Внаслідок російського вторгнення зазнав непоправних втрат український спорт
Російська агресія як ніколи об’єднала українців. Громадян об’єднує спільна жага до Перемоги, спільна самосвідомість, спільна ненависть до окупантів і спільне горе щоденних втрат у військових операціях. Щоденно Захисники і Захисниці, контрактники і добровольці, віддають за Україну найцінніше – своє життя і радість близьких і рідних. Далеко не всіх держава відзначає високими нагородами, але для кожного свідомого українця всі воїни – Герої, які варті пам’яті і шани. Український соціологічний портал продовжує вшановувати пам’ять загиблих бійців у щотижневій рубриці “Життя за Україну”.
Олександр Кулик
Олександр Кулик народився в селищі Середина-Буда (Сумщина). З дитинства мріяв про спортивну кар’єру. Закінчив Київський державний інститут фізичного виховання. Став відомим як майстер спорту, а згодом – як заслужений тренер і суддя 1 категорії з велоспорту. Серед його вихованців – чемпіон сеульської Олімпіади-1988 і срібний призер Олімпіади-2000 в Сіднеї. Очолював дитячо-юнацьку спортивну школу. Після відкритого російського вторгнення долучився до лав тероборони. Загинув 1 березня під селищем Низи (Сумщина) в ході відбиття наступу окупантів. Йому було 64 роки.
Андрій Цебро
Андрій Цебро народився в селищі Оржиця (Полтавщина). У 2021 році закінчив Одеську академію сухопутних військ, отримав спеціальність розвідника. З початком повномасштабної агресії росії був мобілізований до лав ЗСУ і відправлений під Охтирку (Сумська область). Останній раз вийшов на зв’язок з рідними вранці 28 лютого, щоб попередити про відправлення на спецзавдання і можливу відсутність зв’язку протягом кількох діб. Того ж дня загинув у ході боїв за Охтирку. Похований в рідному селищі. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.
Андрій Літун
Підполковник Андрій Літун з юних років обрав кар’єру військового. Закінчив Закарпатський обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою Закарпатської обласної ради імені Героїв Красного поля, згодом – Одеську академію сухопутних військ. Брав участь в АТО/ООС, зокрема, в боях за Дебальцеве, Станицю Луганську, Піски, Красногорівку, Щастя. У 2016 році був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. На момент російського вторгнення командував 1 гірсько-штурмовим батальйоном 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, який перебував на Запорізькому напрямку. Загинув 6 березня під час стримування наступу ворога. Похований у Мукачеві, де на його честь було перейменовано вулицю Льва Толстого. Удостоєний ордена “Золота зірка” і звання Героя України посмертно.
Володимир Ульяницький
До початку повномасштабної війни Володимир Ульяницький з Миколаєва був спортсменом-плавцем – чемпіоном області, учасником чемпіонатів України в складі обласної збірної, згодом – тренером в СК “Зоря”. Був мобілізований до лав Збройних Сил (підрозділ не уточнено). Мав звання молодшого лейтенанта. В якості командира взводу виконував бойові завдання на Донеччині (локацію не уточнено). Загинув 17 липня внаслідок обстрілу ворожим танком.
Крістіна Зосімова
Кулеметниця Крістіна Зосімова народилась у Світловодську в родині військових. Закінчила університет ім. Каразіна в Харкові, згодом – чернігівську Академію пенітенціарної служби. Працювала інспектором у виправній колонії. У 2017 році уклала контракт з ЗСУ, брала участь в АТО/ООС. Після демобілізації повернулась до цивільного життя, але у 2021 році повернулась до Збройних сил у складі 13 окремого мотопіхотного батальйону 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана І. Виговського. Солдат Зосімова загинула 18 липня поблизу села Покровське (Бахмутський район, Донеччина) внаслідок ракетно-артилерійського обстрілу. Похована у Кременчуці.
Ігор Сухих
Ірпінець Ігор Сухих був майстром спорту України міжнародного класу, чемпіоном України, Європи і світу з військово-спортивного багатоборства та рукопашного бою. Брав участь в АТО, після демобілізації грав у ветеранській футбольній команді “АТО-Ірпінь”. З перших днів відкритого нападу росії пішов добровольцем у тероборону захищати рідне місто. Да два тижні до загибелі врятував двох людей, а згодом евакуював ще 20. Загинув у боях за Ірпінь, дату загибелі не уточнено. Похований 26 березні а м. Сквира (Київщина).
Віталій Грицаєнко
Старший лейтенант Віталій Грицаєнко родом з Полтави, проживав у Харкові. Брав участь в АТО, у 2017 році нагороджений медаллю “За військову службу Україні”. Під час повномасштабного нападу росії перебував у Маріуполі в якості заступника командира окремого загону спецпризначення полку “Азов”. З 27 лютого боронив Маріуполь. Протягом трьох тижнів підрозділ під його командуванням відбив декілька наступів ворога, знищивши чимало живої сили та техніки (танків, БТРів, бронемашин). Загинув в ніч на 19 березня під час рейду в тил ворога. Удостоєний ордена “Золота зірка” і звання Героя України посмертно.
Ольга Мельстер
31-річна Ольга Мельстер з Кропивницького, кондитер за фахом, в мирному житті випікала імбирні пряники, в тому числі, на благодійність – для військових, безпритульних і для онкохворих дітей. З початком відкритої військової агресії разом із чоловіком, Тарасом Мельстером, долучилась до лав територіальної оборони. Подружжя загинуло в боях з окупантами 21 червня під селищем Борівка (Луганська область).
Артем Димид
27-річний Артем Димид був сином іконописиці та капелана Майдану, а також правнуком видатного історика Івана Крип’якевича. Мав два фахи – фізико-математичний і історичний. Захоплювався подорожами і екстремальними видами спорту. Брав участь в АТО в складі окремого загону спецпризначення полку “Азов”. На момент повномасштабного вторгнення російської федерації перебував за кордоном, але терміново повернувся, продав мотоцикл, купив спорядження і знову долучився до лав Збройних Сил. Загинув 18 червня на межі Миколаївської і Херсонської областей внаслідок мінометного обстрілу. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі. Нагороджений відзнакою “Залізний пластовий хрест” посмертно.
Ігор Козубенко
Мешканець Ніжина Ігор Козубенко закінчив Київський Національний авіаційний університет, проходив стажування в аеропорту Одеси. Згодом, прийнявши присягу, отримав звання молодшого лейтенанта (згодом – капітана). В 2014 році був зарахований до особового складу Ніжинського авіазагону ДСНС України на посаду помічника керівника польотів. В ніч на 24 лютого перебував на чергуванні. З першими ракетними ударами по аеродрому мав можливість врятуватись, натомість затримався на контрольно-диспетчерському пункті, аби попередити колег про необхідність покинути аеродром. Загинув внаслідок влучення крилатої ракети в перші хвилини повномасштабної війни. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.
Вічна пам’ять і шана Героям!
#героїУкраїни #ЗСУ #героїневмирають #загиблібійці #життязаУкраїну #УСП #USP
Сюзанна Елпі
