Львів – Львівські науковці розробляють українську вакцину від COVID-19 під керівництвом директора Інституту біології клітини НАН України у Львові, професора, академіка Андрія Сибірного. До кінця року біологи планують створити вакцину, але потім її треба випробувати на тваринах і опісля – на людях. Чи запустять українську вакцину, якщо вона виявиться ефективною, у промислове виробництво – невідомо. Бо таких можливостей Україна не має. За найкращих умов українська вакцина може дійти до українців через рік-два.
На якому етапі сьогодні робота над українською вакциною? Чи не вигідніше її буде у майбутньому, як і зараз, закуповувати за кордоном? Чи може бути конкурентною українська вакцина? Радіо Свобода поспілкувалось із директором Інституту біології клітини у Львові Андрієм Сибірним.
Торік три проєкти Інституту біології клітини НАН України, що у Львові, перемогли в отриманні ґрантів від Національного фонду наукових досліджень. А це на розробку вакцини від коронавірусної інфекції, створення продуцента (організму)нового антибіотика і розробку біосенсорів, тобто нових біоаналітичних продуктів на основі штучних ферментів і наноматеріалів.
На вироблення вакцини виділили менше за 10 мільйонів гривень, частину суми вже надали, хоч і з запізненням. Ґрант розрахований на півтора року. Академік Андрій Сибірний наголошує, що вперше в історії незалежної України почав діяти фонд, який фінансує науку. На сьогодні проведені початкові етапи у створенні вакцини. Деякі лабораторні дослідження замовили у Німеччині, бо в Україні немає відповідних лабораторій.
Науковці створюють продуценти вірусних білків на основі дріжджів і називають це своїм винаходом. У чому полягає розробка української вакцини?
«Ми хочемо одержати білки «шипа» («корони») віруса. При чому не всі білки. Адже повний білок синтезується у малих кількостях. Ми хочемо отримати фрагменти, які б містили ділянки зв’язання з рецептором людської клітини. Тоді вони найбільш імуногенні. Є гіпотези, що деякі фрагменти того «шипа» можуть слугувати не тільки як вакцина, а як терапевтичний агент, тобто ним можна лікувати COVID-19. Це дуже цікаво, бо у світі немає жодного ліку від вірусу. Ми ще клонуємо додаткові білки. Хочемо, щоб оці білки «шипа» вірусу утворювали віросоподібну частинку, це не буде вірус, тому що там немає нуклеїнової кислоти і він не буде розмножуватися. Але якщо це будуть вірусні білки у вигляді вірусоподібної частинки, то вони будуть більш імуногенні. Тобто менша концентрація і білки вже будуть викликати імунну відповідь і можуть слугувати як вакцина.
2 години. Ми створюємо на дріжджах продуценти цих вірусних білків. Але якщо ці білки будуть нагромаджуватися у клітинах дріжджів, то дріжджі мають своїх приблизно 2 тисячі білків, то як відділити той вірус від 2 тисяч своїх? Це дуже складно. І ми створили такі конструкти, скоро будемо перевіряти секрецію: де все дріжджове залишається у дріжджах, а вірусний білок буде секретуватися в середовище. Тоді відцинтрифуговуються клітини і маємо розчин вірусного білка. Зараз до цього і наближуємося у роботі. Сподіваюся, все вийде», – розповів про процес розробки вакцини академік Андрій Сибірний.
Чи запустять у виробництво?
Створення продуцента коронавірусних білків, що є основою вакцини, – це лише половина справи у її запуску в промислове виробництво. До кінця року вірусні білки мають перевірити на лабораторних тваринах, яких заражатимуть вірусом і вводитимуть їм вакцину. Наразі невідомо, чи такі дослідження можна провести в Україні. Це питання вже компетенції Національної академії медичних наук.
«Якщо до вересня цього року в Україні буде вірусологічна лабораторія, то, звичайно, там будемо робити. На 70% виглядає , що у нас не буде готова лабораторія для такого дослідження. Тоді будемо шукати якісь інші шляхи. У Ґданську є центр вакцин. Польські колеги не розробляють своєї вакцини від коронавірусу, бо вирішили, що не можуть конкурувати зі США, Англією, Китаєм. А коли дізнались, що буде українська вакцина, то готові перевірити її на тваринах. Це не лише на мишах, але можна потім на морських свинках. Тоді це буде вже українсько-польська вакцина. Коли лабораторне дослідження покаже ефективність вакцини, то тоді залучаються лікарі і проводять тестування на людях-добровольцях», – продовжує Андрій Сибірний.
«Якщо до вересня цього року в Україні буде вірусологічна лабораторія, то, звичайно, там будемо робити. На 70% виглядає , що у нас не буде готова лабораторія для такого дослідження. Тоді будемо шукати якісь інші шляхи. У Ґданську є центр вакцин. Польські колеги не розробляють своєї вакцини від коронавірусу, бо вирішили, що не можуть конкурувати зі США, Англією, Китаєм. А коли дізнались, що буде українська вакцина, то готові перевірити її на тваринах. Це не лише на мишах, але можна потім на морських свинках. Тоді це буде вже українсько-польська вакцина. Коли лабораторне дослідження покаже ефективність вакцини, то тоді залучаються лікарі і проводять тестування на людях-добровольцях», – продовжує Андрій Сибірний.
«Зрозуміло, що розпочали ми пізно. Однак Україна сьогодні не виробляє жодної вакцини. Навіть на такі захворювання, як кір, дифтерія, вітрянка. Все завозимо з Заходу. А потрібно думати над відновленням виробництва вакцин. Для цього мусимо відпрацювати шлях – від лабораторних досліджень до отримання вакцини, спершу у лабораторних масштабах, потім у пілотних, а вже тоді думати про промислові. У нас немає промислової бази для випуску вакцини. Україна має цей шлях розробки вакцини пройти до кінця, і ми тут як піддослідні люди.
З іншого боку, українська вакцина на дріжджах буде у рази дешевша. Навіть якщо вона через 3 роки буде на ринку, але дешевша і ефективна. Тоді не потрібно закуповувати за кордоном. За всі роки незалежності Україна не продала жодного фармацевтичного препарату на Захід, лише в Росію, Узбекистан», – каже Андрій Сибірний.
Інститут біології клітини у Львові створений 21 рік тому. Науковці працюють у таких напрямках – молекулярна онкологія і молекулярна мікробіологія. Від держави установа отримує гроші на зарплати (у середньому біолог заробляє 5 тисяч гривень), на все інше заробляють міжнародними ґрантами. Науковці друкують свої праці у світових наукових журналах.
«Ґранти Національного фонду лише почались. 95% науковців після захисту дисертації виїжджають за кордон. До мене приходить хлопець, молодий працівник і запитує, як йому заробити на квартиру, бо живе з мамою в одній кімнаті. Я не можу нічого відповісти, якщо не можу йому допомогти і тут не заробить. Людина поїхала, бо він тут не заробив на помешкання. Він їде за кордон. З нашого інституту виїжджає багато науковців працювати на Захід, але найсильніші повертаються. Там вивчають мову, нові методи, мають знайомства. І тут вони можуть бути на перших ролях, якщо за кордоном – на других. Все, що маємо в інституті з матеріально-технічної бази, отримав з-за кордону.
Наука не є пріоритетом для керівників української держави. Бо вони передусім не науковці. Тому вони і не знають ситуацію в науці. У перспективі вона б давала кошти, але треба реформувати наукові установи», – зазначає Радіо Свобода академік Андрій Сибірний.
Якщо українська вакцина буде ефективна, то її розробку запатентують. Академік Андрій Сибірний 10 років тому розробляв вакцину від гепатиту В і отримав добрий організм антигену. Однак тоді у промислове виробництво вакцину так і не запустили, бо, як виявилося, дешевше купувати за кордоном. Чи не повториться історія з вакциною від COVID-19?
