fbpx

Такими є результати опитування* медійників щодо їх роботи під час воєнного стану, запровадженого в Україні у зв’язку зі збройною агресією Росії. Опитування проводилося Комісією з журналістської етики з 21 по 31 березня 2022 року. Усього було опитано 136 осіб. Мета опитування – дослідити складнощі роботи журналістів під час воєнного стану та виробити шляхи їх подолання через  надання роз’яснень та рекомендацій.

  • 71% опитаних медійників не змінили місце роботи (релокація) через війну, 18% опитаних змінили місце своєї роботи в межах України, 8% переїхали за кордон, 4% – інше. 
  • 74% опитаних продовжують працювати у сфері журналістики під час повномасштабного воєнного вторгнення Росії, 23% частково продовжують працювати, 2% – не продовжують, 1% – інше. 
  • 56% медійників вважають, що їх редакційна політика змінилась або частково змінилась під час воєнного стану, 39% зазначили, що політика не змінилась взагалі і 5% – інше.
  • Якої допомоги медійники потребують першочергово: 62% – фінансування, 19% – експертна підтримка,  8% – психологічна підтримка, 2% юридична підтримка, 9% – інше.
  • 70% опитаних знайомі з Наказом ЗСУ №73 від 3 березня 2022 року про роботу журналістів під час війни, 23% не знали про Наказ, 7% – зазначили, що їм важко відповісти.
  • У 58% повністю або частково виникають складнощі в роботі під час висвітлення тем, пов‘язаних з війною, лише у 30% складнощів не виникає, а 12% не змогли відповісти.   

Опитаним було запропоновано прокоментувати які саме складнощі виникають, ось деякі відповіді:

  • «Нові виклики, з якими ми не стикались»;
  • «Важко сказати, адже наша робота пов’язана з випуском газети в районі, який зараз окуповано. Тож робота призупинена. Я перебуваю на окупованій території»;
  • «Багато людей бояться надавати інформацію, відповідати на питання і тому подібне. Більше, ніж у порівнянні з довоєнним станом»;
  • «Наскільки етично висвітлювати емоції людей, що можна і треба висвітлювати, а що ні»;
  • «Комунікація з офіційними особами, відмовляються коментувати, контактувати»;
  • «Терміни, поняття доводиться розшифровувати і перевіряти інформацію: що можна, а що ні публікувати»;
  • «Дуже складно втриматися від нецензурної лексики»;
  • «Це не зовсім проблеми, просто треба уважно фільтрувати себе у ефірі і не лише щоб не сказати зайвого про військових, а й щоб не травмувати людей, з якими говоримо»;
  • «Інколи важко визначити, яку інформацію подати читачам, щоб не викликати паніки серед населення»;
  • «Інструкції як діяти надходять пізніше, ніж треба діяти»;
  • «Як тримати баланс між правдивою (наскільки це можливо) інформацією та тією, яку слід подати читачам, щоб підтримувати дух?»;
  • «Негативна реакція читачів на матеріали, що пов’язані з війною» та інше.  
  • 87% опитаних медійників обов‘язково верифікують інформацію, перш ніж її поширити, 12% – верифікують частково, 2% – важко відповісти.
  • 74% опитаних медійників вдається тримати баланс між бажанням терміново розмістити отриману інформацію та верифікацією цієї інформації, 23% вважають, що частково вдається і 3% –  інше.
  • У 61% опитаних медійників виникають або частково виникають складнощі з воєнною термінологією (наприклад – різницею між бомбардуванням і обстрілами, між переселенцями та біженцями, між воєнним і військовим злочином), при цьому у 37% складнощів взагалі не виникає, 2% – інше.
  • 70% опитаних стикалися або частково стикалися у своїй журналістській роботі з інформаційними спецопераціями ворога та/або просуванням російських наративів під час воєнного стану в Україні. При цьому, не стикалися 28% опитаних, 2% – інше.
  • 89% опитаних вважають, що Кодекс етики українського журналіста має бути дотриманим або частково дотриманим під час воєнного стану, лише 11 % було важко відповісти на це питання.
  • 65% опитаних помічали порушення або часткове порушення журналістських стандартів під час воєнного стану в Україні. При цьому 14% не помічали порушень, а 21% було важко відповісти на це запитання.

Опитаним було запропоновано прокоментувати, які саме порушення журналістських стандартів під час воєнного стану були помічені, ось деякі відповіді:

  • «”Розгін” інформації, яка може бути не корисна для інших та корисна для ворога (приклад – повідомлення про обстріли ворогом лікарень, швидких тощо»;
  • «Імена російських політиків та територій з маленької літери, вираження емоцій в повідомленнях, в тому числі за допомогою смайликів, навіть лайка (наприклад: яке воно кон**не);
  • «Стилістична й, отже, термінологічна плутанина: “руський мир” (РУСЬкий – це ж належний Русі, себто Україні!!); “російська операція”; “російсько-українська агресія”; “військовий” замість “воєнний”; “ви бачите кількість розбитої і захопленої техніки У РОСІЯН”; etc.»;
  • «Розголошення місць вибухів, некоректна термінологія»;
  • «З’явилось більше “жовтих” заголовків, що іноді дезорієнтують та викликають небажані реакції (страх, агресію тощо)»;
  • «Порушення балансу, точності – не завжди є можливість взяти коментарі офіційних джерел»;
  • «Виступ журналіста 24 каналу. Розумію, що він не впорався з емоціями, але рос.пропаганда одразу підхопила його звернення…( Такі висловлювання не мають бути в прямому ефірі»;
  • «Чимало журналістів нашого регіону використовують неперевірену інформацію, а також вносять паніку у суспільство.
  • «Поширення фейкової інформації у мережі “Фейсбук”»
  • «Перебільшення даних щодо втрат ворога»

*Опитування проводилося за допомогою анкети з варіантами відповідей з 21 по 31 березня 2022 року Комісією з журналістської етики методом адресного онлайн опитування та поширенням інформації публічно серед журналістського середовища.

Усього було опитано 136 осіб. Загальна інформація щодо опитаних респондентів: серед них 43% редакторів, 29% журналістів, 10% викладачів журналістики, 8% медіаменеджерів та 10% інших працівників медіа. Серед опитаних: 70% жінок та 30% чоловіків. Отримані дані не є репрезентативними, а тому результати слід інтерпретувати як можливі тенденції. Всі дані подані в знеособленому вигляді.

Джерело