Довіра до Президента В. Зеленського і ставлення до проведення виборів: результати опитування, проведеного 20 липня-3 серпня 2026 року

Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 20 липня-3 серпня 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки, куди за власною ініціативою додав запитання про довіру до В. Зеленського і про національні вибори. Методом телефонних інтерв’ю (computer–assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 974 респонденти. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

КМІС регулярно відстежує рівень довіри Президенту В. Зеленському. Нижче представлені результати опитування, яке було проведене після резонансних кадрових рішень і під час протестів. Таким чином, ми можемо оцінити, як змінилася довіра до В. Зеленського за останні декілька місяців.

Ми ставили наше моніторингове запитання «Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте Володимиру Зеленському?». У цьому формулюванні, як можна бачити, ми не «нагадуємо» респондентам, що він є Президентом. Також зазначимо, що окрім В. Зеленського ми не ставили запитання про довіру до інших публічних осіб.

Отже, відповідно до отриманих результатів 55% зараз довіряють Президенту, не довіряють – 40% (баланс довіри-недовіри – +15%).

Востаннє ми ставили запитання у травні, тоді 61% довіряли і 34% не довіряли (баланс – +27%). Проте у травні, по-перше, ми також ставили запитання про довіру і іншим публічним особам, крім В. Зеленського. За нашими спостереженнями, це може створювати контекст, коли В. Зеленський сприймається трохи краще (тобто люди чують інші прізвища, до яких ставлення гірше, і на їх тлі сприйняття В. Зеленського трохи краще). По-друге, тоді ми також крім прізвища зачитували і короткий опис людини. Для В. Зеленського ми «нагадували», що він є Президентом. У частини респондентів це може активувати погляд на нього як уособлення інституції, через що ставлення стає краще (оскільки зараз війна і ми маємо єднатися).

Тому більш коректна буде порівняти із квітнем, коли ми ставили запитання в такому ж формулюванні, як і зараз. У квітні 58% довіряли і 36% не довіряли, баланс становив +22%. Тобто порівняно із квітнем ми також фіксуємо зниження довіри В. Зеленському. Проте ми принаймні наразі не спостерігаємо саме обвалу довіри через резонансні кадрові рішення, що могли очікувати деякі політики, експерти та оглядачі. Водночас ми можемо дещо недооцінювати вплив кадрових рішень і протестів на зниження довіри, оскільки, наприклад, у червні-першій половині липня могло бути деяке зростання довіри (на тлі ударів по російській логістиці тощо). Тобто якби у нас було опитуванні на початку липня і воно фіксувало б вищу довіру (ніж навесні), то порівняно із ним величина зниження виглядала би вище. Крім того, зниження довіри ймовірно компенсувалося тим, що В. Зеленський частково задовольнив вимоги протестуючих, а також його успішними зустрічами з Д. Трампом (заяви Д. Трампа, які поставили під сумнів успіх зустрічей, прозвучали лише в останні дні польового етапу).

Крім цього, потрібно враховувати, що серед 54%, які довіряють В. Зеленському, 20% «повністю» довіряють, а решта 34% довіряють «скоріше». При цьому для балансу важливо розуміти, що серед тих, хто не довіряє йому, є поділ – 19% «зовсім» не довіряють, а 20% не довіряють «скоріше».

Графік 1. Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте Володимиру Зеленському?

* Опція «важко сказати» не зачитувалися респондентам. Її відмічали лише якщо сам респондент просив про це.

Також ми регулярно ставимо запитання про те, коли мають бути проведені вибори.

Зберігається стабільна тенденція, що більшість українців проти проведення виборів найближчим часом, до завершення бойових дій. Лише 15% зараз (востаннє у березні – 12%) вважають, що вибори потрібно проводити навіть до завершення бойових дій.

Ще 23% вважають, що вибори можна провести після припинення вогню і отримання гарантій безпеки. Порівняно з березнем частка таких людей зросла з 13% до 23%.

Натомість з березня з 69% до 57% зараз стало менше тих, хто вважає, що вибори мають бути лише після остаточної мирної угоди і повного завершення війни. Разом з цим усе одно більшість продовжують вважати, що вибори мають бути лише після повного завершення війни.

Графік 2. Уявіть, що дійсно має місце припинення вогню і при цьому Україна отримує надійні гарантії безпеки: більше зброї, миротворці з країни Європи тощо. Чи варто тоді Україні після цього проводити національні вибори?

На графіку нижче підтримка проведення виборів подана у розрізі довіри Президенту.

Так, серед тих, хто «зовсім» не довіряє В. Зеленському, запит на вибори прямо зараз помітний, але все ж менше половини (44%) говорять про вибори до завершення бойових дій. Натомість 29% говорять про вибори після перемир’я з гарантіями безпеки, а досить багато (21%) вважають, що вибори мають бути вже після остаточної мирної угоди.

Уже cеред тих, хто «скоріше» не довіряє Президенту, 44% вважають, що вибори мають бути після остаточної мирної угоди, а 35% готові схвалити вибори після перемир’я з гарантіями безпеки. Водночас серед них лише 17% наполягають на виборах навіть до завершення бойових дій.

А серед тих, хто повністю чи скоріше довіряє В. Зеленському, переважна більшість виступає за проведення виборів лише після остаточної мирної угоди.   

Графік 3. Ставлення до проведення виборів залежно від довіри Президенту В. Зеленському

Також ми поставили запитання, які вибори треба провести в першу чергу для позитивно впливу на розвиток країни. Так, 44% вважають, що в першу чергу треба провести президентські вибори. Натомість 32% наполягають на проведенні насамперед парламентських виборів. Лише 11% говорили про проведення місцевих виборів.

Графік 4. А коли це буде можливим, які саме вибори потрібно провести в першу чергу для позитивного впливу на розвиток країни?

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

 Попри значне суспільне невдоволення кадровими рішеннями Президента В. Зеленського (яке вилилося не лише в гнівні коментарі у соціальних медіа, але і в доволі масштабні – особливо за мірками воєнного часу – вуличні протести), він усе одно зберігає доволі високі показники довіри (принаймні поки що). І хоча й стало дещо більше тих, хто підтримує вибори найближчим часом або хоча б після перемир’я, але все одно більшість проти цього.

Водночас ми не можемо стверджувати, що останні події мали лише обмежений вплив на ставлення до В. Зеленського. Можна припускати, що характер впливу є більш довгостроковим. Зараз попри всю критику кадрової політики з боку влади більшість українців усвідомлюють екзистенційну загрозу від Росії і росіян, тобто у фокусі – все одно війна і досягнення прийнятного миру. Як ми бачимо, українці переважно проти проведення виборів найближчим часом і навіть після перемир’я. Відповідно, зберігається умовний консенсус, що ми маємо інституцію Президента, разом з яким маємо спільно продовжувати чинити опір, а політична відповідальність настане після завершення війни на виборах. У цій ситуації подібні резонансні події скоріше зменшують і без того обмежений потенціал для В. Зеленського бути переобраним у мирний час (якщо він ухвалить для себе рішення балотуватися ще раз). Тобто обурення людей не дійшло до того, щоб прямо зараз хотіти зміни голови держави (і насправді ще далеко від цього, тим більше коли все ж Президент реагує на протести і ухвалює принаймні часткові кадрові рішення, як вимагають обурені громадяни). Утім, на період «після війни» сильніше кристалізується думка про потребу нових лідерів.

Крім цього, для аналізу суспільного сприйняття подій нагадаємо, що часто реакції в соціальних медіа та серед активної громадськості є значно більш бурхливими, ніж серед пересічних громадян. Наприклад, у грудні 2025 року, тобто невдовзі після скандалу навколо «плівок Міндіча», ми ставили запитання про те, наскільки люди були поінфоровані про ці події. І хоча здавалося, що буквально ж кожен мав знати про це, в опитуванні 22% відповіли, що вони «нічого не знають про це», а ще 42% відповіли, що «просто щось чули, але не мають цілісного уявлення»[1].

У будь-якому випадку, закликаємо всі сторони до стриманості та конструктивного діалогу, оскільки у нас є спільна мета – Перемога у війні. Ця спільна мета має єднати нас та в межах розумного вироблювати компромісні рішення. Доведення до крайнощів конфлікту не допоможе жодній із проукраїнських сторін і у виграші буде лише наш ворог Росія та росіяни.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Наскільки Ви довіряєте чи не довіряєте Володимиру Зеленському? ЗАЧИТАТИ

Уявіть, що дійсно має місце припинення вогню і при цьому Україна отримує надійні гарантії безпеки. Чи варто тоді Україні після цього проводити національні вибори? ЗАЧИТАТИ

А коли це буде можливим, які саме вибори потрібно провести в першу чергу для позитивного впливу на розвиток країни? ЗАЧИТАТИ

[1] Сприйняття антикорупційного розслідування в рамках «плівок Міндіча» // https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1570&page=1

[2] Склад макрорегіонів такий: Захід – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; м. Київ – лише м. Київ (без області); Центр / Північ – Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області; Південь – Миколаївська, Одеська, Херсонська області; Нижнє Подніпров’я – Дніпропетровська, Запорізька області; Схід – Донецька і Харківська області (формально до складу макрорегіону також включена Луганська область, але через майже повну окупації ніхто з респондентів зараз там не проживає, хоча є респонденти, які до 2022 року проживали в цій області).

#опитування #вибори #президент #довіра #Зеленський #Україна #соціологія #виборчийпроцес #суспільство #рейтинг #громадськадумка #моніторинг #політика #війна #КМІС #УСП #USP

Джерело