fbpx

Діти частіше схильні до гіперболізованого оптимізму, рівень якого знижується до “реалістичного” у міру їхнього дорослішання. 

Про це свідчать результати дослідження фахівців німецького Центру обчислювальної психіатрії та дослідження старіння імені Макса Планка та британського Центру нейровізуалізації людини, Інститут неврології Квін-Сквер.

Віра в те, що в житті трапляються хороші речі, є важливою для підтримки мотивації та досягнення дуже амбітних цілей. Ця упередженість оптимізму, переоцінка позитивних результатів, може бути особливо важливою в дитинстві, коли потрібно підтримувати мотивацію перед обличчям негативних результатів. Таким чином, у навчальній задачі ми вивчали механізми, що лежать в основі розвитку упередженості оптимізму. Досліджуючи дітей (від 8 до 9 років), ранніх (від 12 до 13 років) і пізніх підлітків (від 16 до 17 років), ми знаходимо постійний оптимізм у різних вікових групах. Проте діти були особливо гіпероптимістичними, з віком упередження оптимізму зменшувалося. Використовуючи обчислювальне моделювання, ми показуємо, що це було викликано зниженням рівня навчання за результатами, гіршими, ніж очікувалося, і це зниження рівня навчання пояснює, чому діти гіпероптимістичні. Таким чином, наші висновки показують, що нечутливість до поганих результатів у дитинстві допомагає запобігти надмірно реалістичним поглядам і підтримувати мотивацію. 

Зниження гіперпозитивного сприйняття життя у підлітків науковці пов’язують із їхнім навчанням на власних негативних результатах. Суть в наступному: чим більше “спотикається” дитина, тим прозорішими стають її “рожеві окуляри”.

Щоб досягти кінцевого результату, науковці використовували обчислювальні моделі для аналізу самонавчання учасників під час проходження гри. Як пояснив Хаузер, це алгоритми, які імітують процес навчання мозку.

Виявилося, що ключова відмінність у навчанні дітей та підлітків у тому, що молодші набагато рідше концентруються на невдачах і навіть схильні ігнорувати їх. При цьому дослідження показало, що діти вчаться не гірше за підлітків, коли відбувається щось хороше.

Доктор Хаузер переконаний, що ці механізми та гіпероптимізм можуть бути корисні дітям для досягнення амбітних цілей і подолання перешкод на своєму життєвому шляху. 

Натомість відсутність гіпероптимізму може навіть сприяти розвитку депресії, оскільки попередні дослідження показали, що оптимізм благотворно впливає і на психічне здоров’я, і на фізичне, і на професійний розвиток.

“Ми знаємо, що депресія часто виникає в підлітковому віці, саме в той час, коли рожеві окуляри зникають. 

Ми сподіваємося, що майбутні дослідження проллють світло на те, чи пов’язані відмінності у розвитку з тим, як діти втрачають свій гіпероптимізм, із ризиком виникнення симптомів психічних захворювань”, – зазначив Хаузер.

Джерело