Тіло одного з “Привидів Києва” було знайдено в Болгарії
Розпочався дев’ятий місяць повномасштабної російської агресії. Українська армія щодня тішить мирних мешканців новинами про втрати живої сили і техніки ворога. Російська федерація не припиняє обстрілювати цивільні і енергетичні об’єкти , і це свідчить лише про одне: те, що називалось “другою армією світу”, безсиле перед українськими військовими. ЗСУ демонструють найвищий професіоналізм, виконуючи блискучі операції і оперативно опановуючи зброю, яку постачають партнери. Але зворотня сторона цих успіхів – щоденні сумні звістки про загибель наших Захисників і Захисниць. Український соціологічний портал продовжує свою щотижневу рубрику “Життя за Україну”, присвячену полеглим Воїнам.
В’ячеслав Радіонов
Народився у 1997 році в Запоріжжі. У 2014 році закінчив обласний ліцей-інтернат з посиленою військовою підготовкою “Захисник”, згодом – Харківський національний університет Повітряних сил імені І.Кожедуба. Проходив військову службу в лавах 40-ї бригади тактичної авіації (льотчики цієї бригади створили легендарний збірний образ “Привид Києва” – УСП). На момент початку повномасштабної війни мав звання старшого лейтенанта. 24 лютого під час ракетного обстрілу аеродрома у Василькові проявив виняткову мужність. Завдяки його оперативним і послідовним діям вдалось підняти в небо всі літаки, що перебували на летовищі, і, тим самим, врятувати людей і техніку від ракетних обстрілів. Зберігаючи життя колег-льотчиків і літаки, старший лейтенант Радіонов загинув під час обстрілів аеродрому. За здійснений подвиг удостоєний ордена “Золота зірка” і звання Героя України посмертно.
Юрій Блоха
Народився у 1988 році на Миколаївщині. Закінчив Миколаївський національний університет імені В.Сухомлинського, здобув фах викладача фізичної культури. Працював за фахом, також був футбольним тренером. З початку російської окупації у 2014 році водив своїх вихованців на мирні патріотичні акції, також відправляв на фронт їхні малюнки. Після повномасштабного нападу долучився до лав Баштанського батальйону Тро ЗСУ. Загинув 1 березня під час ближнього бою з окупантами під селом Мурахівка (Миколаївщина). Удостоєний ордена “Золота зірка” і звання Героя України посмертно.
Сергій Курило
Народився у 1979 році в Кривому Розі. Після закінчення профтехучилища і здобуття кваліфікації слюсара-ремонтника проходив строкову службу у Збройних Силах. Після демобілізації працював за фахом на “Криворіжсталі”. У 2014-2015 роках брав участь у бойових діях на Донбасі, за що отримав низку відзнак і нагород. 25 лютого 2022 року був призваний в рамках мобілізації. воював у складі 17-ї окремої танкової бригади імені Костянтина Пестушка. Загинув 16 березня в районі селища Новотошківське (Луганщина) під час бою з окупантами. Залишились дружина та син. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.
Володимир Боберський
Народився у 1981 році на Львівщині, проживав у Тернопільській області. Брав участь у Революції Гідності, згодом – в Антитерористичній операції. На момент повномасштабного вторгнення росії знаходився на заробітках у Польщі, але повернувся, щоб знову долучитись до лав Збройних Сил України. Воював на східному напрямка (підрозділ підлягає уточненню). Згідно офіційних повідомлень загинув 1 квітня на Донеччині в ході відбиття наступу ворога. Похований у селі Дарахов, де проживав. Залишились дружина і маленький син.
Сергій Гуссіді
Народився у 1981 році на Миколаївщині. Закінчив Закінчив Миколаївський національний університет імені В.Сухомлинського, після чого викладав фізичну культуру і військову підготовку в одній з шкіл Миколаєва, а також працював в своєму альма-матер викладачем методики навчання предметів «Захист Вітчизни», «Кульова стрільба», «Рукопашний бій» на кафедрі військової підготовки. Брав участь в АТО, зокрема, в обороні Донецького аеропорту. Отримав чимало нагород і відзнак за участь у бойових діях. Після демобілізації очолював ГО “Інваліди і ветерани АТО”. З початком повномасштабної війни повернувся до лав Збройних Сил. Був командиром гранатометного взводу 90-го окремого аеромобільного батальйону ім. Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. Загинув 16 травня в районі Вугледару (Донеччина) внаслідок осколкового поранення.
Михайло Матюшенко
Народився у 1961 році в Бучі. Присвятив життя авіації. Служив у різних підрозділах, пілотував різні літаки військового і цивільного типу, тривалий час керував авіакомпанією. Останнім місцем служби була 40-ва бригада тактичної авіації, де полковник Матюшенко навчав молодих пілотів. Звільнився з військової служби за станом здоров’я, але після відкритого нападу росії повернувся до 40-ї бригади. Загинув 26 червня 2022 року в небі над Чорним морем біля острова Зміїний під час виконання бойового завдання у повітряному бою з російськими окупантами. Тіло знайшли у Болгарії. 3 жовтня загиблого льотчика поховали на Алеї Слави у Бучі.
Віталій Кузьмін
Народився у 1974 році на Черкащині. В мирний час працював на будівництві автодоріг, також був трактористом. У 2015-2016 роках брав участь у бойових діях на Донбасі. В березні 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України. Мав звання старшого солдата, обіймав посаду водія-механіка 3-го танкового взводу 3-ї танкової роти 1-го танкового батальйону ЗСУ. Загинув 4 липня в районі селища Богородничне (Донеччина) внаслідок артобстрілу. Похований у селі Легедзине на Черкащині. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.
Олександр Козлов
Народився у 2001 році в Кам’янському. Після закінчення профтехучилища працював на підприємстві “Дніпро-Азот”. У 2020-2021 роках проходив строкову службу, в березні 2022 року був призваний за мобілізацією (підрозділ підлягає уточненню). 19-річний солдат Козлов загинув 21 липня під селом Високопілля (Херсонщина) під час боїв з окупантами. Похований у Кам’янському на Алеї Героїв військового кладовища. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.
Володимир Гусєв
Позивний “Моряк”. Народився в Одесі. Закінчив Одеський національний морський університет, працював за фахом. На момент повномасштабного вторгнення російської федерації перебував в рейсі в ОАЕ, та виявив бажання повернутись до України. Долучився до територіальної оборони, був солдатом, стрільцем 126 бригади ТрО ЗСУ. Загинув 10 серпня на Херсонщині внаслідок артобстрілу (за іншими даними – внаслідок пострілу ворожого БМП). Похований в Одесі. Воїну було 25 років.
Юлія Чайка
Народилась у Запоріжжі. Була активісткою запорізького осередку “Демократичної сокири”. В березні 2022 року долучилась до лав Збройних Сил України (підрозділ підлягає уточненню), була відповідальною за речовий склад. Загинула 18 серпня від поранень, отриманих внаслідок потрапляння уламків ворожої ракети під час обстрілу Запоріжжя. У відомої “сокирянки” залишились батьки і 8-річний син.
Василь Мармус
Народився у 1992 році в Чорткові (Тернопільщина). В мирному житті був творчою людиною – музикантом, поетом, актором. Здобув педагогічну освіту на Тернопільщині, до того закінчив Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат. Від початку повномасштабної війни добровільно долучився до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Брав участь у бойових діях в гарячих точках. Загинув 11 вересня на Харківщині під час деокупації області. Похований на Алеї Героїв Ягільницького кладовища м. Чорткова. Залишились батьки, дружина і донька.
Рашад Оруджев
Повне ім’я – Рашад Алігулу-огли Оруджев. Батько – азербайджанець, мати – українка. Народився у 1989 році на Хмельниччині. З 2011 року – військовослужбовець за контрактом. Брав участь в АТО, зокрема, в боях за Іловайськ. Служив у ССО ЗСУ (підрозділ підлягає уточненню). Загинув 20 жовтня на Херсонщині (за іншими даними – на Донеччині) під час бою з окупантами. Залишились батьки, дружина, діти і брат – також військовий.
Вічна пам’ять і шана Героям!
#героїУкраїни #ЗСУ #героїневмирають #загиблібійці #життязаУкраїну #УСП #USP
Сюзанна Елпі
