fbpx

У 2021 році українці мріяли, купували в онлайні, займалися сексом, читали книжки, хворіли на COVID-19 і вірили в чудо. Gradus Research згадує свої найяскравіші дослідження, з яких складався рік, що минає.

Вірити. В дива теж. Принаймні, раз на рік. Бо звідки б взялися аж 91% з опитаних, які святкують Великдень. Щоправда, у той самий час, вірять у Всевишнього 70%. Загалом непогано – небесна канцелярія має бути задоволена такими показниками. У гарному настрої має перебувати і новоутворена православна церква України на чолі з Митрополитом Епіфанієм – прихожан має 17% із загалу (для порівняння у 2020 році їх було лише 8%).

Все буде еко. Ідея посадити дерево, як частина загально відомого вислову, наразі набуває нових сенсів і, вочевидь втрачає приналежність до статі. І якщо вчора брати участь у висадці дерев було модно, то сьогодні це необхідність, яку українці усвідомлюють. Так вважає кожен другий з опитаних. Загалом 93% готові змінювати свої звички на користь екологічного способу життя. Якщо детальніше, наприклад, 59% готові утилізувати побутове сміття – тільки дайте таку можливість, створіть інфраструктуру. В цілому, 94% опитаних

вважають, що сьогодні українці приділяють недостатньо уваги питанням екології. Отже, маємо розуміти, що ця тема буде однією з найактуальніших у майбутньому. 48% згодні більш розумно і економно використовувати електроенергію, а більше третини українців (36%) готові підтримувати соціальні ініціативи, метою яких є збільшення площі лісів на планеті.

Скажи мені про що ти мрієш, і я скажу, хто ти. Одне з досліджень Gradus Research показало, що 70% українців мріють все своє життя. При тому, 73% заявили, що назвати їх мрійниками навряд чи буде коректно. Можливо, тому, що вважається, нібито мрійник це щось легковажне та невідповідальне. Проте, 45% сказали, виховують своїх дітей мрійниками і 89% готові відмовитися від своїх благ заради реалізації мрій своїх дітей. Тобто українці не дозволяють собі мріяти на повну. Проте своїм дітям дозволяють це робити.

Про що ж мріють в Україні? 20% мріють про здоров’я для себе та близьких, 14% про подорожі та відпочинок. 13% – про благополуччя та достаток.

Реальність онлайн. Вкрай цікаво сьогодні згадати дослідження щодо розподілу на основні сегменти української аудиторії в інтернеті. Напевне, саме у цій галузі відбуваються найстрімкіші зміни. Для початку згадаємо, яка ситуація була станом на лютий 2021 року – і навіть на рівні власних відчуттів стане зрозуміло, наскільки і яким чином все змінилося. Пару яскравих прикладів. Отже, тоді так званих “просунутих користувачів” було тільки 6% – на той час це були переважно чоловіки (67%) у віці 18-24 (18%). «Прагматиків» було 24%, які складаються переважно з жінок (72%) у віці 25-44 (71%) – вони використовували інтернет, передусім, як спосіб заробітку. Тільки на цих двох прикладах стає зрозуміло, наскільки з того часу світ, і ми разом із ним, змінились.

А більше третини респондентів (33%) віддавали перевагу покупкам онлайн, тобто більше вісімдесяти відсотків споживачів вже знаходяться у просторі e-commerce. Драйвером онлайн споживання є молодь у віці від 18 до 34 років. Вже ніхто не заборонить їм жити на повну і цінувати кожну хвилину: в онлайні купується все:

  • транспортні квитки (42%),
  • квитки на культурно-розважальні події (26%),
  • підписки на платні сервіси відео та музичного контенту (24%), навчальні
  • послуги (15%), тощо.

Ковід, який змінив все. Сумно визнавати, але все частіше здається, що ковід був і буде з нами завжди. Просто одна пандемія змінюватиме іншу, що матиме трохи інший вплив та географію розповсюдження – так вважають 11%. Так чи інакше, але серед нас 31% вважає, що ситуація кардинально не зміниться у найближчі два, а то й три роки. Поняття “локдаун” вже не асоціюється із панікою та кінцем світу, ми навчились жити в його умовах і миттєво орієнтуємося у кольорах зон, на які розподілено Україну та світ. Щодня ми спостерігаємо статистику хворих та тих, хто вже вилікувався. Сподіваємося на широке розповсюдження системи додаткових доз вакцин та, у найближчому майбутньому, бустеру.

Кохайтеся, чорнобриві… Дослідження Gradus Research щодо сексуальної поведінки та поглядів довело – секс є важливою складовою нашого життя. Ми ніжні та дуже часто цнотливі. Цифри щодо першого сексуального досвіду зводять нанівець усі побоювання консервативної частини суспільства щодо тотальної відкритості та начебто згубної толерантності, мовляв, вона закликає, провокує й несе нас всіх у безодню гріха та морального зубожіння. Можливо, все працює навпавки – маємо 45% відсотків опитуваних, які втратили цноту після законних 18 років. А у віковій категорії 18-24 роки наразі 25% незайманих.

Чергова цифра на радість усім консерваторам: 80% декларують, що шлюб вимагає безумовної вірності, проте з віком респонденти частіше висловлюють думку, що зради не обов’язково мають приводити до розриву. Але шлюб і досі сприймається як інструмент впорядкування сексуальних стосунків.Здатність говорити про секс з партнером пов’язана із задоволеністю сексуальним життям: серед сексуально задоволених бачимо значно вищий відсоток тих, хто може вільно розмовляти про секс та сексуальні фантазії з партнером – 70%, порівнюючи з 50% серед сексуально незадоволених.

Читати чи не читати? Читати, кажуть українці, попри все читати. Дослідження щодо типології читачів серед міського населення Gradus Research провів у грудні 2021 року, до моменту отримання українцями всім відомої тисячі гривень в обмін на вакцинацію. Усі кажуть одне – здається, що люди геть не читають, але ж, даруйте, хто тоді створює черги до Книжкового арсеналу? Згідно з результатами, лише третина міського населення України активно читають книжки. Проте, задля розваги й у вільному режимі до книжок звертаються близько 60% дорослого населення.

Учасників книжкового опитування було поділено на чотири основні сегменти. Сегментація респондентів показала дві великі групи: читачі (59%) та нечитачі (41%).

До групи читачів входять три підгрупи.

  • Гедоністи (19%) — ті, хто не уявляє свого життя без літератури.
  • Фанлавери (25%) — ті, хто за допомогою книг розважається та покращує свій настрій.
  • Вимушені читачі (15%) — ті, хто через навчання чи роботу мають читати, проте не отримують від цього задоволення.

Група нечитачів теж поділяється на три підгрупи. Ті, що прагнуть читати (16%) — декларують, що люблять читання, купують чимало паперових книжок, проте, не мають часу їх читати. Байдужі до читання (14%) — ті, що визнають цінність книг, але не мають ні цікавості до них, ні потреби.

І тільки 11% зізналися, що до книжок, як таких, абсолютно байдужі – не читають і не купують. Тобто не всі, а тільки одинадцять відсотків вважає читання книжок марною тратою часу – і це приємна несподіванка. Сподіваємось, таких несподіванок якими можна буде ще й пишатись у наступному році буде якомога більше.

Джерело

COVID-19 Live