fbpx

Вперше в історії Героєм України посмертно стала жінка

Пішов сьомий місяць українського протистояння російській агресії. Збройні Сили України щодня збільшують показники втрат ворога, західні партнери продовжують підтримувати нашу державу, надаючи економічну допомогу і озброюючи армію. Громадяни продовжують донатити волонтерам і фондам, які підтримують військових і переселенців, і дякують ЗСУ за захист. Але кожна тиха ніч і кожен ранок для мирного населення здобувається найвищою ціною – ціною життів Захисників і Захисниць. Український соціологічний портал продовжує щотижневу рубрику “Життя за Україну”, в якій згадує полеглих Героїв.

Артем Ступак

Криворожець Артем Ступак був залізничником – працював електромеханіком Криворізької дистанції сигналізації та зв’язку регіональної філії «Придніпровська залізниця». У грудні 2021 року уклав контракт із Збройними Силами України, з його слів – заради того, щоб його маленький син виріс у вільній незалежній Україні. На момент повномасштабного нападу росії підрозділ, в якому служив Ступак, перебував під Авдіівкою (Донеччина) – однією з найгарячіших точок ще з 2014 року. В лютому ситуація на цьому напрямку загострилась, бої та обстріли почастішали. Артем Ступак загинув 28 березня під час виконання бойового завдання.

Денис Котенко

На “цивілці” Денис Котенко був відомий як затятий футбольний фан і керівник партії “Національний корпус” у Дніпрі. Як доброволець брав участь в АТО/ООС, зокрема, в боях за Широкине. Після демобілізації працював у прес-службі Міністерства у справах ветеранів України. З початком повномасштабної війни повернувся на фронт у складі полку “Азов”, брав участь у боях за Київ і область. Солдат Котенко з позивним “Шкіпер” загинув 24 березня під час деокупації села Лук’янівка на Київщині. Похований у Дніпрі. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.

Віктор Дудар

Військовий журналіст Віктор Дудар народився на Тернопільщині. Понад десять років був редактором львівської газети “Експрес”. У 2014-2015 роках воював добровольцем на Донбасі. З першого дня нової фази війни повернувся на фронт в лавах 80 окремої десантно-штурмової бригади. Загинув 2 березня під час оборони Миколаєва. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі. Удостоєний ордена “За мужність” ІІІ ступеня посмертно. В Дударя лишились дружина і дочка.

Тарас Бобанич

Юрист за фахом, Тарас Бобанич боронив Україну з 2014 року в складі 1 окремої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу “Правий сектор” (ДУК ПС). У 2019 році був призначений Заступником командира ДУК ПС з питань резервних підрозділів. У лютому 2022 року вирушив на фронт в якості командира 2-го окремого батальйону ДУК ПС. Загинув 8 квітня під час бою з окупантами на Ізюмщині (Харківська область). Похований у Львові на Личаківському цвинтарі. Удостоєний ордена “Золота зірка” і звання Героя України посмертно.

Інна Дерусова

Інна Дерусова з Кривого Рогу мала педагогічну освіту, але у 2015 році, пройшовши навчання, долучилась до лав ЗСУ у якості бойового медика. У складі 80 окремої мотопіхотної бригади імені І. Виговського виконувала бойові завдання в найгарячіших точках Донецької області, за що була удостоєна медалі “Захиснику Вітчизни”.  З 24 лютого 2022 року Дерусова, вже старший бойовий медик, брала участь у боях за Охтирку. Загинула 26 лютого під час ворожого обстрілу, надаючи медичну допомогу пораненим. Удостоєна ордену “Золота зірка” і звання Героя України посмертно. На її честь в Мукачеві перейменували вулицю, що раніше носила ім’я Зої Космодем’янської. Похована на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу. За словами Президента України, Інна Дерусова – перша в Україні жінка, яка стала Героєм України посмертно.

Олександр Олійник

До 2014 року Олександр Олійник працював металургом на заводі “Інтерпайп”. З початком окупації Донбасу пішов на фронт, брав участь у боях за Піски, Авдіївку, Ясинувату, Донецький аеропорт. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Після демобілізації уклав контракт з ЗСУ, служив спочатку навідником, а згодом командиром танку підрозділу 93 окремої механізованої бригади “Холодний Яр”. Старший сержант Олійник загинув 7 березня 2022 року під час оборони Чернігова внаслідок осколкового поранення. Удостоєний ордена “За мужність” ІІ ступеня посмертно.

Сергій Пущенко

Сергій Пущенко з Дніпра відомий як художник, ілюстратор, громадський діяч і волонтер. У 2015-2018 роках перебував у зоні бойових дій, висвітлюючи війну в своїй творчості і займаючись волонтерською діяльністю. Отримав чимало нагород і премій за мистецький внесок і висвітлення війни. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну 61-річний митець долучився до лав територіальної оборони. 2 березня разом із побратимами у Василькові на Київщині відбивав наступ диверсійної групи, що намагалась прорватись у шкільний підвал, де переховувались мирні громадяни. Під час цього бою отримав поранення, несумісне з життям. Похований у Рівному. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.

Тимофій Закаблук

Тимофій Закаблук з Миргородщини боронив Україну з перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації. Воював у лавах десантно-штурмових військ (підрозділ не уточнено). Навіть маючи потребу в лікуванні, залишався в строю, не бажаючи залишати без нагляду молодих недосвідчених тероборонівців. Загинув 13 липня під Сіверськом (Донеччина) під час артобстрілу. Похований у Полтаві на Затуринському кладовищі. В солдата залишились дружина і 4-річний син.

Сергій Коновалов

Одесит Сергій Коновалов брав участь у патріотичних акціях і заходах ще підлітком. У 16-річному віці втік з дому на фронт. Досягши повноліття, уклав контракт із ЗСУ. Воював у складі 10 гірсько-штурмової бригади, демобілізувався у грудні 2021 року. З 24 лютого 2022 року уклав новий контракт. У складі 28 ОМБр імені Лицарів Зимового Походу брав участь в обороні Херсонщини. Боєць із позивним “Роланд” загинув 16 липня під час бою під Херсоном. Похований в Одесі.

Владислав Українець

Владислав Українець обрав кар’єру військового ще з юних років. Закінчив Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного. З 2020 року служив командиром 10 батальйону 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, брав участь в ООС. Загинув 24 лютого 2022 року на Антонівському мосту (Херсонщина), прикриваючи відхід українського війська від ворожого удару. Удостоєний звання Героя України з врученням ордену “Золота зірка” посмертно.

Вічна пам’ять і шана Героям!

#героїУкраїни #ЗСУ #героїневмирають #загиблібійці #життязаУкраїну #УСП #USP

Сюзанна Еллі