Попри бравурні репортажі на телебаченні, ситуація з обороною України видається не такою мажорною, як намагається донести до свого виборця влада. Все частіше лунають дзвіночки про те, що країна стикається з проблемами у веденні затяжної війни, однак більше непокоїть не цей факт, а те, як на виклики реагує чинна влада.
Одним із найважливіших сигналів, на який влада, на жаль, намагається реагувати в «кавалерійському» стилі, є стан мобілізації до лав ЗСУ. Не секрет, що центри комплектації стикаються з усе більшими проблемами під час призову до війська. Як і те, що все менше людей йдуть до армії добровільно, натомість зростає кількість тих, хто намагається різними способами ухилитися від призову.
Чи буде користь від тотального звільнення воєнкомів?
Красивий піар-хід Володимира Зеленського зі звільненням усіх без винятку начальників ТЦК та СП покликаний, на жаль, не виправити ситуацію, а сподобатися потенційному електорату.
Тому що, якщо в збірному пункті процвітає корупція, потрібно не звільняти його керівника і відправляти на фронт, а порушувати кримінальну справу і доводити її до логічного завершення, розкриваючи всі схеми та всіх тих, хто скористався послугами корупціонерів. А якщо таких фактів і доведених правопорушень немає, то постає логічне запитання – чому поряд з відвертим корупціонером звільнили людину, яка чесно виконувала свій обов’язок?
Крім того, як свідчать дані опитування щодо проблем у секторі оборони та війську, «вичищання ТЦК від «безцінних кадрів» має бути початком відліку, а не крапкою у процесі змін в секторі оборони. В даному разі не варто йти шляхом простих рішень. Зокрема, можемо обґрунтовано припустити, що більшість громадян можуть підтримати таку «просту ідею», як переведення воєнкомів-порушників на передову. Однак чи можна довіряти зброю і життя солдатів людям, які цинічно торгували довідками для ухилення від служби? Навряд чи таке рішення підтримають у бойових частинах».
До того ж, як виявилося, ухилятися від мобілізації допомагають не лише керівники ТЦК – днями на Чернігівщині, в одному з найбільших міст – Прилуках – СБУ викрила масштабну схему з переправляння чоловіків за кордон, яку налагодила керівниця місцевого ЦНАПу. Отже, красиве рішенням про очищення ТЦК проблему не вирішить – «дірок» у системі багато.
Згідно з даними вищенаведеного опитування, українці знають про наявність корупції у цьому секторі оборони та той факт, що кількість ухилянтів росте з кожним днем. Проте ситуація не така катастрофічна, як можна уявити з репортажів журналістів про черговий скандал із затриманням ще одного функціонера чи ухилянта за хабарництво, чи з цифр, що наводяться як ілюстрація масштабів відмови від мобілізації. Однак, якщо катастрофи немає зараз, це не означає, що вона не настане в найближчому майбутньому.
Що говорить влада про мобілізацію на Чернігівщині
За даними Чернігівського обласного центру соціальної підтримки та комплектації, які у липні навів його начальник (після рішення Зеленського – вже колишній) Олег Гончарук на брифінгу щодо стану мобілізації в області, кількість ухилянтів за шість місяців 2023 року становить понад 20 тисяч.
Очільник Чернігівського обласного ТЦК та СП також запевнив, що всі ці люди «внесені до відповідної розшукової бази Національної поліції» і «якщо чоловіка зупинять на території іншої області, але він все одно у всеукраїнській базі є — його доставлять до відповідного територіального центру».
Водночас Олег Гончарук повідомив, що станом на початок липня до Збройних сил України та інших військових формувань з початку великої війни мобілізовано понад 22 тисячі осіб, однак скільки ще буде мобілізовано в майбутньому – наразі невідомо, оскільки «невідомо, як довго триватиме війна».
Що не так з цифрами, які наводить воєнком
В принципі, начальник обласного Центру комплектації наводить правильні цифри. Однак він дещо пересмикує факти. Оскільки змішує в одну купу всіх тих, хто не з’явився за викликом до військкомату – і за повісткою щодо уточнення даних, і за повісткою, якою людину направляють на військово-лікарську комісію, і за так званою «бойовою» повісткою, якою мобілізованого відправляють вже безпосередньо до місця проходження служби.
І якщо підходити до справи винятково з погляду чинного законодавства, то ухилянтами вважаються лише останні. Та й то – лише після того, як щодо них набув законної сили вирок суду в кримінальній справі за фактом ухилення від військової служби, якщо така справа була порушена. У перших двох випадках йдеться про адміністративну відповідальність, і термін «ухилянт» щодо таких людей не зовсім коректний. Крім того, достеменно невідомо, скільки саме судових рішень про притягнення до адміністративної відповідальності тих, кого в ТЦК та СП назвали «ухилянтами», набрали законної сили.
Якщо ж подивитися на дані про кримінальні справи, які дійшли до суду за статтею 336 ККУ «Ухилення від призову за мобілізацією» і після яких їхні фігуранти отримали вирок, що набув чинності, то їхня кількість куди менша, аніж кількість ухилянтів, про яких згадує влада.
Станом на 22 червня 2023 року, за словами того ж Гончарука, таких «за останні 6 місяців було 38, всіх ухилянтів засуджено до умовного терміну». Тридцять вісім осіб і «понад 20 тисяч» – цифри дещо різні. Точної статистики щодо засуджених за ухилення від мобілізації за весь період від 24 лютого минулого року знайти не вдалося, але, з огляду на дані начальника Чернігівського обласного ТЦК та СП, за перше півріччя 2023 року їх явно не 20 тисяч.
Тобто ситуація з мобілізацією не така катастрофічна, як може здатися із тривожних заголовків у пресі та цифр, які наводять посадовці ТЦК та СП. Однак не варто впадати в ейфорію і звинувачувати владу у брехні та перекручуванні фактів задля підвищення власного статусу.
Чому слід дослухатися до головного військкома області
Те, що начальник Чернігівського обласного ТЦК та СП називає цифру у понад 22 тис. ухилянтів, має бути вельми тривожним сигналом як для влади області, так і для влади України загалом. Оскільки свідчить про дуже погану тенденцію – українці воліють усілякими способами ухилятися від мобілізації.
І хоча цифри, які наводять військові комісари, досить умовні, вони свідчать про те, що чим довше триває війна, тим більше проблем у Збройних Силах з комплектуванням бойових підрозділів. Проблема тут комплексна, і її не можна вирішити, звільнивши керівників центрів комплектації. І корумпованість органів комплектації – не найголовніша проблема. Корупція у цих органах – скоріше наслідок загального стану справ у країні у ставленні до війни та забезпечення Збройних сил усім необхідним.
Крім того, всі чомусь забувають про ще один фактор, який суттєво впливає як на стан мобілізації в області, так і на те, що цифри, які озвучує начальник центру комплектації, дуже приблизні. Справа в тому, що дані військового обліку в області були фактично знищені в попередні роки. І наразі ніхто не знає точних даних про мобілізаційний потенціалу як області, так і країни. За словами Олега Гончарука, органи місцевого самоврядування поступово відновлюють та звіряють військовий облік, який до 2014 року та початку АТО/ООС був майже повністю знищений: «Ми на сьогоднішній день вже розуміємо чітко, чому такі заходи відбувалися, чому знищувався військовий облік – тому що ворог уже тоді планував піти війною на нас і схилити нас до того, щоб ми були безпосередньо у їхньому підпорядкуванні, вони нами керували і так далі».
Однак чомусь ніхто не пояснив, чому влада, яка з 2019 року все «діджиталізовує» (згадаймо хоча б «Дію»), не спромоглася створити відповідні електронні реєстри у сфері мобілізаційного потенціалу та військового обліку, але це питання точно не до начальників обласних центрів комплектації. Лише тиждень тому в Міноборони завили, що електронні реєстри для тих, хто пройшов військово-лікарські комісії, з часом будуть запроваджені, але коли вони запрацюють – досі невідомо.
Втім, вони не вирішують того факту, що військовий облік в Україні загалом і на Чернігівщині зокрема перебуває у вкрай незадовільному стані, а спроби відловлювати потенційно мобілізованих на вулицях міст та блокпостах скоріше негативно впливають на стан мобілізації, аніж дають реальні результати.
Чи вичерпано мобілізаційний потенціал області?
Якщо згадати, що Чернігівщина – здебільшого сільськогосподарський регіон, то такі мобілізаційні заходи створюють все більше проблем для сільського господарства, яке і так відчуває значні проблеми через відтік робочої сили до лав ЗСУ.
Якщо додати до цього той факт, що область – стрімко старіючий регіон, то можна стверджувати, що мобілізаційний потенціал в регіоні практично вичерпано. В області проживає близько мільйона жителів. Вікова група 20–59 років (тобто ті, хто потенційно підлягає мобілізації) станом на 2020 рік становила близько 58%.
Джерело: ДонНУ імені Василя Стуса
Однак ця частка – це чисельність всіх жителів. Як чоловіків, так і жінок. Скільки саме у цій частці із приблизно 580 тис. жителів становлять чоловіки – невідомо. Невідомо також, скільки з них залишилося на місці після початку великої війни. Крім того, мобілізації не підлягають чоловіки віком до 27 років, які не відбули дійсну військову службу у ЗСУ за призовом. Знаючи структуру населення, в якій переважають жінки, можна дуже приблизно стверджувати, що потенційно область може дати Збройним силам не більше 100–150 тисяч вояків. Однак ці цифри нічим не обґрунтовані, окрім евентуальних підрахунків. Наскільки вони відповідають реальному стану справ – невідомо.
Отже, який саме мобілізаційний потенціал наразі у Чернігівській області, не знає ніхто. Навіть начальник Чернігівського обласного центру соціальної підтримки та комплектації, який мав би оперувати точними цифрами. Причина не тільки в тому, що облікові дані системно знищувалися до 2014 року. З цим, очевидно, треба розбиратися, однак цього ніхто не робить.
Далі буде гірше?
Втім, навіть якби хтось з’ясував, чому немає актуальних облікових даних, це не вирішує нагальної проблеми – мобілізації. Комплектаційні центри (і це стосується не лише Чернігівщини) проводять її в ручному режимі, намагаючись вирішити системну проблему, яка існує в Україні з часів відновлення незалежності, методом примусу та залякування.
Видається очевидним, що окрім репресивних заходів та розширення переліку осіб, які підлягають мобілізації, необхідно зосередити основні зусилля не на них, а на широкій програмі мотивації до служби у лавах ЗСУ. Наразі ж, окрім доволі примітивних роликів на телебаченні, такої програми не існує. Можливо, вона існує на папері і про неї відрапортували нагору, але в реальності все зовсім навпаки. І корупція в усіх ланках, причетних до мобілізації, – лише вершина айсберга, яка свідчить про повний провал комунікації між владою та суспільством у цьому питанні.
Один з яскравих прикладів – виплати солдатам, які всілякими способами урізають. Водночас ми бачимо, як влада викидає величезні кошти на дерева, асфальт та божевільні проєкти на кшталт будівництва стадіонів у глухій провінції. І неважливо, про місцеві бюджети йдеться чи про державний – люди бачать, як гроші закатують в асфальт, а паралельно військові та волонтери відкривають збір коштів буквально на все: від дронів до ложок. І все це відбувається на тлі диких корупційних скандалів у Мінооборони.
А тим часом Кабмін розширяє перелік тих, хто підлягає мобілізації, включивши до нього психічно хворих та людей із ВІЛ. З іншого боку – постійно лунають заяви про кримінальну відповідальність для тих, хто ухиляється від мобілізації. Маємо, фактично, два полюси: шквал репортажів про проблеми в армії і такий же шквал повідомлень про покарання людей, що намагаються не йти до такої армію. Однак між цими двома полюсами має бути щось інше, що мотивувало б людей іти служити і вселяло б у суспільство впевненість, що влада системно працює над виправленням ситуації і вже є якісь результати. Однак цього нема – за понад півтора роки великої війни ситуація змінилася на гірше, а тим часом перший патріотичний порив, що виник минулої весни, вичерпався.
Джерело: Суспільне. Чернігів
Як розповів у приватній бесіді один зі співробітників прокуратури, ліберальність судів до ухилянтів добігає кінця – віднедавна вони стали призначати за статтею 336 ККУ реальні терміни. Перший з ухилянтів відбувся відносно легко – йому «дали» всього чотири місяці, другий отримав три роки.
Надалі, за словами співробітника прокуратури, вироків із реальними термінами буде все більше. Однак, якщо згадати кількість кримінальних справ – а їх, як зазначалося вище, цього року було лише 38 (якщо додати ще дві згадані вище, то – 40), – то ці вироки не видаються чимось кардинальним у боротьбі з ухиленням від мобілізації.
Але, що важливіше, і про це, на жаль, забуває влада, репресіями ніколи не вдавалося досягти бажаного результату. І навряд чи репресивні заходи зможуть переломити вкрай негативну тенденцію щодо бажання бути мобілізованим до лав ЗСУ, яка з кожним днем війни стає все очевиднішою. Однак щось робити з цим явищем влада, схоже, не має жодного наміру.
#Чернігівщина #мобілізація #цифри #заходи #ТЦК #комплектація #військкомати #ухилянти #УСП #USP
