fbpx

Фізичне насильство з боку незнайомців, кримінальних угруповань або силових структур, приниження і цькування у школі, побиття і погрози з боку батьків і рідних. З подібними видами насильства в різний період свого життя стикались чоловіки в Україні. Такі дані соцопитування, проведеного на замовлення міжнародної правозахисної організації «Міжнародна Амністія».

Соціологічне опитування не ставило за мету порівняти досвіди чоловіків і жінок або ж мінімізувати проблему домашнього і сексуального насильства щодо жінок, кажуть фахівці Amnesty International. Завдання дослідження – зняти табу з теми насильства на різних етапах соціалізації чоловіків, яке вони зазнають, переважно, від інших чоловіків.

Оксана Покальчук

Чоловіки періодично зазнають насильства, але й досі бракує комплексних досліджень цієї проблемиОксана Покальчук

«Чоловіки періодично зазнають насильства, але й досі бракує комплексних досліджень цієї проблеми. Саме тому Amnesty International ініціювала всеукраїнське опитування, щоб дослідити ставлення чоловічого населення до насильства, його досвід, обізнаність і готовність підтримувати зміни. Результати підтвердили нашу гіпотезу, що українські чоловіки на всіх етапах свого життя зазнають різних форм насильства, найчастіше з боку інших чоловіків, але переважно замовчують ці випадки», – зазначила директорка Amnesty International в Україні Оксана Покальчук.

За її словами, наразі важливо ініціювати системні зміни на рівні держави і залучити до цих реформ чоловіків, щоб зруйнувати табу і навчити постраждалих не мовчати.

Від яких форм насильства страждають чоловіки?

  • Фізичне насильство на вулиці. 25% опитаних чоловіків визнали, що стали жертвами фізичного насильства на вулиці в дорослому віці. Найбільша небезпека, на їхню думку, надходила від представників своєї статі. Про це говорили 78% респондентів. Ті, хто зазнав тілесних ушкоджень у зрілому віці, зауважили, що найчастіше його вчиняли дорослі чоловіки (52 %) і підлітки (32 %). Прикметно, що у дитинстві чи юності збільшується ризик стати жертвою вуличного побиття. 31% опитаних скаржилися, що стали об, об’єктами вуличної агресії, коли були неповнолітніми.
  • Булінг у школі. Кожний четвертий респондент зазначив, що його били або цькували під час навчання у школі. Причому агресорами були або однокласники жертви (в цьому зізнався кожний другий опитаний), або інші школярі.
  • Домашнє насильство.25 % опитаних чоловіків на запитання, чи потерпали вони у дитинстві від насильства вдома, одразу давали ствердну відповідь. Коли ж наводили конкретні приклади (ляпаси або погрози) кількість тих, хто опинявся в подібних ситуаціях, зростала більш ніж удвічі. 65 % опитаних призналися, що у дитинстві отримували ляпаси, побиття ременем, а також приниження і словесні погрози.

Суб’єктами насильства найчастіше виступали батько, вітчим, партнер матері (про це говорили 45% опитаних, хто пережив домашнє побиття чи приниження дитиною або підлітком). 32% респондентів стверджували, що агресія йшла від матері, мачухи або партнерки батька.

Чоловіки, які стали жертвами домашнього насильства в дорослому віці зазначали, що його скоювали їхні дружини або партнерки. Про це розказали 15% опитаних.

В чому причини?

Опитані чоловіки, які в різні періоди свого життя стикались з вуличним побиттям, приниженням у школі або домашніми утисками, назвали кілька причин такої поведінки з боку агресорів:

  • самоствердження і бажання здаватися «крутими» (43%);
  • відсутність іншого способу нейтралізувати негативні емоції (18%);
  • біологічна схильність чоловіків до насильства (11%).

«Соромно» і «сам впораюсь»

За результатами дослідження, чоловіки-жертви різних форм насильства не поспішають просити по допомогу. Однією з причин є те, що об’єкти насильства не здогадуються, що є такими. Вони не вважають, що заборону спілкуватися з друзями можна трактувати як психологічне насильство, а незаконне обмеження пересування – як фізичне насильство.

Друга причина полягає в тому, що тема насильства над чоловіками є табуйованою в українському суспільстві. Більше половини опитаних підлітків, що зазнав булінгу під час навчання, стверджували, що самі впораються з ситуацією.

Так само чинили і дорослі чоловіки, котрі мали досвід домашнього насильства.

Третьою причиною можна вважати суспільний стереотип, що подібні речі не повинні бути надбанням громадськості, про них соромно говорити.

Як протидіяти?

Опитування показало неготовність більшості чоловіків особисто звертатися по допомогу у випадку насильства. Проте як вихід із ситуації респонденти назвали:

  • належно виховувати молодь, щоб запобігти насильству, зокрема, домашньому;
  • не мовчати про випадки насильства і його суб’єктів;
  • запроваджувати суворіші покарання за насильство;
  • залучати до цього правоохоронців.

Один з ефективних кроків у напрямку протидії різним формам насильства правозахисники з «Міжнародної Амністії» бачать в ратифікації «Стамбульської конвенції» (Конвенція Ради Європи про запобігання насильству проти жінок та домашнього насильства, відкрита для підписання 11 травня 2011 у Стамбулі – ред). Цей документ визнає потерпілими, зокрема, і чоловіків.

Джерело

COVID-19 Live