Рік повномасштабної війни: підсумки, загрози, перспективи
Фактично війна в Україні почалась у 2014 році з анексії Кримського півострова і часткової окупації Донбасу. 24 лютого 2022 року, наступного дня після оголошення путіним проведення “спеціальної військової операції на території України” почалось повномасштабне російське вторгнення. Бомбардування міст, окупація північних, південних і східних регіонів України, плани “взяти Київ за три дні”, впровадження воєнного стану, хвиля мобілізації і міграції за кордон. Яким був цей рік, водночас трагічний і героїчний? Які є загрози з боку агресора? Що думають про перспективи України громадяни і вище військове керівництво? Про це в річницю повномасштабної війни говорить Український соціологічний портал.
Повномасштабна війна: стислий огляд перебігу
Вранці 24 лютого минулого року війська окупантів атакували одразу з трьох напрямків: південного (з анексованого Криму), східного (з окупованих територій Донбасу і українсько-російських кордонів) і північного (з боку білоруських кордонів). За кілька днів ворогу вдалось частково захопити Харківщину, Херсонщину (разом з обласним центром), Сумщину, Миколаївщину, Чернігівщину, Київщину. Попри наміри “взяти Київ за три дні” і появу російських танків у столиці встановити контроль над Києвом агресору не вдалось. Вже за місяць Збройні Сили України повністю звільнили захоплені території Київської, Сумської та Чернігівської областей. Тоді ж світ побачив кадри з Ірпеня, Бучі, Гостомеля – сліди звірств, скоєних окупантами.
Навесні було повністю звільнено острів Зміїний і знищено флагман чорноморського флоту російської федерації – крейсер “Москва”. Влітку ЗСУ звільнили низку населених пунктів у Харківській області, на Миколаївщині і на Донбасі. Контрнаступ продовжився і на Херсонському напрямку – в листопаді минулого року над обласним центром замайорів український стяг.
Наразі критичною залишається ситуація на лівобережній Херсонщині, а також на Запорізькій АЕС, яка перебуває під контролем окупантів. По-справжньому пекельною є ситуація в Бахмуті, за який протягом останнього часу точаться бої. Також, не маючи переваги на полі бою, агресор тероризує мирне населення ракетами і дронами-камікадзе, атакуючи і житлові будинки, і критичну інфраструктуру.
Нові загрози, методи їх уникнення та нейтралізації
І українці, і західні лідери розуміють, що попри абсолютний провал бліцкригу і ганебні поразки російської армії путін не збирається припиняти бойові дії на території України. Тоді як в минулорічному інтерв’ю Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний не виключав ймовірності повторного вторгнення росіян з боку білорусі з метою повторної спроби захопити Київ, західні експерти визначили три найбільші загрози, які не приховує і сам путін.
По-перше, перемовини з кремлем. Фахівці з Європи та США одноголосно стверджують, що перемовини, на які начебто готовий путін – це не більше, ніж шанс для росії виграти час. Зовнішня деморалізація ворога є лише приводом для переговорів, але, тим не менш, експерти впевнені: ніяких переговорів з агресором бути не може, аж до повного і остаточного виведення військ з території України. В іншому ж випадку Україна втратить дорогоцінний час, за який росія цілком зможе розробити і нав’язати новий сценарій.
По-друге, шантаж путіна “ядерною кнопкою”. Хоча більшість українських громадян не вірить, що кремль застосує ядерну зброю, військове керівництво все ж висловило своє занепокоєння з цього приводу, коли російські військові проводили випробування тактичної ядерної зброї. Тим не менш, експерти і мас-медіа, посилаючись на відкриті джерела, говорять про “канал комунікацій американських дипломатів і кремля щодо зброї масового знищення” та запевняють, що тиск через цей “канал комунікацій”, а також тиск з боку Китаю змусив путіна припинити “ядерний шантаж”.
Також, постійною загрозою залишаються ракетні обстріли і атаки безпілотниками на критичні інфраструктури, зокрема, на енергетичну. Енергетики працюють, нейтралізуючи наслідки влучень в енергетичні об’єкти, наразі енергетична ситуація в Україні залишається стабільною. Уникнути цієї загрози неможливо, доки росія має на озброєнні ракети і дрони, але за підтримки західних партнерів, які постачають Україні сучасні системи ППО та обладнання для відновлення енергетичних об’єктів наслідки цих атак мають набагато менші масштаби, ніж під час перших спроб атакування критичних інфраструктур.
По третє, загроза можливого вторгнення росіян з території Білорусі. За словами генерала ЗСУ Сергія Наєва, північні кордони укріплені належним чином, Збройні Сили мають достатню кількість людей і техніки на цьому напрямку, тому станом на поточний час сухопутне вторгнення малоймовірне. Точніше – ймовірність є, але при нинішній підготовці на північних кордонах ймовірність успіху такого вторгнення залишається вкрай низькою.
Перспективи. Україна переможе: знак питання чи знак оклику?
В беззаперечну перемогу України над агресором, яка означає повну деокупацію територій разом із Кримом, вірить близько 97% українців. Такої думки дотримуються і західні партнери, і офіційний Київ. Щоправда, політики не надто вірять у швидке завершення війни, а дехто навіть прогнозує, що триватиме вона ще щонайменше рік. Зокрема, й тому, що самопроголошений президент Білорусі лукашенко висловив готовність надати росіянам можливість наступати з білоруських територій. І хоча зараз такої загрози немає, західні лідери вважають це питанням часу – наскільки швидко путіну вдасться мобілізувати і підготувати достатню для сухопутного наступу кількість солдатів.
Однією з можливістю зміни сценарію ходу подій у Штатах вважають можливість послаблення сил агресора у Чорному морі. З цією метою США ведуть переговори з Туреччиною щодо відкриття протоки Босфор для американських есмінців.
Експерти відзначають також високу ефективність санкцій, накладених на росію Євросоюзом і США. Проте вважають, що важливим кроком для послаблення російської економіки і можливості виготовляти та отримувати нове озброєння стане повна відмова європейських країн від російських енергоресурсів.
Потреби і проблеми України
Однією з найголовніших проблем в Україні є високий рівень корупції, яка блокує цільове використання усіх видів допомоги, отриманої від партнерів. З метою поліпшення ситуації наприкінці січня цього року до України прибули аудитори з США і європейська комісія з питань енергетики. Наразі ведуться ретельні перевірки.
Також для успішного ведення бойових дій українська армія потребує сучасної зброї та техніки. Затримка у постачанні танків Leopard у зону бойових дій, на думку експертів, є однією з причин доволі складного становища на сході і, зокрема, на Бахмутському напрямку. Крім озброєння, має значення також рівень підготовки українських солдатів. В цьому допомагає Великобританія, куди відправляються на навчання наші бійці.
У підсумку USP резюмує: попри невтішні прогнози щодо України на початку повномасштабного вторгнення, станом на зараз українці та західні партнери впевнені у нашій перемозі. Редакція розділяє цю впевненість, закликає вірити у Перемогу, підтримувати армію та економіку.
Все буде Україна!
Автор: Колектив УСП
