Наше суспільство відчуває більше стресу, ніж будь-коли раніше, що призводить до негативних психіатричних і фізичних наслідків.
Хронічний стрес пов’язаний з негативними довгостроковими наслідками для здоров’я, що підвищує ймовірність того, що стрес пов’язаний із прискореним старінням.
У дослідженні американських науковців досліджувалось, чи впливають фактори стійкості на прискорення біологічного віку, пов’язане зі стресом.
Нещодавно розроблені «епігенетичні годинники», такі як GrimAge, показали корисність для прогнозування біологічного віку та смертності.
Вчені по ним оцінили вплив кумулятивного стресу, фізіології стресу та стійкості на прискорене старіння.
Кумулятивний стрес був пов’язаний із прискореним GrimAge ( P = 0,0388) і пов’язані зі стресом фізіологічні показники чутливості та інсулінорезистентності.
Примітно, що фактори психологічної стійкості регуляції емоцій та самоконтролю пом’якшували ці відносини. Регуляція емоцій зменшила зв’язок між стресом і старінням, так що при гіршій регуляції емоцій спостерігалося більше прискорення старіння, пов’язане зі стресом, тоді як сильніша регуляція емоцій запобігала будь-якому значному впливу стресу на GrimAge.
Самоконтроль пом’якшив зв’язок між стресом та інсулінорезистентністю, при цьому високий самоконтроль притупляє цей зв’язок. В остаточній моделі, у тих, у кого погана регуляція емоцій, кумулятивний стрес продовжував передбачати додаткове прискорення GrimAge навіть з урахуванням демографічних, фізіологічних та поведінкових коваріатів.
Ці результати дослідження демонструють, що стрес пов’язаний з епігенетичним старінням у здорової людини, і ці асоціації змінюються факторами біоповедінкової стійкості.
