Попри те, що вибори в Україні не проводяться через воєнний стан, українці вимушені спостерігати за виборами інших країн, оскільки залежно від того, хто стоїть за кермом тієї чи іншої держави, залежить те, як довго буде тривати підтримка України у повномасштабній війні.
2025 рік налічує ряд виборів, які варті уваги України. Наразі одні з таких пройшли в Німеччині, де на дострокових парламентських виборах переміг Фрідріх Мерц від коаліційного об’єднання Християнсько-демократичного союзу та Християнсько-соціального союзу з 28,52%. Тепер ця коаліція ХДС/ХСС буде займати 208 місць Бундестагу з 630 та Фрідріх Мерц, який є лідером цього об’єднання, найімовірніше всього стане новим канцлером Німеччини. Ключове слово тут “найімовірніше”, оскільки канцлер не обирається автоматично з партією, і так звані “коаліційні перемовини”, де різні керівники партій влаштовують різні домовленості з іншими партіями, все ще тривають. І Мерц, який є лідер партії-переможниці, все ще має гіпотетичний шанс провалитись, оскільки саме канцлера країни обирає більшість Бундестагу, а це більше 316 голосів, з якими треба домовитися про майбутнє голосування. Слід зазначити, що Мерц має досить високу підтримку, і одночасно з цим, високий шанс стати канцлером. Сам політик заявляє, що уряд планує сформуватися близько Великодня (тобто приблизно 20 квітня). Однак в разі якщо щось “піде не так” і сформування уряду буде даватись важче, ніж це здавалося, тоді є вірогідність альтернативних сценаріїв, наприклад, у вигляді обрання іншого канцлера.
Тож хоч в Німеччині виборний процес ще цілком не зупинився, але окрім них ми маємо ще деякі вибори в певних країнах, які можуть серйозно повпливати на хід війни з росією у вигляді військової та фінансової допомоги.
Канада
В контексті останніх двох місяців, це одна з найбільш обговорюваних мирних держав сьогодення. Оскільки ескалація відносин між Сполученими Штатами та Канадою досі триває, досить важливим залишаються ряд питань, зокрема, а куди поверне ця «сюжетна лінія»? Чи буде ця суперечка більш жорстка, чи будуть якісь вирішення проблем зі США, і чи є в цьому всьому місце Україні – здебільше саме такі загадки містять в собі на міжнародному рівні ці вибори.
Канада – це конституційна монархія, де народ обирає парламент. Формально главою держави є Король Великобританії (наразі – Карл III), але фактична влада належить прем’єр-міністру та парламенту. Парламент Канади складається з двох палат, з Палати громад (338 депутатів), який обирається народом та ухвалює закони, а також з Сенату (105 сенаторів), куди членів призначає вже прем’єр-міністр, та їхня роль здебільше консультативна. Прем’єр-міністр Канади визначає зовнішню політику країни, формує уряд, та якщо має реальну більшість, може активно приймати потрібні закони. Хоч головнокомандувачем канадського війська є британський монарх та його місцевий генерал-губернатор, канадський прем’єр все ж має фактичний контроль над армією: він контролює уряд, який ухвалює рішення щодо оборони, призначає міністра національної оборони, який керує військом та має право на наказ застосування збройних сил, зокрема для міжнародних операцій чи надзвичайних ситуацій, а також, може оголосити війну або санкціонувати військові місії, але для цього потрібне схвалення парламенту.
Останні 10 років Канадою править Ліберальна партія, нехай і останні 6 урядом меншості (тобто урядом, який формується головною партією, але за домовленостями з іншими). На її чолі, і одночасно з цим, прем’єр-міністром країни, до нещодавнього моменту був Джастін Трюдо, який за всі ці роки міцно закріпився в головах людей як лідер Канади, та був одним з найбільш відомих прем’єр-міністрів сучасності. Однак враховуючи всі внутрішні політичні скандали, падіння рейтингів, внутрішньопартійний тиск, 6 січня він вирішив піти с посади Прем’єр-міністра та голови партії. Зробив він це з міркувань «ребрендингу» Ліберальної партії під нову кандидатуру на чергових парламентських виборах, які повинні були відбутися в жовтні 2025 року. Його наступником став банкір Марк Карні, відносно нова людина в Ліберальній партії. Вона обрала його своїм лідером, і автоматично з цим, прем’єр-міністром країни, однак на цьому пригоди не закінчилися.
23-й Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо REUTERS/Chris Wattie
Прем’єр-міністр Канади та лідер Ліберальної партії Марк Карні. Автор: SCANPIX / REUTERS
Річ у тому, що прем’єр-міністром Канади може стати будь-хто, якщо той має достатню підтримку або депутатів або членів керівничої партії. Це може бути навіть той, хто взагалі не має народного мандату (тобто його не обирав народ на парламентських виборах) – з Карні сталася саме така ситуація. Він хоч і є членом Ліберальної партії, але він не має мандату депутата країни, який здобувається як раз на виборах у парламент. Цілком невідомо, коли саме Карні увійшов в склад партії, але як зазначено, це сталося без заміни якогось депутата та відносно нещодавно (приблизно рік тому), тоді як останні парламентські вибори були у 2021 році. Він не брав жодної участі у виборах, але лідером партії та країни все ж таки його обрали. Саме через це він має певні юридичні та репутаційні проблеми, які відображаються у його роботі головою держави, наприклад те, що Карні, будучи прем’єр-міністром країни, банально не може взяти участь у засіданні парламенту. Це дало всі політичні підстави опозиції звинувачувати Карні та Ліберальну партію в тому, що це обрання прем’єр-міністром не має легітимності.
Марк Карні оголосив про проведення дострокових парламентських виборів, які пройдуть 28 квітня 2025 року. По суті вони є однією великою ставкою Ліберальної партії на те, а чи врятує її нинішній стан «порядок денний», пов’язаний з Америкою, та одночасно з цим, а чи зіграє це ,«нове обличчя» як альтернатива Трюдо, який “вже засидівся”.
Ключові міжнародні питання, які нас цікавлять в контексті цих виборів – це США та Україна, і проблема для нас полягає в тому, що якусь розгорнуту думку серед кандидатів щодо України, та те, яка буде їх політика у разі обрання, знайти та зрозуміти доволі складно. Можливо, можна було б зрозуміти цю позицію з того, що вони думають про торгівельні конфлікти зі США, але тут теж є проблема, що протидія нинішній американській адміністрації зараз загальний тренд в Канаді, оскільки саме це пробуджує канадський електорат. Що ліберали, що консерватори визнають серйозність викликів у відносинах зі США та наголошують на необхідності захисту суверенітету та економічних інтересів Канади. Тому тут скоріше потрібно дивитися не на конкретні висловлювання, а на загальну ситуацію.
Наразі активна боротьба йде між двома партіями, Ліберальною, на чолі з Марком Карні та Консервативною з П’єром Пуальєвром. Як би це не було, але Дональд Трамп з його іноді шокуючими заявами та діями в бік Канади частково врятував Ліберальну партію в очах канадських виборців, оскільки ті миттєво реагували на всі виклики з боку американської адміністрації, тоді як консерваторів на чолі з Пуальєвром, які більш ідеологічно пов’язані з американською Республіканською партією, трохи «підтопив».
Якщо говорити про Україну, то Карні наразі демонструє продовження тієї підтримки, що була за Трюдо, кажучи, що Канада – вірний союзник України, і його уряд подбає про те, щоб Україна мала військову підтримку, необхідну для захисту, зараз і в майбутньому. В цілому, з Марком Карні не передбачається якихось особливих сюрпризів, тоді як з Пуальєвром ситуація трохи складніше, він теж підтримує Україну, але робить це трохи іншими методами. Він виступає ЗА збільшення військової допомоги Україні, зокрема передачу більшої кількості зброї. Закликав до розширення програми прийняття українських біженців та пропонував використання канадських енергоресурсів для зменшення залежності Європи від російського газу. Виступав за надання Україні застарілих канадських ракет для боротьби з росією замість утилізації за кошти канадських платників податків. Однак у 2023 році розкритикував оновлення Угоди про вільну торгівлю між Канадою та Україною, але не через саму її наявність, а через пункт, який містить «податок на викиди вуглекислого газу», що за словами Пуальєвра може негативно вплинути як на канадських виробників, так і на економіку України, робивши її більш вразливою – це спірне питання, яке викликало осуд зі сторони лібералів, які звинуватили консерваторів у підігріванні правим американським політикам засобом турботи за українців.
П’єр Пуальєвр, лідер Консервативної партії. Фото: Adrian Wyld/The Canadian Press
Якихось чітких соціологічних досліджень з приводу канадських виборів нема. Боротьба між двома кандидатами (які не є єдиними, але точно тими, хто перебуває в центрі уваги) йде за кожен голос, оскільки жодне соціологічне опитування не може показати дійсного лідера.
За різними прогнозами та підрахунками, ліберали та консерватори назбирають від 30 до 45%, тоді як у інших буде від сили до 15% і нижче.
Серед кандидатів, тим більше тих, хто набирають більш-менш багато голосів, нема відверто антиукраїнських чи проросійських заяв. Здебільше, партії займають проукраїнську позицію, але часом, в них відрізняється підхід щодо подальшої підтримки нашої країни.
Вибори в Канаді досі залишаються вкрай непередбачуваними, і лише день самих виборів, 28 квітня, може владнати це питання.
Румунія
Найбільш запекла боротьба за вибори зараз відбувається в Румунії, країні-сусідці України. Там на 4 травня цього року заплановані перенесені президентські вибори.
Румунія серед українців наразі зберігає імідж ледь не єдиної країни-сусідки в ЄС, з якою у України не було майже жодних глобальних проблем за повномасштабне вторгнення. Однак все це мало досить високий шанс змінитись, коли на скасованих румунських президентських виборах, які проводилися в грудні 2024, неочікувано для всіх, з 22,94%, переміг та пройшов у другий тур проросійський політик Келін Джорджеску.
Келін Джорджеску. Фото AP Photo / Alexandru Dobre
Результат цих виборів анулював конституційний суд країни через докази іноземного втручання у вигляді просування “свого” кандидата через платформу TikTok, звинувачується у втручання в вибори зокрема росія, якій був вигідний кандидат Джорджеску. Це був перший випадок в історії людства, коли результат виборів скасували через соцмережі, що стало об’єктом бурхливого обговорення в суспільстві. Поки хтось виступає ЗА такі міри, кажучи, що треба захищати демократію від іноземного втручання, інші висловлюються ПРОТИ таких дій, кажучи, що це порушує ідеали цієї ж самої демократії. В будь-якому випадку, рішення про перенесення президентських виборів було ухвалено судом і оскарженню не підлягає. Вибори перенесені на перший тур 4 та другий тур 18 травня 2025.
Румунія – це формально президентсько-парламентська республіка, формально, бо насправді президент має не так вже й багато внутрішніх повноважень. Однак для нас важливо те, що румунській президент має досить багато повноважень на міжнародному та військовому рівні, зокрема він представляє країну на міжнародній арені, веде переговори, підписує міжнародні угоди (їх ратифікує парламент) та є верховним головнокомандувачем румунських збройних сил. Тобто фактично, хоч президент Румунії не має якихось сильних важелів у внутрішній політиці країни, він може дуже допомагати України, використовуючи різні міжнародні та військові інструменти, окрім цього, все ж президент може повпливати своєю особою на рішення того ж парламенту. Після скасування результатів виборів, які пройшли у грудні 2024 року, конституційний суд дозволив румунському президентові Клаусу Йоганнісу залишатися президентом Румунії до обрання наступника (сам Йоганніс не може балотуватися, оскільки це його другий термін). Проте 10 лютого вже цього року він оголосив про відставку, щоб «не створювати розділену Румунію». Виконувати обов’язки президента став речник румунського сенату Іліє Боложан.
Президент Румунії 2014-2025 Клаус Йоганніс
Хоч і Джорджеску відмовили у повторній реєстрації на вибори через проблеми з документацією, підозри у іноземному фінансуванні та терористичні погляди, в румунській ЦВК також намагалася повторно зареєструватися дуже одіозна ультраправа політикиня Діана Шошоаке, яка відома своїми жорсткими, в тому числі проросійськими висловлюваннями, та закликами приєднати до Румунії Молдову та частини територій «незаконно утримуваних Україною через несправедливий пакт Молотова — Ріббентропа». У реєстрації їй також відмовили.
Серед основних кандидатів, які мають шанс на президентство, виділяють принаймні чотирьох людей:
Джордже Сіміон, лідер ультраправої партії “Альянс за об’єднання румунів” (AUR) – Прямої позиції з приводу війни в Україні він не висловлював, проте він відомий своїми суперечливими поглядами щодо України. Він не засуджував російське вторгнення, ба більше, він виступав проти надання Румунією додаткової військової допомоги Україні, зокрема, передачі систем протиповітряної оборони Patriot, аргументуючи це необхідністю збереження обороноздатності самої Румунії та уникнення втягування країни у війну. Крім того, він не раз критикував Україну за нібито «утиски румунської меншини на Буковині». Варто також зазначити, що Сіміон був оголошений персоною нон грата в Україні ще у 2011 році через його зустріч з агентом ФСБ у Чернівцях. Врешті-решт, він підтримував Джорджеску у скасованих президентських виборах.
Нікушор Дан незалежний кандидат, чинний мер Бухареста, центрист – щодо України в нього не так вже й багато висловлювань, однак після інциденту з Трампом та Зеленським в Овальному кабінеті в кінці лютого, він у своїй сторінці в Facebook публічно підтримав Президента Зеленського, та зауважив, що Європа має взяти на себе обов’язки у підтримці сталого та справедливого миру, а Румунія має бути частиною спільних над цим зусиль. Тому ймовірно, він буде і надалі підтримувати ту позицію Румунії щодо підтримки України, яка є наразі.
Крін Антонеску, кандидат, висунутий партіями урядової коаліції – підтримує продовження політичної та логістичної підтримки України, однак про військову допомогу від самої країни мало що казав, натомість зауважив, що виступає проти прямої військової участі румунських військових сил у гіпотетичній миротворчій місії в Україні.
Елена Ласконі, лідерка ліберальної партії “Союз рятування Румунії” – у скасованих виборах 2024 року вийшла у другий тур з Джорджеску з 19,18%. Неодноразово висловлювалася ЗА підтримку України та за продовження військової та гуманітарної допомоги, вона є однією з найбільш гучних проукраїнських голосів у румунських виборах.
Соціологічні дослідження AtlasIntel, проведені 13–15 березня, показали, що найбільш вірогідний сценарій, це те, що в другий тур вийдуть 2 кандидати – Джордже Сіміон та Нікушор Дан, причому перший скоріш за все посяде перше місце з понад 30% голосів. Однак в такій ситуації у Дана є більший шанс стати президентом, оскільки його в такому другому турі можуть підтримати більше верств населення, які не підтримують ультраправу ідеологію Сіміона. За результатами соціологічних опитувань, в такому виборі центристський та проукраїнський мер Бухареста отримає понад 40% голосів проти як мінімум 30% голосів за ультраправого лідера. Всі інші кандидати нараховують рейтинги не більше 25% відсотків.
Румунія є одним з найбільш стійких країн у підтримці України, та разом з цим, як показує практика та інфопростір, одним з показових прикладів захисту демократії в Європі. В травні вирішується доля румунсько-українських відносин, бо попри те, що здається, ніби реальні загрози, або принаймні ті, які були відверто екстремальними, пішли разом зі скасованими виборами, ми все ще маємо ризик отримати достатньо небезпечну картину на ще одному нашому кордоні з ЄС.
Польща
В тому ж місяці вибори проходять в Польщі. У чинного Президента Анджея Дуди теж добігає кінця його другий термін, тож балотуватися він не може, натомість це не заважає мати в списку кандидатів “продовження” чинної влади в країні.
Анджей Дуда обіймає посаду президента Польщі з 2015 року, за ці 10 років було як і багато позитивних моментів, так і багато суперечностей щодо підтримки України з боку польського керівництва. З однієї сторони, Польща весь цей час активно підтримувала і підтримує Україну на різному військовому, політичному та гуманітарному рівні, особливо після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році, проте певні суперечливі моменти все одно мали своє місце в українсько-польських відносинах. Скандали з фермерами на українсько-польському кордоні у 2023 році, а також регулярні підняття теми Волинської трагедії вносили свої корективи у, здавалось би, міцні товариські відносини. У відносинах з Україною перед польським президентом постає ряд викликів, бо попри те, що підтримка України це в тому числі зміцнення безпеки самої Польщі, всілякі теми на кшталт вищезгаданої Волинської трагедії або занадто бурхливої міграції українців, часто мобілізують електорат.
Президент Польщі має суттєвий вплив на оборону, міжнародну політику та законодавчий процес, але як і в будь-якій зваженій демократії, він не є головною політичною фігурою – ключові рішення ухвалює уряд країни та парламент, і як раз в кінці 2023 року, коли на кордоні з Україною активно страйкували польські фермери, сталося те, що зменшило вплив Дуди на прийняття певних рішень: в країні відбулися парламентські вибори. Результат цих виборів був такий, що хоч на них перемогла фактична партія Дуди «Право та справедливість» (польський президент зобов’язаний бути позапартійним, але це не заважає тісній урядовій співпраці), справжню більшість отримала коаліція з трьох ліберальних партій, «Громадянська Платформа», «Нова Лівиця» та «Третій шлях», які домовилися обрати прем’єр-міністром Дональда Туска, лідера «Громадянської Платформи», яка посіла друге місце на парламентських виборах. Оскільки Дональд Туск був опозиціонером уряду консервативної партії «Право та справедливість», Дуда, який фактично його очолював, опинився в складній ситуації, такій собі “розділеній владі”, віднині йому доводиться рахуватися з опозицією, оскільки тепер саме з неї складається уряд.
Прем’єр міністр Польщі Дональд Туск
Президент Польщі Анджей Дуда
З цього моменту політичний ландшафт Польщі дещо змінився, тепер країна пішла у більш проєвропейський та ліберальний рух. Президентські вибори, які проводяться цьогоріч, містять в собі лише одне питання: чи зможуть ліберали на чолі з Рафалом Тшасковським остаточно взяти владу під свій контроль та закріпити повернення Польщі в інтенсивний проєвропейський рух без всіляких перешкод, чи нинішній “розділений” режим збережеться і президентом стане кандидат-консерватор Кароль Навроцький.
Коротко про основних кандидатів:
Рафал Тшасковський (Громадська коаліція) – мер Варшави, ліберал, одночасно з цим, кандидат, який брав участь у польських президентських виборах 2020 року. Тоді він вибився у другий тур, але згодом програв чинному президенту Дуді з 48,97% проти 51,03%. Виступає за зміцнення польсько-українського співробітництва на міжнародній арені, за європейську інтеграцію України та її вступ до ЄС, а також, сприяє розв’язанню історичних питань між Польщею та Україною, зокрема щодо ексгумації жертв Волинської трагедії. Окрім цього, в січні цьогоріч Тшасковському як меру Варшави особисто Зеленським була видана відзнака України «Місто-рятівник» для польської столиці (це також викликало певні звинувачення в бік президента зі сторони деяких польських політиків, які сприйняли це як втручання у внутрішні політичні процеси країни, зокрема і в вибори).
Фото: PAP/Albert Zawad
Кароль Навроцький (Право і справедливість) – історик-консерватор та Президент польського Інституту національної пам’яті. В цілому, він також висловлює підтримку Україні, але зазначає, що спочатку мають бути вирішені історичні питання, такі як ексгумація жертв Волинської трагедії. Наголошує на необхідності захисту польських національних інтересів у відносинах з Україною. Він не є проросійським чи антиукраїнським політиком, але його підтримка України є досить застереженою, зокрема в питаннях історичної пам’яті та економічних інтересів Польщі. Мав невеличкий публічний обмін заявами із Зеленським з приводу євроатлантичної інтеграції України та історичних питань. Він заявив, що не бачить Україну в ЄС і НАТО, доки не будуть вирішені історичні питання між двома країнами, зокрема щодо Волинської трагедії. У відповідь Володимир Зеленський підкреслив, що якщо Україна не стане членом ЄС та НАТО і не матиме гарантій безпеки, росія може опинитися на польському кордоні, що становитиме пряму загрозу для Польщі.
Фото: PolskieRadio
Славомир Менцен – кандидат з ультраправої партії «Конфедерація», націоналіст, один з найбільш гучних антиукраїнських та євроскептичних кандидатів на цих виборах. Виступає проти залучення Польщі у війні між Україною та росією. Більш відомий в Україні став у лютому 2025 року, коли відвідав Львів, де записав відео на фоні пам’ятника Степану Бандері, звинувативши українців у «культі злочинців» та назвавши Бандеру «терористом». Ці заяви викликали негативну реакцію з боку українського МЗС, яке назвало їх провокаційними.
Фото: Алєксандра Кула / DD Bełchatów / Forum
Шимон Головня – спікер Сейму Польщі та лідер ліберальної партії «Польща 2050». Демонструє регулярну підтримку Україні, зокрема він закликає європейські країни передати Україні заморожені російські активи, наголошує на необхідності допомоги Україні у боротьбі проти російської агресії тощо.
Інститут ринкових та соціальних досліджень IBRiS у грудні 2024 року провів соціологічне опитування, яке показало, що лідер передвиборчої гонки наразі є Рафал Тшасковський (35,7%), після нього йде Кароль Навроцький (26,2%), Шимон Головня (10,1%), та Славомир Менцен (9,6%). З цього та інших джерел, які могли б створити загальну картину польських виборів, можна прийти до висновку, що Тшасковський та Навроцький вийдуть один проти одного в другий тур, але враховуючи збільшення ліберальних трендів, які наразі спостерігаються в Польщі, скоріш за все, перемогу у другому турі здобуде Рафал Тшасковський, прихильник підтримки України та проєвропейського руху польської держави.
Це всі країни, вибори яких заплановано цієї весни, і результати яких справді подіють на різну політику щодо України, в гуманітарних, військових та інших аспектах. В цілому, враховуючи, які виклики стоять перед світом з адміністрацією Трампа та їх прихильністю до правих політичних сил, по демократичному світу знову потроху набирають популярності ліберали, але певні консервативні настрої досі залишають свою популярність. Результати цих виборів будуть визначати, який мир для України варто очікувати, та на яку підтримку нам розраховувати.
#вибори2025 #міжнароднаполітика #Німеччина #Канада #Румунія #Польща #війна #підтримкаУкраїни #Мерц #Трюдо #Карні #Пуальєвр #Сіміон #Тшасковський #Навроцький #геополітика #новиниУкраїни #політичнийаналіз #зовнішняполітика #військовадопомога #євроінтеграція #демократія #міжнароднівідносини #політичніновини #світоваполітика #українськіінтереси #політичнівибори #політичнілідери #політичніпартії #міжнароднапідтримка #Трамп #Байден #ЄС #НАТО #безпекаУкраїни #політичнітенденції #соціологія #громадськадумка #аналітика #політичніпрогнози #виборизакордоном #українськадіаспора #політичнікризи #міжнародніконфлікти #політичнірішення #стратегіяУкраїни #політичнінаслідки #виборитавійна #УСП #USP
