий чоловік (25%);
  • Ляпаси, побиття ременем удома до 16 років (65%);
  • Принижень, словесні погрози, залякування вдома (Майже 50%);
  • Досвід позбавляння житла, одягу, коштів, особистих речей з боку членів родини (17%);
  • Досвід небажаних сексуальних дотиків чи сексуальних домагань з боку членів родини (4 % пережили).

Юристка ГО”Ла Страда Україна” Дарина Пильо каже, що існує статистика дзвінків на національну гарячу лінію щодо, зокрема, випадків домашнього насильства. За 2020 рік у співвідношенні за статевою ознакою від чоловіків надійшло близько 18% дзвінків, віком від 25 до 50 років. Вся інша кількість – від жінок.

Є латентна статистика, коли чоловіки є постраждалими, але вони нікуди не звертаються і не подаються ні на національні гарячі лінії, які існують, ні до правоохоронних органів,
– каже експертка.

За словами Дарини Пильо, випадків щодо булінгу серед учнів – більше. Вони носять психологічний, фізичний та економічний характер. І трапляться найчастіше серед учнів від 5-го до 9-го класу.

Від кого зазнають насильства?

  • З боку інших чоловіків (78%), переважно від незнайомих на вулиці, представників кримінальних груп та силових структур;
  • 9% чоловіків вбачають загрозу фізичного насильства з боку жінок. При цьому вони вказують на знайомих і представниць кримінальних груп;
  • Ті, хто пережили фізичне насильство після 16 років, уточнили, що найчастіше його вчиняли дорослі чоловіки (52%) і підлітки (32%);

Замовчування проблеми

Дослідження показало, що українські чоловіки схильні замовчувати про випадки насильство, не залежно від віку та середовища.

  • Близько 80 % респондентів, які стикалися з домашнім насильством у дитинстві або в зрілому віці, не зверталися по допомогу;
  • Про булінг або побої у школі замовчувало 79% чоловіків;
  • Про вуличні тілесні ушкодження в дитинстві і юності не розповідало 74% респондентів;
  • 71% тих, хто зазнав вуличних побоїв у віці після 16 років;
  • Про випадки в разі вуличних побоїв у дорослому віці повідомляло 29% опитаних.

Чоловіки замовчують насильство / інфографіка Amnesty International

Чому про тему так мало говорять?

Опитування показало, що чоловіки не схильні звертатися по допомогу через наступні причини:

  • Вони не завжди розпізнають ці ситуації як насильство;
  • Замовчування теми насильства в українському суспільстві;
  • Усталена думка, що про такі випадки не потрібно говорити взагалі.

Дарина Пильо зазначає, що основна причина, чому не звертаються, – це стереотип про те, що чоловік не може потерпати від домашнього насильства. Також в суспільстві панує думка, що саме чоловіки у більшості випадків виступають агресорами. Хоча насправді, каже експертка, це можуть бути й жінки.

Через це чоловіки не хочуть звертатися до поліції. Серед представників правоохоронних органів також є стереотип, що жінка не може вчиняти насильство щодо чоловіка,
– каже юристка.

Не цінують власне життя

Засновник руху “Права Чоловіків в Україні” Максим Левін каже, що “у чоловіків відсутній  фундамент, який дозволив би їм поводитися так, щоб захищати себе, а не бути ресурсом”. Основною причиною такої поведінки є ціннності та виховання, яке закладають хлопчикам з дитинства. За словами експерта, змалечку їх вчать “покласти своє життя на розвиток держави та сім’ї. І це тягнеться з ними протягом усього життя”. 

Тобто, його вчать не цінувати власне життя. Багато поколінь дівчатка та хлопчики виховуються у неповних сім’ях, де є тільки мати. Вони не мають нормального прикладу виховання чоловіком. Тому вони виростають без фундаменту,
– каже експерт.

І додає: “І, одружившись, вже у віці 30-35 рокі стаються розлучення, бо жінки у них не бачать тих якостей, які має мати в собі нормальний чоловік – турбота, впевненість, вміння приймати рішення”.

Засновник руху “Права Чоловіків в Україні” Максим Левін / Фото – фейсбук Максима Левіна

“В Україні панує матріархат”

В Україні відбувається 70% розлучень, 80% з яких відбуваються за ініціативи жінок. За словами Максима Левіна, чоловіки стають дуже вразливими та не готовими до цього.

В Україні чоловіки живуть на 10-12 років менше від жінок. Це насправді є показником вразливої групи. З усіх сторін жінки кажуть про те, що притискають їх, але вже дуже багато поколінь, в тому числі і в Україні панує матріархат. Насправді всі ресурси держави й органів влади направлені на те, щоб задовольнити потреби жінок,
– каже експерт.

На думку Левіна, “чоловіки не дбають про себе, бо в них немає нормального батьківського виховання, їх виховують, як ресурс, що він має задовільняти потреби жінки змалечку”.

Макс Левін наголошує, що в середньому віці рівень самогубств серед чоловіків перевищує рівень самогубств серед жінок. Ще одним стереотипом, який зараз гіперболізується, каже засновник руху “Права Чоловіків в Україні”, є те, що “чоловіки мовчать і не говорять про свої почуття, звідки всі проблеми”. 

Проблема не в цьому. Це жіночий підхід, що чоловіки не висловлюють свої емоції. Причина полягає в тому, що чоловіки виховуються жінками. Чоловік може мати й наслідувати модель поведінки й іншого чоловіка,
– додає Левін.

Чому чоловіки вчиняють насильство?

  • 43% опитаних уважають, що чоловіків спонукає до насильства бажання здаватися “крутим”;
  • 18% зазначили про неможливість вихлюпнути емоції якось інакше;
  • 11% уважають, що чоловіки від природи схильні чинити насильство.

Які шляхи вирішення?

Засновник рухузазначає, що наразі держава має зробити рівними права батьків та матерів. За його словами, “гендерна рівність й те, що жінки мають бути рівними та незалежними сприяють тому, що сім’ї розвалюються”. У 95% випадках, каже експерт, при розлученнях діти залишаються з матір’ю.  

Наші організації “Батьківський клуб” та “Батько має право” стикаються з тисячами звернень чоловіків, які не можуть після розлучення просто бачитись з дітьми. І це виглядає фантастично жахливо, коли чоловік-батько не може навіть бачитись із власними дітьми, вже не кажучи про те, що він має виховувати їх,
– каже експерт.

Феномен “відчуження одного з батьків”

Максим Левін зазначає, що таким чином в Україні з’явиться ще одне покоління дітей, які виросли без батьківського піклування. На його думку, неохбідно звернути увагу на такий феномен як “відчуження одного з батьків”.

Переважно мовиться зокрема, про батька. У 2019 році це вже визнано ВООЗ психічним розладом у дитини, коли просто відчужують одного із батьків. Як наслідок, батько стає абсолютно незначущим для дітей. Це насильство над дитиною і в дорослому віці ці діти будуть мати великі психологічні проблеми,
– додав Левін.

Юристка ГО “Ла Страда Україна” Дарина Пильо розповідає, що в Україні існують центри соціальних служб. Вони допомагають як і психологічно, так і надають певний спектр соціальних послуг. Також, каже експертка, треба звертатися до поліції.

Головне звертатися та не замовчувати. Надалі мають бути кроки не тільки від постраждалого, а й від державних установ. Щоб подолати цей стереотип, про це треба говорити та робити суспільний розголос,
– додала Пильо.

Дослідження міжнародної правозахисної організації Amnesty International показало, що:

  • 90% опитаних чоловіків вважає, що треба виховувати молоде покоління чоловіків так, щоб у майбутньому запобігати домашньому насильству;
  • 84% респондентів вважають, що треба виховувати так, щоб молоде покоління не підтримувало і не мовчало про людей, які чинять насильство;
  • 82% опитаних охоче підтримують запровадження суворіших покарань за насильство;
  • 77% вважають, що треба активніше залучати правоохоронні органи до боротьби з насильством;
  • 91% чоловіків за участь держави, яка повинна запровадити дієві механізми боротьби з насильством щодо чоловіків, жінок і дітей;
  • 88% за те, щоб витрачати більше ресурсів на освіту населення під кутом зору неприпустимості насильства.

“Це не слабкість, а проблема”

Психологиня Яна Баранова наголошує, що коли у сім’ї чи в школі хлопчик відчуває насильство над собою та коли він боїться сказати про це кому-небудь – це відбивається у дорослому житті. За її словами, чоловіки не звертаються за допомогою, бо вважають це слабкістю. Однак, каже експертка, це не слабкість, а проблема, про яку треба говорити.

Вони думають: “Навіщо? Я буду сам старатися рішити свої проблеми”. І тут підходить слоган “не мовчи”. Якщо це відбувається з тобою, то це може відбутися і з кимось. Якщо мовчати, то ця проблема ніколи не почне вирішуватися. Просто треба про це заявляти анонімно чи іншим способом, але про це треба неодмінно говорити. Це звернення до кожного з нас, що ці сім’ї, діти поруч з нами. Це наші друзі, сусіди, колеги та інші. Не можна бути просто байдужим. На це треба звертати увагу,
– зазначила Баранова.

Джерело

COVID-19 Live