fbpx

Заяви високопосадовців про долар по 30 та інфляцію на рівні 8-9% створюють негативні очікування громадян та бізнесу, а також можуть спричинити скорочення інвестицій, споживання та зайнятості

Про це свідчить дослідження члена Редколегії VoxUkraine Юрія Городніченко та професорки KSE Соломії Шпак. Однак є економісти, які переконують, що долар має наблизитись до 29, а показник інфляції має бути більшим, ніж ставить за мету Нацбанк.

Журналістка Еспресо.TV Ольга Чайка розпитала експертів, як впливають на економіку заяви про послаблення курсу та прискорення інфляції та чи варто прагнути втілити в реальність прогнозні показники.

Сергій Ніколайчук, голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU:

Результати дослідження Юрія Городніченко та Соломії Шпак чітко демонструють, що посилення девальваційних і інфляційних очікувань веде до погіршення оцінок бізнесом перспектив власних компаній і економіки загалом. 

Цьому є декілька пояснень. По-перше, історична пам’ять. Донедавна в Україні економічні кризи супроводжувались девальвацією та інфляцією. Тому психологічно люди сприймають слова «економічна криза – інфляція – девальвація» як дуже споріднені. 

По-друге, для населення висока інфляція – це зменшення купівельної спроможності як доходів, так і заощаджень. Тому представники бізнесу, які теж є людьми, переносять очікування інфляції на власний гаманець і на платоспроможний попит на свою продукцію.

І по-третє, вищі ціни – це не тільки додаткові доходи підприємств від продажу своєї продукції, але й більші витрати компаній на її виробництво. Крім того, девальвація може ускладнити життя компаній, у яких значна частина боргів у іноземній валюті. 

Загалом, як засвідчує міжнародний та й вітчизняний досвід, оптимальним для економічного зростання в довгостроковій перспективі є стабільне макрофінансове середовище. Тобто середовище, коли бізнес і населення у своїх рішеннях можуть нехтувати очікуваною зміною цін. Саме тому центральні банки таргетують низький і стабільний рівень інфляції. В Україні така ціль для НБУ – 5%. Намагання пришвидшити інфляцію вище цього рівня спричинятиме додаткові втрати для української економіки.

Олена Білан, головна економістка Dragon Capital:

Насправді фрази про долар по 30 та інфляцію 8-11% мають використовуватися дуже обережно, бо українці сприймають їх як прогноз, який справдиться. Зараз протягом кількох днів зберігається послаблення гривні без особливих економічних факторів. Скоріше за все, це дія таких заяв, яка призвела до того, що експортери не бажають продавати валюту, а імпортери та інші хочуть пошвидше купити, тому що їх налаштовують на те, що гривня буде знижуватись в ціні.

Такі очікування дуже легко сформувати, бо громадяни схильні вірити у поганий сценарій і перестраховуватись. В той час як позитивні меседжі, які лунають з вуст політиків, найчастіше не викликають довіри. Тож далі буде важко вгамувати очікування.

У Нацбанку є інструменти, щоб тримати певний курс деякий час. Перспектива зупинити курс на певній позначці і тримати його там протягом деякого часу виглядає вірогідно. Але в такому разі виникає питання, яку політику проводитиме Нацбанк. Чи буде він таргетувати інфляцію, тобто тримати зростання цін на певному рівні, чи стане керувати валютним курсом. Цілі тримати курс і таргетувати інфляцію є конфліктними, треба зосередитись на чомусь одному.

Марія Репко, заступниця директора Центру економічної стратегії:

Заяви про долар по 30 та інфляцію вище 8% – це вербальна інтервенція, вони створюють очікування. Таргетування інфляції має на меті не тільки сам факт, а й створення очікувань. Якщо підприємства очікуватимуть, що інфляція буде вищою, то вони підвищуватимуть ціни. Тобто це таке самоздійснене пророцтво.
Те саме стосується курсу. Створювати якісь курсові очікування – це підвищувати попит на долар і створювати власноруч ситуацію, у якій гривня буде дешевшати.

Вербальні інтервенції зазвичай працюють. І це свідомий вибір: зараз політика влади зорієнтована на те, щоб експортери отримали перевагу на зовнішніх ринках.

Основне питання – чи вдасться втримати очікування у тих рамках, які були заявлені. Ці ігри небезпечні тим, що можуть призвести до набагато більшої волатильності, ніж цього очікують люди, які все це розпочинають.
Українська економіка приблизно кожні чотири роки переживає шоки – і ці шоки для неї, звісно, дуже негативні. Зростання повинно бути стабільним і базуватись на стійкому фундаменті. І чергові шоки – це не те, що нам потрібно.

Олег Пендзин, експерт Економічного дискусійного клубу:

У держбюджет 2020 року були закладені такі цифри: 9% інфляції, 4,5% падіння ВВП і курс 29,5 грн/дол. Тобто Верховна Рада проголосувала, що в Україні формується бюджет, виходячи із таких макроекономічних показників. Цей прогноз ліг в основу формування дохідної частини державного бюджету. Тобто не можна говорити, що це заяви. Це прийнято на рівні законодавчого документу.

На мій погляд, не дуже скоординована політика Національного банку України щодо формування валютного курсу як минулого року, так і цього, наносила серйозні збитки державному бюджету. За минулий рік у зв’язку із різницею між прогнозованим курсом у 29,4 і фактичним 25,5 бюджет недоотримав 120 млрд грн. Через це уряд мусив йти за запозиченнями. І замість того, щоб запозичення відправляти на інвестиційні проекти, він мусив виділяти їх на соціальні видатки, тобто проїдати запозичення.

Коли ми говоримо, що населення погано сприймає заявлений курс і рівень інфляції – а скажіть, будь ласка, чи воно нормально сприймає соціальні зобов’язання?

Я думаю, що політика Національного банку буде спрямована на те, щоб поволі, не кваплячись, виводити фактичні цифри, які на сьогоднішній момент є в державі, до прогнозних цифр бюджету.

Економіка України за перше півріччя впала на 5,5% – офіційні дані Міністерства економічного розвитку. Як при падаючій економіці може зміцнюватися гривня? Якщо це відбувається за рахунок витрат валютних резервів Національного банку – то виникає питання: а нащо це робиться?

В інтересах Української держави сьогодні стимулювати експорт. А це можна зробити невеличким послабленням курсу. Я думаю, що до кінця року буде приблизно 29 грн. На підвищення до 30 не підуть – бо попереду вибори, не всім поясниш, що це потрібно для економіки.

Коли нам розказують, що курс є ринковим – цій людині можна сміливо сміятися в очі. Нацбанк України – це унікальна структура, яка сама визначає правила гри, і сама в цю гру грає (тобто має право або купити, або продати валюту). Нацбанк у більшості випадків у ручному режимі формує курс. 

 

Джерело

COVID-19 Live