fbpx

Відкрите спалювання сухої рослинності та сміття, що відбувається в Житомирі та по області восени та навесні, надзвичайно шкідлива й небезпечна для довкілля практика. На жаль, для нашого краю масштаб цієї проблеми вже котрий рік поспіль сягає критичної позначки.

У березні 2020 року Лабораторія інноваційного розвитку ПРООН в Україні разом із Центром розвитку інновацій запустила проєкт-челендж «Не пали – компостуй». Метою проекту було дослідження

• Де відбуваються спалювання?

• Яка мотивація паліїв?

• Які існують ефективні рішення для протидії спалюванню?

5f7ebaa97bf31.png

За статистикою ДСНС у 2019 році було зафіксовано понад 56 000 пожеж у природних екосистемах та на відкритих територіях по Україні. На початку 2020 року кількість пожеж збільшилася на 25%.

Згідно з супутниковими даними, лише протягом весняних, осінніх місяців щороку випалюється понад 700 тис. гектарів землі. У 2019 році непрямі збитки від пожеж в екосистемах склали близько 3,4 млрд грн, загинули 84 людини. Зростає тенденція спалювання з липня до листопада, пік – наприкінці березня.

5f7ebd1c36091.jpg

Відкрите спалювання відноситься до поширених та нерегульованих практик в Україні, в Житомирі зокрема. Палять для знищення сміття та сухостою у допомогосподарствах, що створює чимало негативних наслідків для безпеки та здоров’я людей, тварин, рослин, ґрунту, стану інфраструктури та придатності території до проживання у довгостроковій перспективі.

Пожежі також спричиняють викиди чорного вуглецю, метану, вуглекислого газу, тропосферного озону – ключових забруднювачів, що провокують зміни клімату.

Практика спалювання зумовлена цілою низкою причин – практичних, традиційних, соціальних (або ж антисоціальних):

  • Утилізація сміття
  • Догляд за садом та городом
  • Прибирання території
  • Взаємодія з іншими
  • Традиція
  • Сміттєзвалища
  • 5f7eb979a6628.jpg

Спалювання сміття – найпростіший спосіб його утилізації. У більшості випадків люди вдаються саме до цієї практики, оскільки нести листя, сухостій та гілки на смітник тяжко і незручно. Деякі люди не можуть або не бажають платити за вивезення сміття, а в деяких районах такої можливості взагалі немає. Інколи смітник знаходиться надто далеко або ж немає чітко встановленого графіку вивезення сміття. Загалом, люди часто не вбачають проблеми у спалюванні.

Покарання також є дуже малоймовірним: офіцер поліції, інспектор з благоустрою часто не може потрапити на подвір’я, аби довести вину палія, а екологічний інспектор не має права виписувати штрафи у неробочі години (спалювання часто відбувається саме ввечері та на вихідних). Виписування штрафу, наприклад, старенькому дідусеві може спровокувати суспільний осуд.

Люди часто спалюють органіку, щоб позбутися насіння бур’яну на городі. Помилково, вважається, що розкиданий по городу попіл є гарним добривом.

Спалюють органіку під час наведення порядку – «суботників» у парках, лісосмугах, а також загортання листя та бадилля з городу, спалення сухої трави, щоб звільнити простір для нової рослинності.

Люди здавна полюбляли збиратися ввечері за вогнищем, розпаленим із решток з саду чи городу, – аби наглядати, щоб багаття не перекинулося далі, і спілкуватися. Я помічала, як люди розводили багаття за межами двору і, перегортаючи купу тліючого листя, зустрічали сусіда і починали тривалу розмову. Це нагадує ритуал, в якому створюються умови для зустрічі іншої людини для розмови чи розглядання руху на вулиці.

Часто люди пояснюють практику спалювання традиціями. Неодноразово чула фразу «так палили завжди». Схоже, вогнище є частиною весіннього та осіннього ритуалів обробки землі – початку та закінчення сезону.

Практика спалювання сміття відбувається на стихійних та офіційних сміттєзвалищах по місту – заради зменшення його об’єму.

Отже, ще 5 років тому було складно уявити, що невдовзі українці перестануть курити у громадських закладах, а зараз це вже здається нормою. Те ж саме може статися зі спалюванням органіки.

5f7ebd7bcdd03.png

Аби протидіяти відкритому спалюванню потрібно зорганізувати централізоване та індивідуальне компостування, що є найбільш ефективним.

Йдеться про налагодження централізованого вивезення органічного сміття комунальним підприємством за уніфікованим тарифом з подальшим компостуванням, а також популяризацію компостування у домогосподарствах.

Ще одним ефективним способом протидії спалюванню у домогосподарствах є створення суспільного тиску на паліїв і поширення знань про шкоду від паління серед молоді та дорослих. Та навіть найзавзятіші палії не можуть не зреагувати на заклики припинити практику паління, якщо роз’яснити їм ризики для здоров’я їхніх дітей.

Вже діє чимало місцевих активістів та небайдужих мешканців, про що ми читаємо у соцмережах.

Варто також розміщувати датчики забруднення повітря на державних будівлях, навчальних закладах, аби в час паління не відкривали вікна.

Має проводитись робота інспектора з благоустрою щодо контролю стану довкілля, виявлення паліїв і притягнення їх до відповідальності.

Дуже багато залежить від «політичної волі» міського голови – варто проводити регулярні наради з представниками державних служб та заохочувати їх працювати над природозахисними рішеннями.

Це неповний список знайдених рішень. У будь-якому випадку, важливо не допустити виключення паліїв із громадського діалогу!!!

Джерело

COVID-19 Live