У неділю, 26 січня відбуваються білоруські президентські вибори, які вже піддалися звинуваченням зі сторони опозиції режиму Лукашенка, а також міжнародній спільності, зокрема Європейському парламенту, який закликав не визнавати майбутні результати голосування.
На цьогорічні вибори балотувалися 5 кандидатів, серед яких на свій вже 7-й термін йде чинний “президент” Олександр Лукашенко, перемогу якого після попередніх виборів, у 2020 році, не визнала більшість країн демократичного світу, включаючи такі організації як ПАРЄ та ОБСЄ.
З того часу в Білорусі масово порушувалося права людини. На країну вводилися санкції зі сторони заходу, та сам режим Лукашенка почав максимально тісно пов’язуватися з росією. Врешті-решт, з 2022 країна бере безпосередню участь у російському повномасштабному вторгненні в Україну, надаючи росіянам території як для заходу сил окупантів з півночі, так і для звичайних атак по Україні.
Наразі все більше постає питання про Білорусь як плацдарм для атаки росії на країни НАТО, точніше, йдеться про Польщу та країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія), а також, можливий план воєнного “возз’єднання” Калінінградської області з Білоруссю через Сувальський коридор.
Саме з метою обговорення теми «Розширення війни: Білорусь як плацдарм для атаки на держави НАТО» група українських та білоруських експертів, які займаються питанням демонтажу російської імперії та посилення білоруських демократичних сил, зібралась на дискусію в конференц-залі Укрінформу.
Основні теми та тези:
Білорусь і вибори 2025 як «тест гібридної окупації країни»
На думку народного депутата України Олега Дунди, ці вибори служать скоріше перезатвердженням «губернатора» Лукашенка зі сторони Москви, аніж звичайні вибори. Якщо народ Білорусі не вийде на масштабні протести або не буде чинити якогось іншого опору, то це покаже росії, що країна, в цілому, готова «проковтнути» наступ на НАТО аналогічно подіям 3-річної давності, коли вона так само «проковтнула» наступ на Україну.
Олег стверджує, як раз через протести у 2020 році, росія вирішила не змушувати білоруську армію повноцінно включатися у війну проти України, оскільки не було впевненості, що білоруське суспільство не готове до таких кроків:
«Так само було і 10 років тому, після подій так званого «Бунту на Болотній» (акцій протесту у грудні 2011 року у зв’язку з незадоволенням масовими фальсифікаціями під час виборів до Державної Думи РФ, за результатами яких парламентську більшість отримала правляча партія «Єдина Росія»). Тоді Москва не використовувала інструмент “всіх за ґрати”, вона намагалася всіляко викинути за кордон своєї імперії всі активні громадські елементи, щоб населення було якомога більш пасивним. І от коли вони зрозуміли, під час захоплення Криму, що їм це вдалося, вони почали готуватися до більшого вторгнення в Україну. В Білорусі ж такої впевненості у них в свій час не було, але після 2020 РБ та РФ використовують ті ж самі інструменти.», – Олег Дунда, народний депутат України
Якщо цьогоріч в Білорусі не будуть відбуватися протести хоча б з тією ж самою силою, як це було 5 років тому, то це буде означати успішний результат гібридної окупації країни та старт плацдарму до майбутньої атаки на країни НАТО.
Головна редакторка порталу Хартыя,97 також підтверджує ці слова, заявивши, що цьогорічні білоруські вибори фактично проходять в концтаборі, але на цей раз протести очікувати не варто, оскільки на тих ж самих окупованих росією територіях України теж протестів не дуже багато. Однак ця неготовність людей виходити не протести, за її словами, не пов’язані з лояльністю до режиму Лукашенка, а суто з тим, що у людей нема такого сенсу, ризикувати своїм соціальним та фізичним станом, як це було в 2020 році:
«Ніхто не став його любити більше за 5 років, особливо, коли в країні відбувається настільки тотальний терор населення. Коли будуть більш сприятливі умови, коли білоруси зможуть виходити на вулиці – вони піднімуться, просто зараз сенсу особливо не бачать.», – Наталія Радіна, головна редакторка порталу Хартыя,97
Воєнні ризики зі сторони Білорусі
Як стверджує народний депутат, наразі Балтика є найбільш пріоритетним гіпотетичним напрямком росії для майбутнього вторгнення:
«Чому саме Балтика? Бо з точки зору військової тактики та стратегії, вторгнення в ту ж Фінляндію не має сенсу, бо болота, моря і річки просто марно брати в заручники, а тут, за 30 км знаходиться Вільнюс, за стільки же Даугавпілс (Латвія), а також, за 1 км від росії знаходиться Нарва (Естонія). Тобто при наявності сучасного військового обладнання, ці території захопити буде доволі легко, а деокупувати досить важко.» – Олег Дунда.
Політичний представник Полку ім. Кастуся Малиновського Дмитро Щегельський впевнений, росія націлена на відновлення повноцінної імперії, частка подій цього відновлення була в 2008 в Грузії, частка 2014 в Криму та Донбасі, частка в 2020 в Білорусі, частка в 2022 у всій Україні, але це далеко не останні кроки у спробі відновити імперію, який би не був результат російсько-української війни.
Білоруські демократичні сили
За словами білоруського представника перехідного кабінету країни, на території Білорусі вже йде активне насадження русифікації та відмовлення від державності.
«Поки що наші сили констатують те, що в нашій країні дійсно зараз відбувається гібридна окупація. Так, в нас нема російських прапорів над нашими адміністраціями, містами, але по факту, окупація – це фактично наші реалії.», – Вадим Кабанчук, представник з оборони та національної безпеки Обʼєднаного Перехідного Кабінету Білорусі
Представник заявив, що білоруська опозиція має впливати на ситуацію всередині країни, не тільки політичними та дипломатичними рішеннями, а й силовими. Для цього в Україні вже реалізується проєкт створення своїх білоруських силових структур, вони створюються зокрема з тих добровольців, які пішли у білоруські батальйони. Також плануються створити подібні структури в інших країнах, зокрема в Польщі та Литві, де білорусів найбільше всього, і комунікація з владами цих країн теж є, але поки що нема розробленого механізму, як можна залучити білорусів до оборони цих країн в разі військового вторгнення:
«Ми розуміємо, що справа подальшої деокупації території Білорусі – це справа самих білорусів, і коли ми кажемо про силовий сценарій, для цього нам потрібен силовий інструмент, який повинен бути створений незабаром за допомогою інших демократичних країн.», – Вадим Кабанчук
На дискусії щодо білоруського уряду та білоруського народу, співзасновник «Форуму вільних народів Постросії» Олег Магалецький висловив думку, що Україна повинна стати головним промоутером ідеї щодо розрізнення цих двох явищ:
«Є кілька прикладів законодавчого рівня. Якщо ми говоримо, наприклад, про Ічкерію – український парламент визнав її окупованою територією. Це прекрасний приклад, як має бути з Білоруссю, вона має бути визнаною окупованою державою в українському законодавстві. Сьогодні Естонія показала теж чудовий приклад, як це має відбуватися на прикладі Грузії – вона на неї не нападала, не розпочинала війну проти Естонії, але враховуючи стан речей, які відбулися на останніх грузинських виборах, Естонія прийняла рішення не визнавати ані президента, ані парламент Грузії.», – Олег Магалецький, співзасновник «Форуму вільних народів Постросії».
В іншому випадку, чисто юридично, Білорусь для росії це дуже вигідна маріонетка, яка має голос в ООН та має альтернативні способи просувати свою продукцію. Тому, якщо Україна візьме лідерство, це буде живий приклад принаймні нашим сусідам, як потрібно діяти з диктаторськими режимами, і не допускати просування інтересів загарбників через імітації незалежної зовнішньої політики подібних країн.
Дмитро Щегельський, політичний представник ПКК представив свою модель, що потрібно зробити різним сторонам для якнайкращого результату білоруської опозиції:
«Я не хочу казати, хто що зробив, та хто що сказав, це просто марно. Потрібно відповісти на питання “що робити?”. Що може зробити Україна? У Верховній Раді лежать 2 законопроєкти про визнання Білорусі окупованої території, вони можуть бути прийняті або неприйняті. Що може зробити координація білоруських демократичних сил? Прийняти аналогічний законопроєкт, який визнавав би окупацію Білорусі.
Розумієте, я не хочу наїжджати на українців, але в рамках українсько-білоруських відносин, коли хтось каже про гібридну, негібридну окупацію, тут тільки одне питання – а де папір? Де документи, які це б підтверджували? З українського боку – нема, з білоруського демократичного – теж нема.», – Дмитро Щегельський, політичний представник ПКК
Дмитро наголошує, сподіватись на повалення режиму всередині, коли країну фактично окупувала імперія – марно, потрібно діяти військовим шляхом. Але і тут все не так просто, бо створення подібних білоруських демократичних силових структур, це рішення також політичне. Як показує практика, країни погоджуються на подібне лише тоді, коли саме їх існування залишається під загрозою, як приклад, представник навів польські формування, які були створені в Британії в 1940-41 роках та фактично, знищені в 1944, а ще, самі білоруські формування, які Україна створила лише в повномасштабне вторгнення, тому, питання лише в історичних уроках.
Разом з цим, Дмитро Щегельський розповів про альтернативний білоруський паспорт (паспорт Нової Білорусі), який сам має як повноцінний документ. Але, хоч і за його словами, окрім символізму, він не має якогось більшого значення, це все одно міцний ідентифікаційний інструмент “свій/чужий”. І, На його думку, Україна зробить дуже добру справу, якщо в тому числі вона визнає такий паспорт як альтернативу окупації Білорусі.
«Я вважаю, наші демократичні сили повинні зробити цей паспорт повноцінною альтернативною тому паспорту, який видається сьогодні в РБ, але не за такою ознакою, що “у них цей, у нас цей”, а сказати “ми видаємо цей паспорт усім, яких би ви політичних поглядів не мали, за кого б не голосували і що б не робили”, і зробити це на противагу тій концепції розділеної нації та підкореній москалями Білорусі, що робить Лукашенко», – Дмитро Щегельський.
Серед заяв Дмитра стосовно білоруських демократичних сил було також те, що Київ повинен стати центром подібних сил, бо на відміну від інших сусідніх країн, Україна “вже все чого можна було боятися – все відбоялася”, тому, це найліпший сценарій, який може бути.
Навчання «Захід-2025»
Навчання, які проводяться разом з росією у вересні цього року, фактично повторюють ті ж самі навчання в 2022, (судячи з усього, йдеться річ про «Союзну рішучість — 2022») які проводилися за 1-2 тижні до повномасштабного вторгнення – вважає заступник директора Міжнародного центру протидії російській агресії Дмитро Громаков
«Таким чином, Білорусь перетворюється на справжній плацдарм. Так чи інакше, превентивний удар по Білорусі, тобто по скупченнях російських військ, стане доволі небезпечним для її уряду, в тому числі тому, що ілюзія “миру при Лукашенко” вже не так буде відповідати дійсності для народу», – Дмитро Громаков, заступник директора Міжнародного центру протидії російській агресії
Дмитро вважає, що події наступних двох років будуть залежати саме від результату цих навчань, якщо Білорусь не погодиться їх провести, то як мінімум, росія послабить хватку, якщо ж станеться по-іншому, то це буде один з ключових успіхів росії, і Білорусь таким чином остаточно втратить свою, навіть формальну незалежність. В такому разі, білоруським демократичним силам доведеться діяти як силовим методом, так і політичним, закликаючи до визнання території Білорусі як окупованої території та діяти відповідно до ситуації.
Окрім цього, заява Дмитра Громакова про те, що 24 лютого 2022 відбулась юридична смерть Білорусі, була трохи виправлена Дмитром Щегельським, зауваживши, що вона відбулась ще за 2 дні до цього, коли 22 лютого 2022 Росія порушила домовленість з Білоруссю, не вивівши свої війська з території РБ після навчання «Союзна рішучість — 2022».
Білоруська економіка – як зараз живе та чого «потребує»?
Редакторка Хартыя,97 стверджує, економічна ситуація дійсно досить не проста, деякі джерела кажуть, що економіка країни орієнтується зараз виключно на росію, на неї йде найбільше продукції, дуже багато з неї ввозиться в країну, тобто все підв’язано під росію, в тому числі ВПК. Що стосується санкцій, введених заходом, в даний момент – вони всі обходяться, а іноді вони суто символічні.
Попри західні економічні санкції, з Білорусі все ще йдуть нафтові продукти, будівельні матеріали, деревина, та інші товари, що підпадають під санкції, але через треті країни, що формально продають не білоруський товар, а, скажімо, казахський чи узбецький:
«Треба вводити вторинні санкції проти цих держав, і не тільки проти підприємств, але ще і на саму продукцію, щоб її одразу зупиняли на кордоні ЄС. Також дієве рішення в цій ситуації залишається повне ембарго на торгівлю з Білоруссю, тобто зупинити торгівлю з білоруською державною, чим би то не було. Це допоможе як в визволенні всіх політичних ув’язнених (а їх приблизно може бути до 10 тис.) так і в тому числі це може змусити вивести російські війська з країни та зупинити раніше згадані навчання «Захід-2025.» – Наталія Радіна
Найбільш активна торгівля, за словами редакторки, сьогодні йде з Литвою, Латвією та Польщею, цим державам необхідно застосовувати більш жорсткий митний контроль над вантажами з території Білорусі.
Також йдеться про «стримування через торгівлю», яка, як каже співзасновник видання КиївВлада Антон Підлуцький, як і не подіяла у 2022 з Україною, так і не подіє з іншими сусідами Білорусі, тому всі визнання окупації та інші санкції потрібно негайно робити вже зараз:
«Поза сумнівом, Республіка Білорусь має бути абсолютно на тому ж рівні підсанкційною як і російська федерація. Країнам Балтії, як і іншим, які нас чують, варто замислитися, що така європейська зважена теза «торгувати, а не воювати» вже призвела Німеччину до того, що той ж самий Північний потік було підірвано, а до повномасштабної війни вона активно торгувала з росією. Ким він був підірваний – невідомо, але торгівля відповідна була підірвана теж, як соціальна складова держави, так і все інше, тому краще діяти вже зараз.», – Антон Підлуцький, співзасновник видання КиївВлада
Антон зазначив, в чому саме може бути супротив в економічних санкціях та як без цього можна обійтись:
«В чому буде однозначно супротив, це калійні добрива – заборона експорту очевидно призведе до подорожчання сільськогосподарської продукції на світовому рівні, ми всі повинні це розуміти і усвідомлювати. Тут є один вихід – формування збройних опозиційних сил Білорусі та часткова “зміна окупації” білоруських територій, щоб взяти під контроль як виробництва калійних добрив, які знаходяться на півдні країни, так і нафтове перероблювання, яке необхідне військово та стратегічно. І тоді, під контролем об’єднання України, Балтії, іншими європейськими країнами буде протидія подорожчанню торгівлі сільськогосподарської продукції, в такому випадку світ цього не зазнає. Тут питання дуже просте, якщо Європа і світ в цілому, не погодяться на значне підвищення цін в рамках припинення торгівлі з Білоруссю, то всі зіштовхнуться з наслідками куди більше, ніж просто звичайні терористичні акти на кшталт північного потоку.», – Антон Підлуцький
Білорусь і Україна – спільні виклики, вирішувач один.
Представник Міністерства закордонних справ України по Білорусі, Ігор Кизим, підбиваючи підсумки конференції, і роботи, яка була проведена спільними зусиллями з білоруськими демократичними силами, прийшов до висновку, що питання білорусів можуть виправити тільки самі білоруси, Україна може вказати лише шлях і підтримати.
«Я взагалі, особисто, проти всіх силових сценаріїв, оскільки сам я дипломат, і я за дипломатичні вирішення проблем, в тому числі за підтримку білоруського народу і їх демократичних сил, які б рішення ви не приймали. Якщо хочете воювати – будемо підтримувати це, але якщо хочете більш дипломатичними методами – будь ласка, хочете переговори з Лукашенко? Ок, хочете зняти санкції? Знімайте, добре, частково, не частково, але, будь ласка, враховуючи, що ми навіть з росіянами ведемо перемовини щодо обміну військовополонених, не треба просувати різні конспірології щодо відношень між Україною та білоруськими демократичними силами.» – Ігор Кизим, Представник МЗС по Білорусі
Представник наголосив, що Україна не є “експортером революцій або повстань”, і що не може зовні прийти повстання в народ, який веде пасивний спосіб життя. Тієї ж думки дотримується Громаков:
«Білоруси просто повинні змінити риторику, не “ой, ви нам не допомогли, допоможіть нам, ви нам повинні допомогти”, а чітко формулювати, чим, де, і в чому українці саме можуть допомогти білорусам. Тому що коли Україну звинувачують у тому, нібито, що ми нічим не помогли, я кажу, що всі намагання українців допомогти піддавалися саботажу саме з боку білоруських демократичних сил, починаючи з прапорів на протестах, закінчуючи порадами українців в чат-ботах, коли всіх блокували, і говорили, що все це провокація.», – Дмитро Громаков.
Білоруські вибори 26 січня 2025, на думку експертів, не передбачають зміни в кращу сторону, але суспільна реакція на їх результат як всередині, так і за межами Білорусі, будуть мати вирішальні наслідки в найближчі роки.
Артем Шумаков
#Білорусь #лукашенко #президент #вибори #права_людини #санкції #опитування #порушення #росія #НАТО #Балтія #війна #протести #УСП #USP
