Команда телеаналітика Ореста Білоскурського, у якої досвід проведення телевізійних якісних досліджень з 2008 року, спеціально для КиївMedia спробувала дослідити споживання ЗМІ в наш час серед тих, хто залишився в Україні попри війну. Пропонуємо ознайомитися з висновниками.
Методика. Почнемо з огляду способу та сприйняття інформації під час війни телеглядачів та споживачів діджитала. Ми опитали активну молодь щодо споживання новин під час військових дій. Метод, який ми обрали – це глибинні інтерв’ю. Кожен розповідав нам індивідуально за нашим напівструктурованим гайдом. Набір респондентів відбувався за власним бажанням у соціальних мережах. Віковий інтервал опитаних склав 18-30 років. Всього було проведено 15 глибинних інтерв’ю. Усі учасники дослідження були споживачами новинного контенту до війни, але методи споживання інформації відрізнялися: телебачення, преса, інтернет.
Новини споживають часто. Наше глибинне інтерв’ю ми розпочинали із запитання “коли востаннє опитані дізнавалися новини”. Всі опитані заявили що не більше 3 годин пройшло з часу їх ознайомлення з новинами, більшість – менше ніж годину тому.
Одразу можемо зробити висновок, що споживання новин у кількісному показнику на кожного українця збільшилося. На перше місце вийшла оперативність новинного контенту. Більшість респондентів дізнаються новини щогодини. Для новинних ресурсів це свідчить про необхідність актуалізації новин та швидкого опрацювання першоджерел. Таким чином, зараз новини перетворилися на просту подачу фактів на відміну від аналітики та оглядів, які були раніше.
Наступний блок запитань для опитаних стосувався де українці дізнаються новини. Із відповідей ми отримали синтез кількох каналів інформації. Якщо раніше на дослідженнях ми зустрічали домінування певного ресурсу інформації (наприклад, радіо або телебачення), то під час глибинних інтерв’ю найбільш поширений варіант припав на синтез інтернет+телебачення.
Коли ми вирішили конкретизувати назви каналів споживання новин, було помічено дві тенденції відповідей:
- Один той самий ресурс на всіх платформах. Наприклад, канал “1+1” дивилися на телебаченні та читали у соціальних мережах (Телеграм, Інстраграм і Фейсбук). Тут можна помітити, що у молодих людей не відбувається ідентифікація “телебачення” чи “інтернет”, мова йде більше про довіру до назви. Тобто обирають для споживання новин сам бренд ресурсу.
- Звернення до першоджерел. Наприклад, ДСНС України або Міністерство оборони. Зростання читання новин на даних ресурсах (офіційних сайтах і мережах) вимушено із військовими діями.
Більш детально відповіді респондентів можна поглянути у таблиці:
| ТСН, Радіо Свобода | ТСН, Новий канал, Украина-Києв – канали тг | Реальний Київ, ЮА Перший, Суспільне Новини |
| Телеграм-канал “Центр” | Телеграм (ТСН, Зеленський і тд) | Telegram |
| Телеграм канал | 1+1, громадянське, Одеса інфо | Киев INFO, ТСН |
| Телеграм канали (українські), радіо | bbcnews, телеграм канал Верховної Ради України, ДСНС України, Міністерство оборони, Міністерство охорони здоров’я, Громадське, Суспільне медіа, Українська правда, Інстаграм президентів | Киев Инфо, Новини «Єдиний марафон» |
| Телеграм-канал, знайомі, інстаграм | 1+1, громадянське, ДСНС України, Міністерство оборони | ТСН, твітер політиків, ДСНС України, Міністерство оборони, |
Далі ми поцікавилися як респонденти могли би описати новини. Одразу помічаємо, що люди констатують, що новинний контент зараз найбільше складається лише із фактів. На думку українців, новини під час війни є чіткими, сухими. Тобто для більшості опитаних новини – це споживання чіткої інформації без аналітики.
Крім того, кожний другий опитаний наголошує, що новини налаштовані на перемогу. Якщо вдатися до інтерпретації даного твердження, то респонденти відчувають надію та віру у новинах (запорука редакторів), патріотичну подачу (ведучі або ton of voice).
Звідси можемо зробити висновок що споживання новин під час війни відповідає за два головних завдання:
- інформування фактами, подіями;
- налаштування на перемогу України.
Нижче можна ознайомитися із 3 словами-описами новин від опитаних:
| Інформативні, без нагнітання, по факту |
| Занадто оптимістично, одноманітно, сухо. |
| Налаштованими на перемогу |
| Впорядковані, обнадійливі, багато прихованого |
| Пізнавально, хвилювання, віра |
| Частково обнадіює |
| Дають надію на краще |
| Цікаво, сумно, обнадійливо |
| Спосіб донесення будь-якої інформації |
| Віра, страх, переможемо |
| Тривожні, важливі, актуальні |
| Хороше серед поганого |
| Факти, включення |
| Кадри із місця подій, всиляють надію |
| Чітко, виважено, тільки головне |
Коли ми поцікавилися на глибинних інтерв’ю “чого зараз найбільше у новинах”, отримали очевидну відповідь – війни. Тобто, будь-яку інформацію, яка безпосередньо або точково стосуються військових дій (навіть повітряну тривогу) спрощено називають війною.
У даному аспекті слід також розуміти, що блок криміналістики (мародерство) та описових сюжетів з історіями відносять до новин про війну. Однозначно, помічаємо із відповідей, що всі новини на інформаційних ресурсах стосуються війни.
Наслідковими запитаннями ми дізналися чого не вистачає у новинах. Звичайно, значна частина опитаних стверджувала, що всього достатньо, аргументуючи це своєчасним висвітленням військових подій, змін на фронті та у різних областях. Декілька відвертих коментарів як вдосконалити новинний простір можна структурувати таким чином:
- Інтерв’ю з людьми, яким вдалося евакуюватися з найбільш небезпечних міст. Адже українцям хочеться бачити реальність: як можна жити і діяти на прикладних випадках, тобто досвід інших людей (не ведучих або посадовців, а простих людей);
- Включення з місць подій. Українці не можуть пересуватися або навіть споживати новини у повному обсязі, тому включення у гарячих точках або населених пунктів після звільнення журналістами буде дуже вчасним та необхідним;
- Позитивне завершення новин. Зрозуміло, що українці у різний час споживають новини, але блокова подача із позитивною кінцівкою може бути застосована. Наприклад, на телебаченні команди різних каналів передають один одному естафету й завершують позитивом.
Що потрібно споживачу новин:
| Точнішої інформації |
| Інтерв’ю з людьми, яких вдалось евакуюватися з найбільш небезпечних міст. |
| Я – людина, яка раніше не вникала в “державні” справи. Мені треба розжовувати багато чого – види зброї і на яку відстань вона стріляє, що таке мирна угода, чому ми стільки часу вкладаємо в переговорний процес. Можливо це є в інших місцях, але я користуюся єдиним каналом, бо новин про війну забагато |
| Реального стану речей |
| Більше перевірених номерів волонтерів. |
| Репортажів з місця подій, особистих історій героїв, їх сімей |
| На даний момент, різноманітності |
| Статистики про померлих в Україні, але зрозуміло, що цього зараз не буде і це нормально. Загалом, хотілося б більш стриманих сухих фактів, коли б тебе не перенавантажували емоційно, аби було більш чітко і по факту. |
| Коментарів найвищих посадових осіб із-за кордону |
| Хоч щось хороше, бо зазвичай тільки щось погане показують, лише в кінці випуску (якщо це телебачення) 1 якась хороша новина. |
| Додавати ще щось позитивне |
| Включення на місцях подій. Простому населенню туди не можна ж |
Також ми трішки креативили з питаннями і запропонували опитаним пофантазувати і стати редакторами улюбленого каналу. Не всі погодилися на дане завдання, але ми змогли почути ініціативність від реальних споживачів новин.
Найчастіше ми зустрічали пропозиції додати більше практичних моментів (перша допомога, психологічні поради, легкі вправи на дихання), які рятували або відволікали від новин про війну. Як пропозиції урізноманітнення новин, опитані висловлювали пропозиції щодо короткого блоку міжнародних новин.
Позитивно респонденти сприймають включення від відомих особистостей, тому хотіли б продовжувати цю рубрику у марафонах. Але просять додавати також і простих людей. Наприклад, опитування на вулицях або мітингах, щоб відчувати реальні емоції співвітчизників.
| Трішки більше хорошого, щоб розбавити ситуацію | Більше практичних порад (перша допомога, психологія, робота) |
| Історій живих і звичайних українців в форматі прямого ефіру. Але не з журналістом, а з психологом. Можливо, вони будуть більш поверхневими, ніж глибинними, але вони допоможуть зрозуміти, як внутрішньо і психологічно справлятися з усім тим, що зараз відбувається в житті | Варто б додати трохи освітніх моментів, які могли б допомогти врятувати себе або життя ближнього. Лайфхаки виживання, більше розповідей (тільки без піни з рота), що не можна використовувати маски Росії в інстаграмі, наприклад і т.д. |
| Більше аналітики та репортажів | Ексклюзиву |
| Будь-які новини, що не стосуються війни. Потрібно трішки відволікати людей в складний час | Позитив. Наприклад, статистику скільки за сьогодні народилось діток, чи успіхи волонтерів у якихось областях, підняття бойового духу якимось доречним жартом |
Із споживанням новин нами було розглянуто питання довіри до новин. Як було з’ясовано, українці споживають велику кількість новин. Близько 60% опитаної молоді вагаються щодо довіри до новин. Саме даний феномен і пояснює кількісне зростання обсягу новинного контенту та міксування ресурсів. Адже недовіра до інформації спонукає перевірити або перечитати на інших каналах “ту ж інформацію”.
Коли ми конкретизували питання (чи довіряють новинам на телебаченні), ми отримали ті ж 60% сумніву. Припускаємо, що комбінування каналів (інтернет, телебачення, радіо) компенсує дану невизначеність у довірі до інформації.
Що це дає інформаційним ресурсам? Для українців під час війни важливо споживати новини, але для збільшення довіри необхідно надавати декілька точок зору на огляд питання або проблеми. Якщо це не фактаж, інформацію можна пояснити з історичним підгрунттям або наслідково-причинному контексті.
Декілька українських телеканалів на час війни транслюють інформаційний марафон, що й зазначали опитані. З одного боку, це швидко набридає молоді, тому близько половини дивляться “єдині новини” рідко. З іншого боку, ось тут ми і зустрічаємо єдність інформації, через що не вистачає різних точок зору для пересічного глядача.
Дане питання можна вирішити включенням ведучих із різних каналів або неодноосібною подачею новин, тоді буде обговорення, дискусія та динаміка, якої не вистачає опитаним.
Автори – Орест Білоскурський та Інна Сергієнко
