Пресреліз підготовлений президентом КМІС Володимиром Паніотто і виконавчим директором Антоном Грушецьким

Упродовж 17-23 червня 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки, до якого за власною ініціативою додав запитання про ставлення до постаті Сталіна. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assisted telephone interviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1005 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Також зазначимо, що у пресрелізі розрахунки округлені до цілих значень. В окремих випадках сума % може не сходитися у рівно 100% через округлення.

Ставлення до постаті Сталіна є одним з показників, що характеризують рівень декомунізації у суспільстві. КМІС час від часу ставить запитання щодо ставлення до Сталіна у різних формулюваннях. У червні 2026 року ми повторили два запитання, які ставили в попередніх дослідженнях, що дає можливість простежити динаміку ставлення українців до Сталіна.

Чи був Сталін «великим вождем»

Респондентів запитували, чи згодні вони з твердженням: «Сталін був великим вождем»? Респондентам зачитувалися наступні варіанти відповідей: «повністю не згодні», «скоріше не згодні», «у чомусь згоден, у чомусь не згоден», «скоріше згоден», «повністю згоден» (крім цього, за власною ініціативою респонденти могли сказати «важко сказати» або відмовитися відповідати).

У червні 2026 року 7% респондентів скоріше або повністю погоджуються з твердженням, що Сталі був великим вождем, 62% – скоріше або повністю не погоджуються. Решта 31%не мають чіткої позиції з цього питання (з них 21% відповіли «у чомусь згоден, у чомусь не згоден», 8% не змогли визначитися і 2% відмовилися відповідати). 

Графік 1. Ви згодні чи не згодні з твердженням: «Сталін був великим вождем»?, %

Для порівняння, у 2023 році Сталіна великим вождем вважали 9%, не погоджувалися з цим 72%, а невизначену позицію займали 19%.

Графік 2. Динаміка кількості українців, які вважають Сталіна великим вождем, %

На графіку 2 наведена динаміка відсотку українців, які вважають Сталіна великим вождем, з 1991 року.Як бачимо, після проголошення Незалежності України частка тих, хто вважав Сталіна великим вождем, спочатку зросла – з 27% у 1991 році до 39% у 2002 році. Надалі почалося поступове зниження цього показника, яке особливо прискорилося в останні роки: з 26% у 2019 році до 16% у 2021 році, до 9% у 2023 році і зрештою до 7% у 2026 році.

Таким чином, дані 2026 року не свідчать про зростання підтримки Сталіна як «великого вождя». Частка тих, хто погоджується з таким визначенням, залишається дуже низькою і навіть дещо зменшилася порівняно з 2023 роком.

Водночас відбулася певна зміна у характері неприйняття Сталіна. Частка тих, хто не погоджується з твердженням про «великого вождя», знизилася з 72% до 62%, натомість зросла частка тих, хто займає невизначену позицію — з 19% до 31% (насамперед з 13% до 21% стало більше тих, хто «у чомусь згоден, у чомусь не згоден»). Отже, мова йде не про збільшення числа прихильників Сталіна, а радше про деяке послаблення категоричності його заперечення та збільшення частки невизначених або амбівалентних оцінок.

Особисте ставлення до Сталіна

Також респондентам ставилося запитання: «Як Ви особисто в цілому ставитеся до Сталіна?». Вони могли обрати одну з відповідей: «з захопленням», «з повагою», «з симпатією», «байдуже», «з ворожістю, роздратуванням», «зі страхом», «з відразою, ненавистю». Перші три варіанти ми об’єднуємо в позитивне ставлення, три останні – в негативне.

У червні 2026 року 3% українців позитивно ставляться до Сталіна, 27% – байдуже, а 57% – негативно. Ще 2% зазначили, що не знають, хто такий Сталін, а 10% не змогли визначитися і 1% відмовилися відповідати. У 2023 році відповідні показники становили 4% позитивного ставлення, 26% байдужого і 61% негативного.

На графіку 3 динаміка особистого ставлення до  Сталіна за період з 2012 до 2026 рік.

Графік 3. Як Ви особисто в цілому ставитеся до Сталіна?, %

Динаміка демонструє дуже суттєву довгострокову зміну ставлення українців до Сталіна. У 2012 році позитивно ставилися до нього 23%, а у 2026 році – лише 3%. Особливо різка зміна відбулася після початку повномасштабного російського вторгнення: у 2022 році частка позитивного ставлення знизилася з 18% до 5%, тоді як негативного – зросла до 64%.

У 2026 році негативне ставлення дещо менш поширене, ніж у 2022-2023 роках: 57% порівняно з 64% у 2022 році та 61% у 2023 році. Проте це зниження не супроводжується збільшенням позитивного ставлення – навпаки, воно залишається на мінімальному рівні, 3%.

Зміни відбулися насамперед усередині негативного ставлення. Частка тих, хто відповідає «з відразою, ненавистю», знизилася з 47% у 2023 році до 38% у 2026 році, водночас частка тих, хто ставиться «з ворожістю, роздратуванням», зросла з 11% до 16%.

Порівняння ставлення до Сталіна в Україні і Росії

 По деяких роках є результати дослідження Левада-центру [1], що репрезентативні для населення Росії і отримані за допомогою такого самого запитання. Результати порівняння наведені на графіку 4.

Графік 4. Динаміка кількості українців та росіян, які вважають Сталіна великим вождем, %

Як бачимо, у 1991-1992 роках практично не було різниці у кількості тих, хто вважав Сталіна великим вождем, у 2016 різниця вже була статистично значущою (5 відсоткових пунктів), але не дуже великою. Далі розходження стрімко зростало. У 2021 році різниця склала уже 40% (відсоткових пунктів), а 2023 – 45%, а у 2026 – 49%.  Частка росіян, хто так чи інакше згоден з тим, що Сталін – великий вождь, з 2021 року практично не змінилася – 56% у 2021, 54% у 2023 році і знову 56% у 2026 році. А частка українців, хто згоден, що Сталін був великим вождем, постійно падає, з 2021 року вона зменшилася з 16% до 7%.

Не менш показовою є різниця у динаміці особистого ставлення українців і росіян до Сталіна.  На графіку нижче наведено відсоток тих, хто позитивно ставиться до Сталіна.

Графік 5. Порівняння позитивного ставлення до Сталіна в Україні і Росії, %

Якщо в 2012 році в Україні і Росії приблизно однакова частка населення позитивно ставилися до Сталіна, то далі в Україні загалом ставало менше симпатиків радянського диктатора, а в Росії, навпаки, стрімко зростала прихильність до нього і зараз більшість населення мають позитивне ставлення. У Росії між 2012 і 2021 роками частка тих, хто позитивно сприймає Сталіна, зросла з 28% до майже 60%. В Україні вона зменшилася з 23% до 3%.

В. Паніотто, коментар до результатів опитування:

Ставлення до Сталіна є чутливим індикатором успіху процесів декомунізації в Україні і особливо показовим індикатором різниці між українським і російським суспільством.  Якщо зараз 7% українців вважає Сталіна великим вождем і 3% ставиться до нього позитивно, то в Росії 56% вважають великим одного з найжорстокіших тиранів в історії людства, а майже 60% ставляться до нього з захопленням, з повагою чи з симпатією. Більш того, за даними Левада-центру, починаючи з 2012 року Сталін незмінно посідає перше місце у списку найбільш видатних людей усіх часів і народів з точки зору населення Росії (див. Таблицю А [2]).

Таблиця А. Назвіть, будь ласка, 10 найбільш видатних людей усіх часів і народів, % (фрагмент таблиці з опитування в Росії)

  Фактично, Сталін став національним героєм Росії. В останньому опитуванні, проведеному у квітні 2025 року, Сталіна назвали 42% респондентів. Друге місце посів В. Путін – 31%, третє – В. Ленін з 28%, четверте – О. Пушкін з 24%. Перша десятка видатних людей, крім А. Ейнштейна – росіяни (А. Ейнштейн усі роки спостережень з 1994 року займав 9 місце і поступався Л. Брежнєву, але в цьому році наздогнав його і зараз Ейнштейн в очах росіян настільки ж великий, як Брежнєв). Порівняно з 2021 роком частка тих, хто назвав Сталіна, зросла з 39% до 42%, а Путіна – з 15% до 31%. Таким чином, попри різке зростання згадувань В. Путіна, Сталін зберігає перше місце і залишається центральною фігурою історичного пантеону в масовій свідомості росіян.

Цікаво також, що в 2012 Путін (22%) сильно відставав від Сталіна (42%), різниця 20% (20 відсоткових пунктів), а в 2017, коли «Кримська ейфорія» ще не закінчилася Путін майже наздогнав Сталіна (у Сталіна 38%, у Путіна 34%, різниця 4%), у 2021 до початку широкомасштабної війни, коли ефект захоплення Криму вичерпався, знов велике відставання (Сталін 39%, Путін 15%, різниця 24%), а в 2025 під час війни показник Путіна підскочив вдвічі з 15% до 31% (хоча Сталін з 42% все одно перший).  Це показує, що війна надає величі Путіну в очах російського населення. Євген Головаха дав таке гумористичне визначення манії величі (цитую по пам’яті): «Манія величі – претензії на велич без необхідних для справжньої величі багатомільйонних жертв». Таке враження, що населення Росії і сам В. Путін саме так розуміють велич, а В. Путін намагається наздогнати Сталіна за кількістю жертв (зараз їх уже більше мільйона).

Фактично, Сталін став одним із ключових символів сучасної російської історичної пам’яті. На наш погляд, це важливо розглядати не лише як ставлення до конкретної історичної постаті, а й як індикатор ширшої системи уявлень про сильну централізовану владу, допустимість державного примусу заради державних цілей та імперське бачення історії. Водночас самі по собі ці дані не доводять причинного зв’язку з підтримкою сучасної агресивної зовнішньої політики; радше вони показують культурне й символічне середовище, у якому така політика може легітимізуватися.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети та результати у розрізі регіонів і віку

Таблиця Д1.1 Ви згодні чи не згодні з твердженням: «Сталін був великим вождем»?

Результати для України в цілому та окремих регіонів

Таблиця Д1.2 Ви згодні чи не згодні з твердженням: «Сталін був великим вождем»?

Результати для окремих вікових категорій

Таблиця Д1.3 Як Ви особисто в цілому ставитеся до Сталіна?

Результати для України в цілому та окремих регіонів

Таблиця Д1.4 Як Ви особисто в цілому ставитеся до Сталіна?

Результати для окремих вікових категорій

Додаток 2. Динаміка особистого ставлення до Сталіна протягом 2012-2026 років

Таблиця Д2.1 Як Ви особисто в цілому ставитеся до Сталіна?

#Соціологія #СтавленняДоСталіна #Декомунізація #Дослідження #Війна #УкраїнськеСуспільство #Україна #ІсторичнаПамять #Опитування #Репрезентативність #Пресреліз #ГромадськаДумка #Сталін #КМІС #Аналітика #УСП #USP

Джерело