fbpx

Після участі в конкурсі жоден суддя вже не буде незалежним, переконаний в.о. голови Вищої ради правосуддя Олексій Маловацький. Тож ВРП пропонує розширити її повноваження, добирати суддів у 3 етапи, а адвокати радять негайно розблокувати роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів і легітимізувати «Електронний суд».

Перезріла інвестиційна привабливість

У рамках експертної дискусії Європейська бізнес-асоціація разом з юридичною фірмою GOLAW оприлюднила результати дослідження «Судовий індекс», що проводиться щорічно для оцінки ефективності судової системи в країні. У дослідженні, яке проводилося з 1 до 16 квітня цього року, узяли

участь 98 юристів членських компаній асоціації та понад 100 провідний менеджерів.

Оцінка неупередженості судової системи з боку експертної юридичної спільноти дещо зросла — 2,69 бала (2,55 — у 2019 році), як і оцінка факторів організації та діяльності судової системи — 2,98 бала (2,83 у минулій хвилі опитування).

Тож судова система залишається більш упередженою, ніж неупередженою, зазначила виконавчий директор асоціації Анна Дерев’янко. Інтегральні показники довіри дещо покращилися, але останні кілька років вони коливаються у межах однієї позначки, звернула увагу експерт. При цьому господарські суди сприймають дещо краще (2,59 бала з 5), ніж загальні (2,47) й адміністративні (2,42). Натомість адвокати вважають, що ситуація із судочинством покращується, на противагу представників бізнес-компаній, що відмічають в дослідженні протилежне.

Серед ключових факторів довіри зі знаком плюс — кваліфікація суддів, її оцінили найвище, а за фактором термінів розгляду Феміда отримала найнижчий бал. Сприймати судову владу як надійну і неупереджену заважають корупція і хабарництво.

Водночас інститут слідчих суддів у рамках індексу здебільшого сприймається позитивно.

У будь-якому разі експерти зазначають, що проблематика інвестиційної привабливості країни вже дещо перезріла.

«Про яку довіру до судової влади може йти мова, коли суд надає першу процесуальну відповідь через 215 днів?!» — зазначив О.Маловацький. Він учергове навів підрахунки: кожен суддя у середньому розглядає за рік 760 справ або 4,13 на день. Якщо взяти як стандарт кримінальне судочинство, де справа розглядається 20 год., то «суддя має працювати в 4 рази більше. «Фізично це втілити неможливо», — констатував він.

Незалежність, утрачена в доборі

Тож О.Маловацький уточнив, що запропоновані ним 8000 грн. судового збору за справу — це витрати від першої до останньої інстанції, де кожна інстанція вартуватиме менш ніж $100. «Таке адміністрування мало б стати реальним для ДСАУ», — зазначив в.о. голови ВРП.

А також наголосив, що до реформ, у тому вигляді, в

якому вони відбуваються, ставиться критично, адже пережив уже 6 їх періодів: «Вони зводилися до одного питання. Кого ми поставимо у ВС, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних кримінальних справ, чи ми об’єднаємо суди або роз’єднаємо і звільнимо суддю. Ось такі реформи я пам’ятаю».

«Законопроект №1008 свого часу також вважали реформою, мовляв, іноземці переоцінять склад наших органів державної влади, приймуть рішення, внаслідок чого всі стануть «доброчесними». Проте термін «доброчесність» так і не знайшов свого визначення в законодавстві», — зазначив він.

Ще один закон, який підтримали люди, але не професійні юристи —  №193-ІХ, яким було припинено діяльність ВККС, у той час як ВРП не має повноважень наповнювати систему кадрами. Це призвело до їх відпливу й консервації судової влади.

Не існує в законодавстві й визначення «міжнародний експерт». Тож залучення різноманітних рад до кадрового добору, на його переконання, — також  неконституційний процес. «У нас усе або ліквідовують, або залучають міжнародних експертів; і

ми знову маємо законодавчий конфлікт, перекладаючи його з одного закону в інший», — наголосив О.Маловацький. Щоб чекати нового рішення щодо цього КС?

Та й чи варто ліквідувати суди, якщо комусь не подобається 1—2 судді в його складі? Наприклад, ліквідовуючи Окружний адміністративний суд м.Києва, доведеться утримувати ще 68 суддів, які не відправлятимуть судочинство певний час. «Тож потрібно заспокоїтися і налагодити судове адміністрування, порахувати навантаження і суддів», — уважає в.о. голови ВРП.

О.Маловацький запропонував зменшити стадії добору суддів (15), адже «за ці роки, проведені в конкурсі, жоден кандидат не залишиться незалежним». На його переконання, достатньо 3 стадій: проходження тесту, практичне завдання, і за потреби — дослідження досьє. Решту питань вирівняє дисциплінарна практика, або люди підуть самі: «Ми маємо отримати результат, а не просто реформу заради реформи».

Усупереч суцільній недовірі

Адвокат, керівник судової практики, радник ЮФ GOLAW Катерина Манойленко зауважила, що професійні та висококваліфіковані судді, не зважаючи ні на що, у системі ще є. Наводячи як приклад вдалі судові справи, експерт відзначила, що суди досить часто стають на захист і громадян, і бізнесу.

Так, один великий іноземний банк кредитував українські підприємства. Установа надала 20 млн грн., які боржник повертати не забажав. Захищаючи інтереси клієнта, юрфірма вдалася до низки правових механізмів, що зайняло 3—4 роки. Проте клієнт отримав свої кошти, судовим рішенням йому повернули іпотечне майно — у 2019 році це стало найдорожчим лотом на території України, розповіла адвокат.

Отже, справа досить показова, і ця перемога доводить, що за захистом своїх інтересів до суду звертатися варто.

Водночас бізнес-середовище очікує від судової системи передбачуваності та стабільності. Щоб кожна зміна посад чи політичного курсу не перетворювала діяльність законослухняних бізнесменів на

позазаконну. Коли, наприклад, на митниці, за одну ніч до одного й того самого товару можуть використовувати різні коди класифікації.

Заступник голови Національної асоціації адвокатів, керуючий партнер GOLAW Валентин Гвоздій наголосив, що нині проблема №1 — це відсутність ВККС. Це породжує наслідок і для бізнесу — довготривалість судових процесів. Та чи хочуть бізнесмени, аби їх справи розглядали помічники суддів? Ні. «Судді не встигають фізично розглядати справи якісно», — констатував В.Гвоздій.

Тож потрібно на законодавчому рівні розблокувати роботу ВККС, а кількість суддів збільшити у 2—3 рази. «Фінансово Україна може собі це дозволити», — наголосив експерт. А також висловився щодо президентської ініціативи реформи ВРП — «ефективного органу, що має реальний вплив на якість правосуддя».

«Не буде жорсткого дисциплінарного органу — не буде порядку. Тож Раду варто підтримати, а не створювати інституційний стрес. Не потрібно реформувати ВРП у жорсткий спосіб», — закликав адвокат. А крапку у нескінченних дискусіях щодо

«недовіри до судочинства» могла б поставити проста статистика: 13—14% рішень, оскаржених в апеляційній та касаційній інстанціях. Отже, довіра до судів є.

Навіть для оптимістів утілювана нині судова реформа не витримує жодної критики. «Це просто експеримент, який над нами проводять», — наголосив В.Гвоздій. Мовляв, українцям так і кажуть: такого нема ніде у світі. Неможливо жити в умовах суцільної недовіри, зазначив адвокат, і закликав бути контрактивними, а для початку «освятити» хоча б «Електронний суд», бо «це легітимізує безліч процесів».

«Я не настільки оптимістично налаштований. Але ми намагаємося боротися та змінювати щось щодня. Не буває дешевих адвокатів і дешевого суду, інакше не буде й суду. Про яку довіру до системи може йти мова, коли за виконання судових рішень відповідальне Міністерство юстиції? То навіщо йти в суд, якщо виконується 3% судових рішень?» — резюмував О.Маловацький.

Джерело

COVID-19 Live