fbpx
автор фото - Іванова Олена

Діти, що брали участь у заході, отримали подарунки від місцевого магазину

Виття сирен, відеоряд і плакати про жахіття війни в Україні, зачитаний маленьким українцем щоденник хлопчика з Маріуполя, жінки в чорному і діти з чорними пов’язками на очах – таке видовище спостерігали 3 вересня в центрі англійського міста Саутгемптон місцеві мешканці і туристи. Моторошний і водночас емоційний перфоманс, який відобразив російський тероризм і геноцид українського народу, організували троє українок – кременчужанка Ірина Афоніна, киянка Марія Цедік і Наталія Керницька з Івано-Франківська. Про захід в якому взяли участь 70 дітей, підлітків і дорослих з української громади, реакцію людей на побачене, а також про життя українських переселенців у Британії редакція Українського соціологічного порталу поспілкувалась із Марією Цедік.

автор фото – Іванова Олена

USP: Пані Маріє, кому належить ідея провести такий перфоманс?

Марія Цедік: Автор і головний “архітектор” заходу – Ірина Афоніна (відеозвернення пані Ірини опубліковано нижче – USP).

Головною метою було нагадати, що війна триває. Що ціна нашої свободи кожного дня все вища і вища. Що ми потерпаємо від росії – країни- терориста. Що зараз іде знищення нації, геноцид незалежного європейського народу. Акція була підтримана місцевою владою – були присутні мер міста, канцлер, члени парламенту Британії від міста Саутгемптон, місцеві мас медіа (Daily Echo, Fiesta FM), активісти.

автор фото – Іванова Олена

USP: Як поставились до заходу люди, що бачили його? Якщо давати приблизну оцінку у відсотках, скільки зупинилось і проявило небайдужість, скільки висловило обурення, скільки байдуже пройшло повз?

МЦ: Людей було дуже багато, переважна більшість перехожих (на мій погляд, десь відсотків 60) зупинялась. Люди дивились відео, слухали, роздивлялись плакати, чимало з них плакало.

Обурень не було, крім окремих неадекватних проявів від окремих осіб, які, очевидно, боялись висловити свою ненависть вголос, тому робили це за спиною тих жінок, які стояли з плакатами по боках. Так, зокрема, учасниці згадували висловлювання польки, яка говорила, що вони свого часу не мали таких пільг, які зараз мають українці. Реакція росіян була очікуваною: побачивши дійство і роздивившись плакати, вони демонстративно сміялись вголос. Але ці окремі прояви, на мою думку, брати до уваги не варто.

Окремої уваги гідний вчинок магазину “Лего”, який знаходиться в ТРЦ поряд: працівники подарували по пакету з наборами “Лего” кожній дитині, яка брала участь в акції.

автор фото – Іванова Олена

USP: Чи не стикались Ви (і співорганізаторки заходу) з засудженням з приводу залучення до участі дітей на кшталт “дітлахів вивезли з України, щоб вберегти від жахіть війни, а ви нагадуєте їм про це”, “в дітей має бути щасливе дитинство, а не психіка, травмована нагадуваннями про війну” тощо? А як Ви особисто вважаєте: чи варто розповідати дітям, які перебувають за межами України, всю страшну правду про те, що зараз відбувається на їхній Батьківщині?

МЦ: Батьки, що беруть активну участь в житті громади, вважають, що діти мають виховуватись, пам’ятати і розуміти, що відбувається в рідній країні. Тим паче, більшість з них впевнена і очікує найближчим часом закінчення війни і обов’язкове повернення додому.

Діти швидко адаптуються до нових умов, але однією з відповідей може бути їхня реакція під час івенту. Діти від 10 років та підлітки, які тримали плакати під час акції, не хотіли навіть мінятись на ротацію з дорослими, які пропонували їм відпочити. 

автор фото – Іванова Олена

USP: На Ваш погляд, мету заходу було досягнуто?

МЦ: Так, цілком. Головною метою ми мали ще, ще і ще раз голосно заявити, що війна триває. Що і без того зависока ціна нашої свободи кожного дня реально зростає. Що ми потерпаємо від росії – країни-терориста, яка діє фашистськими методами. Що зараз іде знищення нації, геноцид, якого не мало повторитися нізащо. Ми маємо надію, що наш захід надихне інших на подібні заходи. Бо думка “я один нічого не вирішую” хибна. Якщо ти – кожен один ти – прийде та підтримає, нас стає сила силенна як багато. І ми вже рухаємо думку, вже даємо привід поставити війну в Україні на перші шпальти газет. Розкрити серця для донатів та  підтримки.

Цей захід побачив активіст української громади сусіднього міста Портсмут і запросив громаду Саутгемптона провести таку акцію у них.

автор фото – Іванова Олена

USP: Британський уряд цілковито підтримує Україну фінансово, зброєю, гучними політичними заявами. Як британці допомагають українським біженцям? Пільги від держави, спеціальні організації, підтримка і допомога з боку населення – розкажіть про це.

МЦ: Це величезна тема, я не зовсім знаюсь на ній. Є офіційна програма уряду. Місцева влада спирається в основному на цю програму. Самостійно місцева влада лише сприяє розвитку громади, морально та інформаційно підтримує українців, слідкує за виконанням державної програми.

Пошук роботи в Job Centers проводиться на загальних підставах, хоча українці мають в місцевому центрі окремих кураторів, які опікуються питаннями не тільки пошуку роботи, а й отримання фінансової допомоги, що передбачена державною програмою.

Сьогодні українська громада Саутгемптона є однією з найпотужніших в Британії. Символічно, що її засновниками стали саме британці. З першого дня війни британка Мелані Тюджароглу не змогла байдуже спостерігати за війною в Україні і вирішила створити центр, куди біженці з України могли б звернутись і отримати консультації, допомогу – гуманітарну, психологічну тощо. До неї приєднались українці, які проживають тут вже багато років.

Збори громади проходять кожен тиждень за величезної допомоги британців, які організовують пригощання, невеличкі подарунки і розваги для дітей, як-от настільні ігри, малювання, вироблення поробок тощо. Для дорослих за окремими інформаційними столами (information desks) організовуються консультаційні заходи – запрошуються працівники Job Centers, курсів англійської мови, надаються інші консультації.

Після нападу росії українська громада відчула величезну підтримку польської громади (поляки надали приміщення та взяли на себе частину організації щотижневих зборів), зараз  приміщення для зборів надає індійська громада.

автор фото – Іванова Олена

USP: Як поводяться українці, що знайшли прихисток у Сполученому Королівстві? Наскільки контактують між собою? Де здебільшого оселяються? 

МЦ: Громада нашого міста доволі дружна і активна. Чула про сильну громаду Лондона. Про діяльність решти громад не чула зовсім. Але тут особливої комунікацій громад між містами ще немає. Є кілька людей, які приїжджають на збори громади Саутгемптона з сусідніх міст. Поки що громади об’єднуються для вирішення нагальних місцевих проблем.

Де оселяються українські біженці – не маю інформації. Можливо, є якась офіційна статистика, але я не володію інформацією щодо неї.

автор фото – Іванова Олена

USP: Наскільки важко біженцям в Англії? Чи є перешкоди у здобутті освіти, працевлаштуванні, отриманні страхового полісу тощо? Який загалом соціальний статус вони мають?

МЦ: Найважчим є отримання роботи. Британці-куратори в Job Centers відмічають, що перше, що просять українці, на відміну від інших біженців – це допомогти знайти роботу. Вони не дуже бажають сидіти на дотаціях (базова 330 фунтів), а прагнуть самостійності. Друге питання – житло. Хоча державна програма “Дім Для Українців” передбачає проживання в приймаючих сім’ях, більшість українців прагне якомога швидше знайти окреме житло, люди прагнуть незалежності і самостійності.

Соціальний статус прописаний в державній програмі, точно я деталями не володію, але система охорони здоров’я надає українцям такі самі права, як і британцям. Тобто українці обслуговуються на правах місцевого населення.

USP: Скільки, на Ваш погляд, українців має бажання повернутись додому після Перемоги? 

МЦ: В нашій громаді, за моїми спостереженнями, понад 80 відсотків мають бажання повернутись додому після припинення загрози бомбардування міст, а з бажанням повернутись після Перемоги – відсоток, думаю, ще більший.

Відеозвернення організаторки івенту Ірини Афоніної:

Редакція Українського соціологічного порталу висловлює подяку пані Марії за приділений час і фотоматеріали!

#Англія #перформанс #Україна #діти #війна #британці #УСП #USP

Сюзанна Елпі

COVID-19 Live