Динаміка ставлення до статусу російської мови в Україні протягом 1997-2026 років

Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 7 травня-3 червня 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про російську мову. Методом телефонних інтерв’ю (computer–assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) був опитаний 1000 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

З 1990-х років КМІС регулярно ставить різні запитання про державну політику щодо російської мови в Україні. Наприклад, одне із наших моніторингових запитань стосується доцільності вивчення російської мови в школах. Востаннє ми ставили це запитання в 2025 році і в окремій публікації аналізували, як змінювалися громадські настрої з цього питання протягом 1998-2025 років[1]. І хоча доволі багато українців і в 2025 році вважали за можливе вивчення російської мови в школах, але завдяки довготривалій динаміці ми бачимо, наскільки ситуація після 2022 року є відмінною з періодом до 2022 року (і тим більше порівняно з 1990-х роками).  

Інше наше дослідження 2025 року було присвячене оцінці (за допомогою експериментального дизайну) трьох можливих варіантів мовної політики. У цьому випадку нашим інтересом було з’ясувати, який напрямок мовної політики не тільки отримає схвалення формальної більшості населення, але і буде консенсусним для всіх регіональних і мовних груп. Відповідно до отриманих результатів, абсолютна більшість мешканців усіх регіонів (83-90% залежно від регіону) і мовних груп (83-88% залежно від переважної мови спілкування вдома) схвалюють варіант стратегічної («лагідної») українізації (українська мова як єдина державна і офіційна і як основна у сфері освіти, але з можливістю використання російської мови на побутовому рівні без стигматизації та обмежень)[2]. Інші варіанти якщо і могли отримати формальне схвалення більшості населення в цілому, але отримували поляризуючі оцінки серед регіональних і мовних груп (тобто потенційно вели би до конфліктів).

У цьому пресрелізі ми розглядаємо динаміку сприйняття статусу російської мови за формулюванням, яке ми використовуємо з 1997 року. Це дозволяє зрозуміти не лише поточні настрої, але й оцінити еволюцію, яку пройшла українська суспільна думка за майже 30 років. Для забезпечення коректного аналізу динаміки ми використали ідентичне формулювання (хоча ми усвідомлюємо, що з 1990-х років суспільно-історичний контекст істотно змінилися і деякі елементи запитання можна було би адаптувати). Ми просили респонденти відповісти на запитання «А як Ви вважаєте, якою повинна бути державна політика стосовно російської мови в Україні? Російську мову – …» і обрати один з трьох варіантів:

1. «потрібно усунути з офіційного спілкування у всій Україні»
2. «потрібно зробити другою офіційною мовою лише в тих областях, більшість населення яких цього бажає»
3. «потрібно зробити другою державною мовою в Україні»

З 2024 року ми респондентам, які обрали варіант №2, додатково ставили запитання «А Ви підтримуєте чи не підтримуєте, щоб російську мову зробили офіційною у саме Вашій області?». Важливо підкреслити, що ми запитували про російську мову у сфері офіційного спілкування (і не запитували про повсякденне побутове використання).

Також у цьому пресрелізі ми наводимо динаміку сприйняття українцями, чи є в країні систематичні переслідування / обмеження для російськомовних громадян. Ми це запитання ставили раніше в 2022 та 2023 роках, тому можемо оцінити, як за 4 роки повномасштабної війни змінилися погляди українців.

Статус російської мови в Україні

Отже, більшість українців – 65% – вважають, що російську мову потрібно усунути з офіційного спілкування на всій території України. Лише 5% українців хотіли би, що російська мова стала другою державною в Україні.

Разом з цим доволі багато українців (22%) вважають, що російська мова могла би стати офіційною в окремих регіонах, де більшість населення цього бажають. Проте більшість таких респондентів не хочуть, щоб російська мова стала офіційною у саме їх регіоні. Так, з цих 22% не хочуть, щоб російська мова була офіційною в їх регіоні – 12%, хотіли би цього – 8% (і ще 2% не змогли визначитися із своєю думкою).

Таким чином, загалом 77% або за усунення російської мови з офіційної сфери на всій території, або щонайменше у своєму регіоні. Лише 13% хотіли би, щоб російська мова була офіційною в їх регіоні або взагалі державною на всій території України.

Таблиця 1. А як Ви вважаєте, якою повинна бути державна політика стосовно російської мови в Україні? Російську мову – …?

Чи є в Україні систематичні утиски / переслідування російськомовних громадян

На графіку нижче наведені дані, чи вважають українці, що в країні російськомовні громадяни зазнають систематичних утисків / переслідувань. Як можна бачити, з 2022 року з 5% до 17% стало більше тих, хто вважає, що в Україні переслідуються російськомовні мешканці. При цьому абсолютна більшість – 78% – продовжує стверджувати, що жодних проблем із використанням російської мови немає.

Водночас ми маємо додатково прокоментувати, що в цьому запитання ми не запитували про особистий об’єктивний досвід утисків чи переслідувань. Ми запитували респондентів про їх суб’єктивне сприйняття ситуації, що, звісно, може базуватися і на особистому реальному досвіді. Проте як ми бачимо в багатьох наших опитуваннях, часто (якщо не переважно) думка респондентів формується на базі інформації з медіа, яку вони споживають. Тому принаймні почасти ріст частки тих, хто спостерігає систематичні утиски і обмеження, може відображати отримання респондентами спотвореної / маніпулятивної інформації, яка має їх переконати, що в Україні російськомовні громадяни зазнають переслідувань.  

Прикметно, що серед тих, хто вважає, що є утиски і переслідування, 55% хочуть, що російська мова була усунена з офіційного спілкування на всій території чи хоча би у своєму регіоні. І лише третина таких респондентів (30%) говорять про офіційний статус у своєму регіоні чи статус другої державної в Україні.

Графік 1. А з яким з цих тверджень щодо мовного питання в Україні Ви згодні більшою мірою?

Результати у розрізі регіону проживання та мови спілкування вдома

Для повноти картини потрібно розуміти, як на ці запитання відповідали респонденти, які проживають у різних регіонах і спілкуються різними мовами. У таблиці нижче наведені відповідні результати. Окремо ми зазначаємо, скільки таких респондентів у вибірці, оскільки наразі лише 14% стверджують, що вдома вони розмовляють переважно або завжди російською мовою. Натомість 23% стверджують, що спілкуються обома мовами, а 62% відповіли, що переважно чи завжди використовують українську мову.

Доцільно звернути увагу, що хоча серед тих, хто вдома переважно розмовляє російською мовою, 34% відчувають тиск і переслідування, але більшість – 59% – стверджують, що жодних проблем немає. А вже серед тих, хто спілкується обома мовами (тобто і російською також) – 76% стверджують, що жодних проблем немає.

Також серед російськомовних громадян 43% вважають, що російську мову слід усунити з офіційного спілкування або принаймні вони цього не хочуть у своєму регіоні. Водночас 39% російськомовних громадян хотіли би бачити її офіційною у своєму регіоні або взагалі державною. Аналогічні показники серед двомовних громадян – 70% і 18%.

У регіональному вимірі на Сході 39% говорять про утиски і переслідування, хоча більшість населення регіону – 56% – висловили думку, що жодних проблем немає. Водночас на Півдні 81%, а в Нижньому Подніпров’ї 77% відповіли, що жодних утисків чи переслідувань немає (відчувають проблеми – відповідно, 16% і 19%).

Стосовно державної політики, то на Сході 48% виступають за усунення російської мови з офіційної сфери в цілому або у своєму регіоні, а хотіли би бачити офіційний статус (у себе або у всій Україні) – 28% (решта 24% мають невизначені погляди). На Півдні за усунення з офіційної сфери у всій країні або у своєму регіоні – 58%, за офіційний статус – 31%. У Нижньому Подніпров’ї – відповідно, 74% і 17%.

Таким чином, хоча ставлення до російськомовних громадян дійсно дещо більш гостро сприймається тими, хто переважно спілкується російською мовою, але і серед них (та серед загалом населення Півдня і Сходу) більшість не вважають, що в Україні є систематичні утиски і переслідування за ознакою мови. Причому ті, хто вже однаковою мірою спілкується і українською, і російською мовами (тобто в чиєму житті російська мова істотно присутня) значно спокійніше сприймають ситуацію і значно рідше говорять про якісь проблеми.

У випадку ж статусу російської мови, то хоча на Півдні і Сході є дещо більше стурбованості, але загалом громадська думка схиляється до того, що українська мова має бути єдиною державною і офіційною. Разом з цим ми нагадаємо результати нашого експерименту в 2025 році (який згадували на початку), що це має передбачати толерантне ставлення до використання російської мови на побутовому рівні.

Таблиця 2. Статус російської мови в Україні та переслідування російськомовних мешканців у розрізі регіону проживання та основної мови спілкування вдома

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

В Україні і до 2014 року еволюційно зростало усвідомлення важливості української мови та посилення її статусу, а російська агресія лише пришвидшила та посилила ці процеси. Причому в Україні навіть попри окупацію Криму та розв’язання Росією війни на Донбасі в 2014 році українці продовжили цілком толерантно ставилися до російської мови (і, до речі, до звичайних росіян-мешканців Росії). І якщо до повномасштабного вторгнення багато хто з українців були готові розглядати компромісні варіанти, де за українською мовою гарантувалася би важлива символічна державна роль, а російська мова могла бути присутньою в окремих регіонах та у навчанні, то російська агресія 2022 року з очевидних причин унеможливила такі сценарії.

Для наших закордонних читачів (у Європі, Північній Америці та інших регіонах) для нас принципово підкреслити, що виправдання росіянами своєї агресії проти України нібито переслідуванням російської мови в Україні – абсолютна брехня. І це було брехнею і до 2014 року, і напередодні 2022 року, і зараз (у 2026 році). Як і у випадку «бажання членства в НАТО», Росія маніпулятивно міняє місцями причину і наслідок. До 2014 року, тобто до окупації Росією Криму і початку нею війни на Донбасі, більшість українців у всіх регіонах були проти членства в НАТО (лише 15-20% підтримували) і це питання навіть не було частиною вимог Революції Гідності 2013-2014 років. Саме російська агресія посприяла тому, що в українців з’явилося бажання приєднатися до НАТО. Щодо російської мови ситуація аналогічна – емоційна реакція частини українців на російську мову зараз є винятково наслідком агресії і ні про що подібне мова не йшла раніше. І навіть в умовах повномасштабної війни та постійних звірств росіян для 88% українськомовних громадян цілком прийнятно, що російська мова може спокійно використовуватися в побуті.

На жаль, Росія ефективно ввела оману багато навіть освічених людей на Заході, які продовжують і зараз говорити, що «бажання України приєднатися до НАТО спровокувало війну» чи що «утиски російської мови спровокували війну». Це просто брехня, якою Росія намагається виправдати свої імперіалістичні амбіції, а багато людей на Заході чомусь також вважають такі твердження за зручний спосіб перекласти відповідальність на Україну.

Для наших же українських читачів, ми хочемо підкреслити, що суспільна єдність перед екзистенційним викликом російського вторгнення – один із стовпів нашого ефективного спротиву вже понад 4 роки. Недивно, що російський ворог шукає кожну тріщинку, яку б можна було перетворити на розкол. Ми маємо розпізнавати такі спроби та не піддаватися ним. Ми маємо зберігати цю єдність і у разі складних питань (яких у нас ще буде чимало!) ми маємо вдаватися до спокійного цивілізованого діалогу для пошуку консенсусу. У випадку мовного питання ми спостерігаємо, як значною мірою спонтанно, з «низового» горизонтального рівня комунікації звичайних людей (що чудово описується англійським словом grassroot), виробляється консенсусний варіант. Так, українська мова – це дуже важливий символ і вона має бути єдиною державною і офіційною. Так, вона має отримувати посилену підтримку від держави і довгостроково її роль має лише поширюватися і посилюватися. Так, українська мова має бути основною в освіті. І водночас на повсякденному рівні не має бути місця стигматизації та переслідуванню за ознакою мови, зокрема і за використання російської мови. Ми не повинні заспокоюватися тим, що більшість російськомовного населення не відчуває тиску і переслідувань, а працювати на те, щоб відсоток тих, хто все ж відчуває такий тиск, був мінімізований. Роль держави у цьому випадку (та всіх, хто вважає себе державниками) – конструктивні рішення, які спрямовують розвиток ситуації в такому консенсусному дусі.

Насамкінець зазначимо, що КМІС з 1990-х досліджує соціальну дистанцію до різних лінгво-етнічних груп. Станом на 2025 рік російськомовні українці є на другому місці за близькістю (після, власне, українськомовних українців) із показниками, які свідчать про цілком толерантне ставлення[4]. Так, ситуація не є ідеальною, тобто є трохи більш насторожене ставлення, ніж мало би бути в умовах повної гармонії, але це цілком очікувано у вирі емоцій під час жорстокої війни. Важливо, щоб ми всі – і влада, і опозиція, і журналісти, і експерти, і звичайні громадяни – орієнтували себе на діалог і консенсус, а не на емоційні звинувачення (зокрема, для отримання політичних балів). Нам вистачає і спроб Росії нас розсварити. Ми маємо бути мудріші та зберігати єдність.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

А з яким з цих тверджень щодо мовного питання в Україні Ви згодні більшою мірою? ЗАЧИТАТИ. РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ

А як Ви вважаєте, якою повинна бути державна політика стосовно російської мови в Україні? Російську мову – … ПОЛОВИНІ РЕСПОНДЕНТІВ ЗАЧИТУВАТИ В ПОРЯДКУ 1-3, ПОЛОВИНІ – В ПОРЯДКУ 3-1

 [ЯКЩО ОБРАНО 2] А Ви підтримуєте чи не підтримуєте, щоб російську мову зробили офіційною у саме Вашій області [ЯКЩО ЗАРАЗ ПРОЖИВАЮТЬ У М. КИЄВІ – у саме місті Києві]?

[1] Ставлення до викладання російської мови в українськомовних школах // https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1513&page=5

[2] Ставлення до окремих варіантів мовної політики в Україні // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1555&page=1

[3] Склад макрорегіонів такий: Захід – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; м. Київ – лише м. Київ (без області); Центр / Північ – Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області; Південь – Миколаївська, Одеська, Херсонська області; Нижнє Подніпров’я – Дніпропетровська, Запорізька області; Схід – Донецька і Харківська області (формально до складу макрорегіону також включена Луганська область, але через майже повну окупації ніхто з респондентів зараз там не проживає, хоча є респонденти, які до 2022 року проживали в цій області).

[4] Міжетнічні упередження в Україні: Вересень-жовтень 2025 // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1603&page=1

#дослідження #українізація #опитування #офіційнамова #суспільнінастрої #консенсус #мовнепитання #статусросійськоїмови #громадськаєдність #російськамова #війна #мовнаполітика #переслідування #соціологія #українськамова #регіональнівідмінності #мовнатолерантність #російськомовні #громадськадумка #УСП #USP

Джерело