fbpx

Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 21-23 жовтня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computerassistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 3,4% для показників, близьких до 50%, 3,0% для показників, близьких до 25%, 2,1% – для показників, близьких до 10%, 1,5% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2,5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0,3%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Чи відчувають себе частиною національного опору ворогові

Ряд досліджень, проведених після 24 лютого 2022 року, засвідчують, що абсолютна більшість українців у тій чи іншій формі долучені до боротьби з агресором[1]. За фактичними практиками у цей період війна для українців дійсно стала всенародною. Водночас важливим є також дещо інший погляд на спротив – а чи відчувають себе українці на суб’єктивному рівні частиною опору ворогові.

Ми поставили респондентам запитання «Наскільки Ви особисто відчуваєте, що Ви є частиною національного опору ворогу?», і респонденти мали дати відповідь на шкалі від 0 до 10, де 0 означало абсолютно не відчуваю цього, 5 – почасти відчуваю, почасти – ні, важко сказати напевно, а 10 – повністю відчуваю себе частиною національного опору. У цій шкалі відповіді 7-10 можна трактувати як зарахування себе/тяжіння до відчуття себе частиною національного опору. Водночас відповіді 0-3, навпаки, означали, що респондент не вважає себе частиною опору. Проміжні відповіді 4-6 свідчили про часткове зарахування себе до національного опору.

Як можна бачити на графіку 1, більшість українців – 60% – відчувають себе частиною національного опору (з них 43% повністю відчувають себе частиною, а 17% – скоріше відчувають). Ще 32% відчувають себе хоча б частково долученими до опору ворогові. Водночас лише 4% респондентів скоріше або абсолютно не відчувають себе частиною опору ворогові.

Графік 1. Відчуття належності до національного опору ворогові

На графіку 2 дані наведені в регіональному вимірі – залежно від того, де респонденти проживали на момент проведення опитування. Із Заходу на Схід з 68% до 48% знижується частка тих, хто відчуває себе частиною національного опору. Це відбувається за рахунок зростання з 26% до 38% частки тих, хто давав проміжні оцінки про часткове відчуття долученості. Тобто загалом у всіх регіонах більшість відчуває себе принаймні частково частиною національного опору, і не більше 6% не відчувають цього.

Графік 2. Відчуття належності до національного опору ворогові в регіональному вимірі (де респонденти зараз проживають)

На графіку 3 дані наведені у розрізі тих, хто обрав українську або російську мову для інтерв’ю. Серед тих, хто обрав українську мову для інтерв’ю, 63% відчувають себе частиною опору, проти 42% серед тих, хто обрав російську мову. Водночас серед останніх більше тих, хто відчуває часткову належність – 45% проти 30%. І в обох категоріях абсолютна меншість (відповідно, 4% і 7%) не відчувають себе належними до національного опору. Тобто і серед респондентів, які обрали українську мову для інтерв’ю, і серед респондентів, які обрали російську мову, більшість принаймні частково відчувають себе належними до національного опору.

Графік 3. Відчуття належності до національного опору ворогові у розрізі тих, хто обрав українську або російську мову для інтерв’ю

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Багато українських та закордонних політиків та експертів відзначають згуртованість українського суспільства, що проявилося в різних формах масової підтримки Сил оборони та взагалі стійкості до складних обставин.

Водночас також важливо, що проживаючи цей досвід, більшість українців на суб’єктивному рівні відчувають себе не просто спостерігачами наживо за подіями, а справжніми учасниками національного опору. Цей спільний досвід зараз уже є і далі буде суспільним «клеєм» для збереження згуртованості, продовження формування громадянської політичної нації та подолання різних проблем. Важливо, щоб на різних рівнях як всередині країни, так і назовні транслювався наратив про опір як загальнонаціональне явище та залученість кожного (у міру можливостей) для відсічі агресору.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Наскільки Ви особисто відчуваєте, що Ви є частиною національного опору ворогу? Оцініть за шкалою від 0 до 10, де 0 – абсолютно не відчуваю цього, 5 – почасти відчуваю, почасти – ні, важко сказати напевно, а 10 – повністю відчуваю себе частиною національного опору.

(% серед усіх респондентів)

100% у стовпчику Регіон: де проживають на момент опитуванняУкраїна в ціломуЗахід[2]ЦентрПівденьСхід
0 – абсолютно не відчуваю цього23234
100000
200001
311131
421222
5 – почасти відчуваю, почасти – ні, важко сказати напевно2722273134
633442
7891161
8891069
934221
10 – повністю відчуваю себе частиною національного опору4146374138
ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)32536
ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)00002

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. У вересні у звіті ООН зазначалося про 7.4 млн українців-біженців. Вочевидь, з огляду на різні причини важко вважати ці дані однозначно точними, але загалом зрозумілий досить істотний масштаб від’їзду з країни. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 13-15% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 16% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2,5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – 0,3%. За нашими поточними оцінками на території, які станом на початок вересня були окуповані росією (окуповані після 24 лютого 2022 року), припадало близько 9% серед усього дорослого населення. Враховуючи масовий виїзд населення з цих територій (скоріше за все, мова йде про не менше половини населення), ми оцінюємо, що не більше 3-5% серед загалом дорослого населення України були недоступні через проблеми із зв’язком. Успішні дії і визволення ряду територій на Харківщині ще зменшують цей відсоток.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 5-7% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти.

Враховуючи наші власні спостереження і досвід проведення опитувань за багато років, ми все-таки зберігаємо оптимізм, що здебільшого респонденти щиро відповідають на запитання. Наприклад, експеримент із «задуманим знайомим» показує невелику різницю із прямим запитанням. Крім цього, ми припускаємо, що демографічні категорії громадян, які виїхали закордон і недосяжні для телефонного опитування, щонайменше зараз не відрізняються дуже істотно за рядом змістовних настроїв від аналогічних демографічних категорій громадян, які залишилися в Україні.

У підсумку, на нашу думку, ми маємо говорити про деяке зниження репрезентативності та зростання похибки (крім зазначеної раніше формальної похибки додається певне систематичне відхилення через розглянуті вище фактори), але при цьому отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.


[1] Див, наприклад, опитування КМІС, проведене для NDI у серпні 2022 року (слайд 8) https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1135&page=3

[2] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.

#опор #українці #ворог

Джерело