Довіра суспільним інституціям

Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 26 листопада-29 грудня 2025 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання про довіру суспільним інституціям. Методом телефонних інтерв’ю (computer–assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) був опитаний 1001 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Динаміка довіри окремим інституціям у 2021-2024 роках

Один з найбільш важливих, маркерних показників стану суспільства та громадської думки – рівень довіри окремим інституціям. Раніше ми публікували результати опитування про довіру В. Зеленському[1], а в цій публікації ми хочемо показати довіру і іншим інституціям. Водночас у цій публікації результати щодо довіри Президенту (і, зокрема, в динаміці порівняно з груднем 2024 року) розраховані за іншими запитанням. Так, у нашій попередній публікації (згаданій раніше) ми запитували про довіру В. Зеленському і серед варіантів відповідей не пропонували «важко сказати» (хоча якщо респондент сам наполягав, ця відповідь відмічалася).

У цій публікації представлені результати щодо довіри інституціям за запитанням, яке ми ставимо багато років у кінці року. Так, КМІС ставить запитання «Зараз я назву ще деякі соціальні інституції. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму – Ви цілком довіряєте, скоріше довіряєте, важко сказати напевно, довіряєте чи ні, скоріше не довіряєте чи зовсім не довіряєте?». Тобто респондент одразу серед можливих опцій чув і знав, що може обрати варіант «важко сказати». І ми запитували про довіру Президенту України (а не «В. Зеленському»).

На графіку 1 наводиться динаміка довіра до органів державної влади: Президента, Верховної Ради, Уряду. На графіку 2 наводиться довіра до силових і правоохоронних інституцій: ЗСУ, СБУ, Національній поліції, НАБУ, прокурорам і судам. Насамкінець на графіку 3 наводиться довіра інституціям громадянського суспільства: Церкві, українським ЗМІ і волонтерам. На кожному графіку ми порівнюємо поточні результати з результатами на кінець 2024 року для оцінки динаміки за останній рік (крім НАБУ, оскільки ми про НАБУ ми запитували вперше). Водночас у Додатку можна знайти результати в динаміці за 2021-2025 роки. Також у Додатку наведені дані про довіру до інституцій у регіональному вимірі.

Отже, якщо в грудні 2024 року за таким формулюванням запитання 45% довіряли Президенту, то в грудні 2025 року – 57%. Водночас показник недовіри майже не змінився – 31% у 2024 році і 33% у 2025 році. Баланс довіри-недовіри за рік зріс з +10% до +24%. Ріст довіри відбувся за рахунок зменшення частки тих, хто мав невизначене ставлення – з 24% до 10%. Наша попередня публікація показувала, що протягом 2025 року була значна динаміка в довірі Президенту. Скоріше за все, зниження частка тих, хто мав невизначене ставлення, і переважний перехід у довіру, пов’язаний із ефектом згуртування навколо прапора. Тобто в умовах викликів 2025 року багато хто з українців, які мали невизначене ставлення, почали говорити, що довіряють Президенту, щоб продемонструвати єдність у відстоюванні інтересів України.

Проте як і раніше, іншим органам влади – парламенту і Уряду – більшість українців не довіряють і істотних змін за рік не відбулося. У випадку Верховної Ради 12% довіряють їй і 70% – не довіряють (у грудні 2024 року – 13% і 68%). Баланс довіри-недовіри становить -58% (у грудні 2024 року – -55%). При цьому більше половини українців можуть назвати принаймні одну фракцію, чию діяльність вони схвалюють, тобто висока недовіра парламенту не означає недовіри всім парламентарям[2].

Довіра Уряду трохи вища, проте також низька: зараз довіряють 23% (у грудні 2024 року – 20%), не довіряють – 56% (у грудні 2024 року – 53%). Баланс довіри за останній рік не змінився і становить ті самі -33%. Разом з цим у контексті довіри парламенту і Уряду зазначимо, що попри низьку довіру більшість українців проти проведення зараз виборів .

Графік 1. Довіра до органів державної влади

У випадку Сил Оборони України лишається стабільно дуже висока підтримка – 94% довіряють і лише 2% не довіряють (рік тому показники були, відповідно, 92% і 2%). Баланс довіри-недовіри – +92%.

Інша важлива інституція зі сфери безпеки – СБУ – також зберігає досить високий рівень довіри (попри деяке зниження порівняно з минулим роком). Так, 51% українців довіряють СБУ, не довіряють – 26% (у грудні 2024 року показники були 54% до 21%). Баланс довіри-недовіри становить +25% (торік було +33%).

Довіра Національній поліції дещо знизилася. Так, 35% довіряють поліції, не довіряють – 46%. У грудні 2024 року 37% довіряли і 38% – не довіряли. Відповідно, баланс довіри-недовіри знизився з -1% до -11%.

Цього року ми вперше до цього запитання додали НАБУ і спостерігаємо доволі високу довіру – 50% проти 31%, як не довіряють. Тому баланс довіри-недовіри є позитивним і становить +19%.

Водночас критично низькою лишається довіра судам і прокурорам. Лише 15% українців довіряють судам і лише 12% довіряють прокурорам. Не довіряють – відповідно, 62% і 64%. Порівняно з минулим роком ситуація істотно не змінилася не змінилася.

Графік 2. Довіра до силових і правоохоронних органів

І наостанок довіри до інституцій серед громадянського суспільства. В Україні зберігається висока довіра волонтерам – 79% їм довіряють і лише 7% не довіряють (у грудні 2024 року показники були 81% і 5% відповідно).

Довіра українським ЗМІ лишається доволі низькою, хоча за останній рік ситуація трохи покращилася. Так, зараз українським ЗМІ довіряють 34%, не довіряють – 42% (решта 25% мають невизначене ставлення). У грудні 2024 року довіряли 27%, не довіряли – 42%. Тому якщо торік баланс довіри-недовіри становив -15%, то зараз – -8%. Проте як можна бачити, рівень недовіри лишився на тому ж рівні, а довіра зросла за рахунок зниження частки тих, хто мав невизначене ставлення.

Церква раніше була інституцією-лідером за довірою, проте за останні роки істотно втратила в довірі. За останній рік ситуацію з довірою Церкві трохи покращилася – зараз 44% довіряють Церкві і 28% не довіряють. У 2024 році співвідношення було 40% до 26%.

Графік 3. Довіра до інституцій громадянського суспільства

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

В українському суспільстві тривалий період зберігається консенсус, який, з одного боку, передбачає критику органів влади. Ми бачимо, що стабільно більшість українців незадоволені і діями Верховної Ради, і Уряду. Водночас, з іншого боку, цей консенсус також передбачає, що наразі немає можливості для оновлення влади шляхом виборів. У цьому ж опитуванні лише 10% респондентів наполягали на виборах найближчим часом, навіть до завершення бойових дій (причому значна частина цих респондентів розглядають вибори не з патріотичних позицій зміцнення країни, а як спосіб завершити війну шляхом капітуляції України).

Тобто українці можуть бути незадоволені своєю владою (і часто, якщо не в більшості випадків – цілком справедливо), але усвідомлюють ризики і небезпеки, які несуть із собою нашвидкуруч організовані вибори. Для українців очевидним є пріоритет – забезпечення прийнятних умов миру, і потім вирішення інших важливих проблем (зокрема, і оновлення влади).

Також довіра до інституцій демонструє важливу сталу тенденцію – дуже високу довіру Силам Оборони і волонтерам. Відповідно, багато українців хочуть серед нового покоління лідерів країни бачити військовослужбовців та волонтерів. І це, у свою чергу, створює ще одну проблему для проведення «швидких» виборів: і військовослужбовці, і волонтери – як відповідальні люди, які докладають зусиль для обороноздатності країни – не зможуть зараз узяти участь у виборах. Їх неучасть у виборах буде підривати легітимність результату в очах української громадськості. Тому багато українці підтримують відкладення виборів, що вони були і належно організовані, і щоб дійсно всі гідні кандидати могли взяти в них участь.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

ФОРМУЛЮВАННЯ ЗАПИТАННЯ:

Зараз я назву ще деякі соціальні інституції. Скажіть мені, будь ласка, наскільки Ви довіряєте тим, кого я називатиму – Ви цілком довіряєте, скоріше довіряєте, важко сказати напевно, довіряєте чи ні, скоріше не довіряєте чи зовсім не довіряєте?

ДИНАМІКА ДОВІРИ В 2021-2025 РОКАХ:

ДОВІРА У РОЗРІЗІ РЕГІОНІВ:

[1] Довіра до Президента В. Зеленського, ставлення до проведення виборів, сприйняття боротьби з корупцією та рух країни до демократії // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1575&page=1

[2] Оцінка діяльності фракцій у парламенті // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1558

[3] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.

#опитування #регіональнийрозріз #аналізрезультатів #ЗСУ #громадськадемократія #Україна #соціальніінституції #Церква #довіраінституціям #суспільствовумовахвійни #динамікадовіри #державнавлада #омнібус #суспільнінастрої #волонтери #ЗМІ #соціологічнедослідження #вибори #публікаціяданих #УСП #USP

Джерело