Кілька років життя в умовах пандемії без сумніву задали власний вектор трендів. Серед них: цифровізація, мобільність, технологічність. Освіта не стала винятком. Тож, якщо років 10 тому в контексті «тренди в освіті» ми говорили про необхідність забезпечити комп’ютерами принаймні директорів, то сьогодні – про дистанційні та гібридні технології навчання з використанням персональних пристроїв.
Більше інтерактивності
Один із перших трендів – інтерактивне навчання. Ще 10 років тому це була інноваційна річ, якою захоплювалися тільки новаторські школи, що стежли за технологіями та інноваціями. Зараз це стало базовим інструментом освітнього процесу.
Отже, що таке інтерактивні технології та чому вони такі необхідні? Смартдошки, мультимедійні екрани, планшети, електронні книжки, усі вони допомагають розширити швидкість сприйняття інформації учнями.
Як приклад, класичне навчання у форматі «викладач щось розповідає, а діти сприймають інформацію на слух». У цьому разі залучений лише один канал сприйняття інформації – аудіальний. Так, іноді щось пишуть на дошці, але це все одно не мультимедійне зображення, все одно це сприйняття інформації лише на слух.
Згадайте, скільки у вас було відмінників у класі? 1,2,3 учні? Це говорить тільки про те, що ці діти – аудіали, тому їм вдавалося швидше опановувати знання. Але більшість учнів – це візуали та кінестетики, вони отримують інформацію через зображення або дотик. Так от інтерактивні технології якраз привнесли в процес навчання візуальний і кінестетичний канал сприйняття інформації.
Зараз майже все навколо нас має тачскріни. Починаючи з планшетів, смартфонів, банкоматів і моніторів. Сучасне покоління чудово адаптоване до таких технологій. Тому інтерактивні панелі, планшети та цифрові лабораторії дають можливість стерти кордон між школою та повсякденним життям і сприймати інформацію більш нативно.
Гаджети, 3D-окуляри та віртуальна реальність на практиці
Змоделюємо ситуацію: ми сидимо в класі, усі чуємо те саме, але тільки декілька учнів запам’ятали те, що сказав викладач. Знайомо, так? А тепер уявіть, що в класі є велика картинка з мультимедійним контентом. Додамо ще трохи інтерактивної взаємодії: наприклад, учні зі своїх смартфонів транслюють інфографіки та матеріали, які вони знайшли в інтернеті, на смартпанель та обговорюють їх. Так уже набагато цікавіше?
Або така ситуація: у класі 30 учнів, викладач не може одразу запитати у всіх. Тож ставить запитання, а учні обирають відповіді на своєму смартфоні, які автоматично з’являються на інтерактивній панелі. У такий спосіб за декілька хвилин до опитування залучили весь клас. Усі зацікавлені в такій роботі, тому що це – не нудна інформація, яка нікому не потрібна, а новий цікавий формат.
А як щодо шоломів віртуальної реальності? Це теж тренд. У навчанні такі шоломи дають можливість використовувати 100% візуального каналу сприйняття інформації. Такий контент набагато швидше та легше запам’ятовується. Оскільки майже всі ми візуали. За таким же принципом працюють 3D-окуляри, вони допомагають нам зануритися в інформацію в прямому сенсі цього слова.
Загальний обсяг ринку освітніх технологій у світі 2020 року оцінили у $89,49 млрд. За оцінками експертів, щороку він зростатиме на 19,9%. Тож інтерактивні смартпанелі та комплекси це – перший великий крок на зміну ери крейдових дощок. І тренд, який ставатиме щороку популярнішим.
Учитель як перший коуч і наставник
Є ще один тренд, який можна назвати «ментальним». Він прогресуватиме з кожним роком, і з часом викладач перестане бути джерелом знань у звичному для нас розумінні. Натомість вчитель стає коучем, наставником, людиною, яка показує, як багато існує шляхів для отримання знань.
Модель, коли «слово викладача – аксіома», відходить у минуле. Інформація змінюється, іноді учні знають навіть новіші дослідження ніж вчитель і бувають вправнішими з гаджетами. У британських школах цим учням надають роль digital leaders, вони допомагають вчителю та своїм одноліткам налаштовувати гаджети під час уроку та підтримувати цифрові ресурси. І такі моменти – це не про втрату авторитету учителя, а навпаки, чудовий привід для обговорення і взаємодії з учнями.
Водночас важливо зрозуміти, що технології не замінять вчителя. Цього року у березні науковці Вікторія Кейн із Північно-Східного університету та Адам Лаатс із Бінгемтонського університету опублікували в The Washington Post дослідження з «цифровізації» шкіл за останні 200 років. Починаючи з 1807 року чиновники хотіли використовувати найновіші технологічні досягнення, щоб замінити вчителів. Коли б, скажімо, одна людина навчала одночасно 500 дітей у різних аудиторіях. З розвитком технологій (телеграф, радіо, телевізор, інтернет) у різних штатах постійно поверталися до цієї ідеї. Але постійно вона зазнавала краху.
Звичайно, технічні досягнення, як-от віртуальні класи, VR-окуляри, цифрові лабораторії, вражають. Як колись телевізор чи комп’ютери. Але вони відіграють швидше допоміжну роль. Бо саме вчителі створюють класну культуру, яка мотивує та заряджає учнів. Тож без учителів ми поки не залишимося, але їхнє позиціювання та роль у класі змінюватиметься.
Computer Science: тренд на інформатику
Ще один тренд – Computer Science. Зараз я про предмет «Інформатика», який у світі називається Computer Science. Наступним кроком у нашій системі освіти буде перегляд того, що саме ми вивчаємо на уроці інформатики та скільки годин на це виділяємо. Один урок на тиждень – занадто мало для цього предмету.
Якщо ми подивимося на навколишній світ, то майже все, що маємо, пов’язане з комп’ютерними технологіями. Навіть телефон, яким користуємося, це – потужний комп’ютер у нашій кишені. З ним можна знайти необхідну інформацію, відстежувати кількість кроків, планувати день і навіть виміряти кількість кисню в крові. Тож інформатика та взаємодія з технологіями дедалі більше проникають у наше життя. Освіта має на це реагувати.
Наразі тренд щодо осучаснення програм з інформатики вже підхопили українські університети. Вони оновлюють власні програми й принаймні намагаються готувати фахівців, яких потребує ІТ-ринок. Також з’являються приватні вищі навчальні заклади, які покривають потребу в підготовці кадрів.
Так, у грудні в Києві відкрили перший приватний IT-університет SET University (Science, Enterpreneurship, Technology). Студенти отримали можливість працювати з реальними кейсами ІТ-компаній, реалізовувати ідеї та запускати власні стартапи, які зможуть презентувати інвесторам. А 2022 року в Києві планують відкрити американський університет «Амерікан Юніверсіті Київ» (АЮК) у партнерстві з державним Університетом штату Аризона (ASU), який посідає перше місце з інновацій серед університетів США.
Тож Computer Science не примха й не екзотика, а наука теперішніх реалій, і запит на освіту для спеціалістів цієї сфери постійно зростатиме.
STEAM-підхід як підготовка до професій майбутнього
Українська класична школа поки що не готує учнів до професій майбутнього. Ми досі готуємо дітей ніби до життя в постіндустріальний період. Щоб вони працювали на заводах, бухгалтерами, юристами тощо. Та зараз у пріоритеті – комп’ютерні технології, вивчення програмування, використання віртуальної і доповненої реальності, штучного інтелекту та всього, що з цим пов’язане.
STEAM – це такий підхід до навчання, який дозволяє готувати дітей до майбутнього. Саме це робить його таким популярним серед систем освіти в передових країнах світу. Популярність цього підходу зростає настільки, що йому навіть присвятили національне свято:Національний день STEAM – 8 листопада.
Ще одне завдання, яке виконує STEAM, – адаптує систему навчання до життя. Підхід поєднує в собі декілька наук і показує, як використовувати ті чи інші знання саме на практиці. Тобто дитина не просто вивчає синус і косинус, не розуміючи, навіщо він їй взагалі потрібен. На уроках STEAM-інформатики, які зараз тестово проходять у сімох київських школах, наприклад, необхідно правильно запрограмувати дрон. Ось тут знадобиться і синус, і знання з програмування, і фізика тощо. Тобто учень не просто вчить, а отримує конкретний результат на практиці від синергії всіх предметів.STEAM знаходиться на межі наук. Тобто є така річ, як біохімія. Це біологія і хімія. У школах ми вивчаємо окремо біологію, окремо хімію. А біохімію не вивчаємо ніде. У школах про це навіть не говорять, бо немає такої програми. STEAM змінює ці речі. Міждисциплінарні знання дуже потрібні: біотехнології, робототехніка – це все про сучасні тренди.
Тренд на STEAM-підхід набиратиме все більше обертів, і наступного року ми побачимо ще більше класів, обладнаних для STEAM-інформатики чи біології, запит на вчителів, які викладають та інтегрують підхід у програму, а також запит від батьків і учнів, які хочуть навчатися, щоб бути готовим до майбутнього, а не до минулого з різками та крейдою.
Що відбувається зараз?
30 листопада в Міністерстві освіти пройшла нарада «Досягнення нової української школи». Сама презентація нагадала радянські часи. Ні, я не про інформаційне наповнення, а про стиль презентацій. Представники з регіонів демонстрували якісь плакати, стенди з книжками, листівками, фотографіями. Інформацію дали ніби цікаву, але сама подача – застаріла. Схожа ситуація і в сучасних школах.
Тож наразі оцінювати те, що відбувається в освіті можна по-різному. Але зміни реальні, реформа працює, хоч і повільно. Просто потрібен час на усвідомлення змін і того майбутнього, яке на нас чекає.
