Оцінка громадянами України ролі держави та бізнесу в економічних процесах. Вимоги громадян до соціальної політики держави (травень 2021р.)

Дослідження проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 21 по 26 травня 2021 року методом інтерв’ю «обличчям до обличчя» за місцем проживання респондентів. Було опитано 2017 респондентів віком від 18 років у всіх регіонах України, за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей за вибіркою, що репрезентує доросле населення за основними соціально-демографічними показниками. Теоретична похибка вибірки (без врахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,3% з імовірністю 0,95.

Дослідження проводилося за фінансової підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за свободу» в Україні.

Оцінка громадянами ролі держави та бізнесу в економічних процесах. 32% громадян України дають позитивну відповідь на питання «Чи є важливим для успішного розвитку України зведення до мінімуму втручання держави в економічні процеси?»,  негативну — 38%. Разом з тим, слід зазначити, що частка тих, хто дотримується думки, що важливим є зведення до мінімуму втручання держави в економічні процеси, порівняно з 2005р. зменшалася з 41% до 32%, а тих, хто з цим не згоден — зросла з 27% до 38%.

Оцінюючи нинішній рівень втручання держави у бізнес, 26% опитаних вважають, що  рівень втручання є недостанім, 23% — що він є оптимальним, і 17% — що він є надмірним (при 34% тих, хто не визначився). Порівняно з 2020р. зросла на 7% частка тих, хто вважає, що цей вплив є оптимальним, і на 8% зменшилася частка тих, хто вважає, що він є надмірним.

Відповідаючи на питання «У розвитку української економіки ключову роль повинна відігравати держава чи активізація і стимулювання приватної ініціативи?» найчастіше (57%) респонденти відповідають «і те, і інше рівною мірою», 21% опитаних відповідають, що ключову роль повинна відігравати держава, а 14% — активізація і стимулювання приватної ініціативи. Порівняно з 2020р. на 8% зросла частка тих, хто вважає, що держава та активізація і стимулювання приватної ініціативи повинні відігравати однакову роль у розвитку української економіки, і на 5,5% зменшалася частка тих, хто провідну роль у цьому відводить державі.

Якою повинна бути соціальна політика держави? Обираючи між двома судженнями: «Люди самі повинні нести більшу відповідальність за те, щоб себе забезпечити» і «Держава повинна нести більшу відповідальність за те, щоб усі громадяни були забезпеченими», у 2021р. респонденти були схильні дещо частіше підтримувати друге з цих суджень (51%) порівняно з першим (47%). Разом з тим, частка тих, хто більше схиляється до того, що держава повинна нести більшу відповідальність за те, щоб усі громадяни були забезпеченими, все ж таки стала помітно меншою порівняно з 2010 роком, коли цю позицію підтримували 68% респондентів.

Підтримка позиції, що держава повинна нести більшу відповідальність за те, щоб усі громадяни були забезпеченими, більшою мірою притаманна респондентам старшого віку, ніж молоді — серед тих, кому 60 і більше років, її поділяють 63%, тоді як серед тих, кому від 18 до 29 років — 43%, опитаним із загальною або неповною середньою освітою частіше, ніж опитаним з вищою освітою (відповідно 59% і 43%), тим, хто працює тимчасово, більшою мірою, ніж тим, хто працює на постійній основі (відповідно 56% і 46%, ще більшою мірою — непрацюючим — 60%), тим, чия заробітна плата під час пандемії коронавірусу зменшилася, порівняно з тими, чия заробітна плата за цей період не змінилася (відповідно 50% і 45%).

Вибираючи між судженнями «Кожна людина повинна відповідати за своє пенсійне забезпечення» і «Держава повинна відповідати за пенсійне забезпечення громадян», громадяни частіше у цій сфері схильні покладати відповідальність на державу (59%), протилежну точку зору поділяють 39%. Разом з тим, покладання відповідальності на державу у цій сфері в останні роки зменшується — ще минулого року це співвідношення становило відповідно 65% і 32%, а в 2010 році — відповідно 79% і 19%.

У питанні забезпечення громадян житлом 46% опитаних більш схильні підтримувати судження «Кожна людина повинна відповідати за забезпечення себе житлом», але дещо більше респондентів (51%) вважають, що «Держава повинна відповідати за забезпечення всіх громадян житлом». Як і у випадку з пенсійним забезпеченням, покладання відповідальності на державу у цій сфері зменшується порівняно з 2010р. — тоді це співідношення становило відповідно 22% і 75%.

Обираючи між позиціями «Податкова система, за якої людина сплачує високі податки, але безкоштовно отримує від держави певні соціальні послуги» і «Податкова система, за якої людина сплачує низькі податки, але сама повинна сплачувати за соціальні послуги», частіше респонденти обирають перше з них (відповідно 32% і 26,5%). Однак, порівняно з минулим роком зросла частка прихильників другої позиції, і знизилася частка прихильників першої позиції (у 2020р. вони становили відповідно 39% і 21%).

Порівняно з 2018р. зросла частка респондентів, які вважають, що держава має забезпечувати тільки непрацездатних (людей літнього віку, інвалідів, сиріт) (з 20% до 28%) та тих, хто вважає, що держава повинна надавати адресну допомогу, крім непрацездатних, також деяким іншим групам населення, які опинились у складних життєвих обставинах (безробітним, бідним сім’ям з дітьми тощо) (з 33% до 37%) і зменшилася (з 33% до 27%) частка тих, хто вважає, що держава повинна захищати усіх знедолених, людей з низькими доходами.

Відповідаючи на запитання, у чому, на їхню думку, повинна полягати допомога держави у підвищенні рівня життя громадян у першу чергу, респонденти найчастіше називають встановлення такого рівня зарплат, коли кожен працюючий зможе утримувати себе і свою сім’ю на гідному матеріальному рівні (39%), однак порівняно з 2002р. частка тих, хто так вважає, істотно зменшилася (тоді вона становила 55%). Водночас, порівняно з 2002р. зросла частка тих, хто вважає, що ця допомога полягає у субсидіях, пільгах, соціальних виплатах малозабезпеченим громадянам (16% до 23,5%), а також тих, хто пов’язує цю допомогу зі створенням умов для вільного підприємництва, перш за все — малого і середнього бізнесу (з 5% до 9%). На статистично значущому рівні не змінилася частка тих, хто вважає, що ця допомога повинна полягати у створенні робочих місць з метою надання роботи усім працездатним громадянам (відповідно 19% і 21%).

Обираючи, чому держава повинна більшою мірою сприяти — великому бізнесу чи розвитку малого і середнього бізнесу, більшість (62%) висловлюються за підтримку середнього і малого бізнесу (лише 14% — за підтримку великого бізнесу). Разом з тим, вибираючи між необхідністю захисту інтересів громадян з низькими доходами і захистом інтересів «середнього класу» (людей кваліфікованої праці з середнім рівнем доходів), 45% респондентів віддають перевагу захисту інтересів людей з низькими доходами і лише 23% — захисту інтересів середнього класу (у 2020р. ці позиції поділяли відповідно 50% і 23%).

65% вважають, що держава має здійснювати захист прав найманих працівників перед роботодавцями, і лише 12% виступають за посилення прав роботодавців у відносинах з найманими працівниками (у 2020р. — відповідно 75% і 6%).

57% опитаних підтримують стримування споживчих цін і комунальних тарифів за рахунок підвищення оподаткування великого бізнесу, «олігархів», і лише 15% підтримують обмеження втручання держави в утворення цін і тарифів, виступають за те, щоб вони регулювалися ринком. Однак, рік тому точку зору про підтримку стримування споживчих цін і комунальних тарифів за рахунок підвищення оподаткування великого бізнесу поділяли ще більше респондентів, ніж зараз (64%).

Можна говорити про те, що рівень патерналістських очікувань серед громадян України за останні десятиліття знизився — менше стало тих, хто вважає, що держава повинна безпосередньо відповідати за забезпечення рівня життя громадян, забезпечення житлом, якісною освітою.

Однак, більшість опитаних все ж покладають на державу відповідальність за забезпечення громадян. Отже, з одного боку, у поглядах громадян України відображається зростаюче усвідомлення необхідності розвитку їх власної соціально-економічної ініціативи, з іншого — страх перед соціальними ризиками, соціальною незахищеністю. Саме тому більші надії на державну допомогу покладають соціально незахищені прошарки (непрацюючі, ті, хто працює на тимчасовій основі, ті у кого зменшалася заробітна плата під час пандемії коронавірусу).

РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ В ТАБЛИЦЯХ

На Вашу думку, чи є важливим для успішного розвитку України зведення до мінімуму втручання держави в економічні процеси?

На Вашу думку, зараз рівень державного втручання у бізнес в Україні, є надмірним, оптимальним чи недостатнім?

На Вашу думку, у розвитку української економіки ключову роль повинна відгравати держава чи активізація і стимулювання приватної ініціативи?

Як би Ви визначили Вашу точку зору на цій шкалі? («1» означає, що Ви цілком згодні з твердженням ліворуч, «10» — Ви цілком згодні з твердженням праворуч), %

Визначте, будь-ласка, де на шкалі має бути розташована позиція партії, яку би Ви підтримали на виборах (за 5 бальною шкалою, де «1» — повна підтримка позиції, представленої зліва, «5» — повна підтримка позиції, представленої зліва, а «3» означає, що Ви не можете надати перевагу якомусь із тверджень), %

Як, на Вашу думку, повинна будуватися система соціального захисту громадян?

Часто, коли говорять про підвищення рівня життя, люди сподіваються на «допомогу держави». Скажіть, будь ласка, що таке у Вашому розумінні «допомога держави» в першу чергу?