fbpx
На білоруських нафтопереробників припадає уже 40% українського ринку бензину і близько 25% – ринку дизпалива. Що буде, якщо заводи зупиняться, чи є у України план “Б”.

Після виборів президента Білорусі люди стали масово виходити на протести проти фальсифікації результатів голосування.

До страйків приєдналися працівники найбільших підприємств країни – МАЗ, БелАЗ, Білоруськалій, Білоруський металургійний завод та інші. Осторонь не залишилися і робочі нафтопереробного заводу Нафтан та Мозирського НПЗ, які забезпечували постачання пального в Україну.

Український уряд дуже уважно стежить за ситуацією в Білорусі, оскільки нафтопродуктова залежність від білорусів залишається суттєвою.

Три дні тому з цього приводу в Кабміні відбулося засідання, на якому білоруські контрагенти запевнили, що жодних збоїв із постачаннями не буде.

І дійсно, наразі прямої загрози зупинки технологічного процесу на заводах немає, однак якими будуть настрої вже завтра – не знає ніхто.

На цьому фоні алогічним виглядає нещодавнє рішення Кабміну щодо повторного запровадження мит на трубопровідний дизель з Росії, які суд нещодавно визнав незаконними.

Скасування спецмита, за словами учасників ринку, давало впевненість в тому, що у разі “випадіння” білоруських обсягів, вони можуть бути замінені постачаннями по трубі. Однак, рішення ухвалене.

“У наших політиків є одна характерна риса: вони спочатку роблять, потім говорять, а вже після, якщо пощастить, починають думати”, – обурюється директор спеціальних програм НТЦ Психея Геннадій Рябцев.

Якою є залежність України від білоруських нафтопродуктів, що буде з цінами та ресурсним наповненням ринку у разі загострення ситуації та як уряд реагує на актуальні виклики, в матеріалі ЕП.

“Братська” залежність

Україна вже давно “підсіла” на імпортну продукцію. Завоювання вітчизняного ринку почалося більше 10 років тому, коли менеджмент Кременчуцького НПЗ “побив горщики” із росіянами і не зміг домовитися про постачання сировини на своє підприємство.

Білоруси за цей період захопили до 40% ринку бензину і близько 25% ринку дизпалива. Крім привабливої ціни на руку білорусам грала і зручна логістика: Мозирський НПЗ знаходиться навіть ближче до Києва, ніж контрольований групою “Приват” завод в Кременчузі.

“Столичний регіон – лідер зі споживання, тут продаються нафтопродукти як для промислового споживача, так і для АЗС. Споживачі цінують продукцію за високу якість, тому премія на білоруський ресурс постійно росла”, – зазначає аналітик UPECO Олександр Сіренко.

За його словами, Україна залежить від Білорусі не лише по бензинам та дизелю, але й по скрапленому газу, на який припадає від 15 до 20% вітчизняного ринку.

В разі припинення постачання нафтопродуктів з Білорусі на українському ринку може виникнути хаос. На початковому етапі – контрольований.

“У трейдерів є запас ресурсу приблизно на 2 тижні. На переорієнтування маршруту постачань треба від трьох до чотирьох. Тому невелика паніка може виникнути, але одразу на ціни це, скоріш за все, не вплине”, – пояснює Рябцев.

Серед першочергових завдань: забезпечення швидкого розмитнення нафтопродуктів на морському напрямку, оперативне розвантаження танкерів і розвезення нафтопродуктів залізницею.

“Закінчуються польові роботи і невдовзі зерно піде на експорт, УЗ не зможе забезпечити поставки зерна у порти, і одночасно розвозити нафтопродукти. Теоретично, Кременчуцький НПЗ може збільшити виробництво, але структура його корзини нафтопродуктів така, що істотно наростити виробництво він не може”, – зазначив Рябцев. 

За його словами, у Міненерго на днях відбулася спеціальна нарада, на якій обговорювалася можливість проведення консультацій та розробки переліку заходів на випадок кризового розвитку подій.

Наразі ж ситуація із постачаннями стабільна: українська сторона не відбирає навіть зарезервовані обсяги, та й ціни вгору не рухаються. Все так і залишиться чи може це тиша перед бурею?

Українська дипломатія і білоруський бензин

Факти свідчать про те, що українські трейдери не планують втрачати дешевий ресурс, а білоруси зубами вчепяться за важливий ринок збуту. Але коли в економічні відносини втручається політика, всі попередні плани і домовленості одразу знецінюються.

З дипломатичної точки зору адекватна реакція представників України на гострі випади Олександра Лукашенка в бік нашої держави питань не викликає, однак загострення відносин між державами точно не додає оптимізму трейдерам.

Останні сподіваються, що політика не призведе до припинення імпорту з Білорусі, на яку припадає понад третина постачань від загального балансу ринку.

“Хтось забуває, що через кризу запасів у трейдерів залишилося тижня на два, а повна переорієнтація на інші маршрути потребує не менше місяця”, -зазначає Рябцев.

Якщо ніхто не може точно спрогнозувати, що буде із білоруськими поставками через 2-3 тижні, то що говорити про довгострокову перспективу?

Україна довгий час крізь пальці дивилася на масове захоплення своїх ринків імпортерами, тому зараз ми вимушені дуже уважно стежити за тим, що коїться в цих самих країнах-імпортерах.

У разі повного припинення постачань з боку Білорусі учасники ринку припускають зростання цін на 5% – в межах 0,5-1 грн на літрі.

Можемо повторити

На цьому фоні питання у тредерів викликає і остання ініціатива щодо повторного запровадження спеціального мита на трубопровідний дизель з Росії.

Минулорічне рішення, за яке зі своєї кишені вже заплатив кожен українець, і яке суд визнав незаконним, напередодні було ухвалене повторно.

Згідно з постановою, на імпорт ДП з Росії трубопровідним транспортом знову буде застосовуватися спецмито в розмірі 4% від митної вартості товару, на скраплений газ — 3%. Йдеться про так званий податок на “трубу”, про який ЕП вже неодноразово писала.

Виграли від цього рішення “зрозумілі” люди. За словами директора Консалтингової групи А-95, після запровадження мит, Кременчуцький НПЗ Коломойського збільшив виробництво дизелю майже на половину, а контрольована групою “Приват” Одеська перевалка наростила обсяги в 3,5 разу. При цьому імпорт з Росії знизився незначно – на 11%, а ринкова частка з 44% до 37%.

В “Нафтогазовій асоціації України”, яка висловлює консолідовану позицію найбільших постачальників нафтопродуктів та мереж АЗС України – OKKO, WOG, Shell, Socar, KLO та ін., вже проаналізували ефективність цього рішення і дали свою оцінку.

Якщо коротко і по пунктах, то висновок приблизно такий:

  1. З точки зору кінцевого споживача мита спричинили підвищення цін на ДП і СВГ всіма постачальниками.
  2. З точки зору національного виробника (читай завод Ігоря Коломойського) — підвищили ціну і більше заробили.
  3. З точки зору імпортерів палива — збільшення собівартості закупівлі ДП і СВГ і відповідно підвищення оптових цін.
  4. З точки зору диверсифікації поставок ДП і СВГ в Україні — істотного впливу не відбулося.
  5. З точки зору впливу на ринок і подальшого розвитку ситуації — введення мит не є природним ринковим інструментом здатним розвивати ринок еволюційним шляхом за рахунок кращої якості і ціни палива.

    В сухому залишку маємо класичну ситуацію “win-win по українські”, коли “в плюсі” окремий олігарх і, можливо, “зрозумілі” чиновники.

    Звичайно, можна припустити, що у відповідальних за це рішення осіб є власні розрахунки і презентації, в яких йдеться про кратне підвищення енергонезалежності України та зниження цін для українців. Але поки що їх ніхто не бачив.

    Джерело

COVID-19 Live