fbpx

Пресреліз підготовлений Заступником директора КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 6-20 липня 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус». Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computerassistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 2000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим). Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України (у межах, які контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року). До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролювалися владою України до 24 лютого 2022 року (АР Крим, м. Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали закордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищувала 2,4% для показників, близьких до 50%, 2,1% для показників, близьких до 25%, 1,5% – для показників, близьких до 10%, 1,1% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Зокрема, якщо ще в травні серед всіх опитаних нами респондентів 2.5-4% проживали на окупованих після 24 лютого територіях (і це відповідало відсотку тих, хто там проживає, бо генерація номерів телефонів була випадковою), то зараз через вимкнення окупантами телефонного зв’язку нам вдалося опитати менше респондентів, що проживають в окупованих населених пунктах, зокрема їх кількість складає 0.2%. Важливо зазначити, що хоча погляди респондентів, які проживали в окупації, дещо відрізнялися, але при цьому загальні тенденції були досить подібні. Тобто неможливість зараз опитати таких респондентів істотно не впливає на якість результатів. Є й інші фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу» (див. Додаток 2).

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

Мінливість у сприйнятті українцями «традиційних цінностей»

Консолідація громадської підтримки євроінтеграції та отримання Україною статусу кандидата на вступ до ЄС активізували дискусії щодо бажаних цінностей українців (особливо на тлі ухвалення Стамбульської конвенції).

Насправді, справжнє наукове дослідження цінностей потребує кропіткої роботи та застосування комплексних методик (як, наприклад, у European Social Survey або European Values Survey), і неможливо одним чи декількома запитаннями визначити, які цінності поділяють українці. Нашим же завданням було проілюструвати, що в українських реаліях дискусії про «традиційні» цінності (у цілому, без деталізацій і глибини) контекстно залежні і залежно від їх «позиціонування» можна отримати різні, навіть протилежні результати.

В опитуванні був реалізований експеримент split-sample. Усім респондентам ставилося однакове запитання «Як Ви вважаєте, в Україні потрібно заохочувати поширення і зміцнення… ?». Також респонденту пропонувалися два варіанти відповідей, один з яких для всіх респондентів був «сучасних європейських / Західних цінностей». Другий же варіант відрізнявся: одній половині респондентів зачитувався варіант «традиційних українських цінностей», другій половині – «цінностей, які є традиційними для східних слов’ян – українців, росіян, білорусів». Тобто в одному випадку «сучасні європейські / Західні цінності» протиставлялися «українським традиційним цінностям», а в іншому – «традиційним для східних слов’ян, як українці, росіяни, білоруси, цінностям».

Як можна бачити, коли «традиційні цінності» є «чисто українськими», вони безумовно перемагають – 78% вважають, що саме їх треба поширювати і зміцнювати. При цьому підтримують поширення і зміцнення саме європейських / Західних цінностей 12%. Проте, якщо «традиційні цінності» ідуть в «обгортці» «спільних для східних слов’ян» із згадуванням росіян та білорусів, то в цьому випадку вже лише 33% віддають їм перевагу. Водночас 51% віддають пріоритет європейським / Західним цінностям.

Графік 1. Як Ви вважаєте, в Україні потрібно заохочувати поширення і зміцнення… ?

У таблиці нижче відповіді наведені для окремих категорій населення. Як можна бачити, «чисті» «українські традиційні цінності» абсолютно домінують у всіх регіонах, статевих, вікових, освітніх категоріях.

Більша істотна диференціація має місце, коли ми говоримо про «традиційні для східних слов’ян цінності». По-перше, є розбіжності за регіонами. На Заході і в Центрі більшість обирають «сучасні європейські / Західні цінності». На Півдні думки розділилися порівну, а на Сході вже більше тих, хто віддає перевагу «традиційним для східних слов’ян цінностям». Також виразним є віковий вимір: більш молоді респонденти більше віддають перевагу «сучасним європейським / Західним цінностям», у той час як більш старші респонденти прихильніше ставляться до «традиційних для слов’ян цінностей».

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Процес вступу України до ЄС буде супроводжуватися серед іншого дискусіями про цінності. Ухвалення Стамбульської конвенції продемонструвало, що навіть при абсолютній прихильності до євроінтеграції деякі вимоги на цьому шляху можуть викликати активні дискусії в суспільстві (треба пам’ятати, що більшість українців готові пожертвувати швидкістю вступу до ЄС, але якщо Україна буде відстоювати свої «інтереси», які можуть бути визначені і як певні цінності).

Особливо гучним може бути голос прихильників «традиційних цінностей» (що не має дивувати на тлі потужності консервативних рухів в інших країнах). Утім, ми бачимо, що «невдалий» контекст – як-от спільність із «східними слов’янами» та згадка росіян – і українці готові відмовити «традиційним цінностям» (особливо дражливим цей контекст виявився для жителів Заходу/Центру та більш молодих українців). Це скоріше свідчить про низьку кристалізованість уявлень про «традиційні цінності» і як наслідок викликає сумніви щодо справжньої прихильності до них (як і до «європейських цінностей»).

Тому часто нинішні дискусії навколо цінностей українців, які не включають належну експертну глибину, можуть виявитися просто банальним політичними спекуляціями.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

ОДНА ПОЛОВИНА РЕСПОНДЕНТІВ:

Як Ви вважаєте, в Україні потрібно заохочувати поширення і зміцнення… РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ ТВЕРДЖЕНЬ

(% серед усіх респондентів)

100% у стовпчику Регіон: де проживали до 24 лютого 2022 рокуУкраїна в ціломуЗахід[1]ЦентрПівденьСхід
Сучасних європейських / Західних цінностей129141314
Традиційних українських цінностей7886747779
ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)9512116
ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)00001

ДРУГА ПОЛОВИНА РЕСПОНДЕНТІВ:

Як Ви вважаєте, в Україні потрібно заохочувати поширення і зміцнення… РАНДОМІЗАЦІЯ ЗАЧИТУВАННЯ ТВЕРДЖЕНЬ

 (% серед усіх респондентів)

100% у стовпчику Регіон: де проживали до 24 лютого 2022 рокуУкраїна в ціломуЗахідЦентрПівденьСхід
Сучасних європейських / Західних цінностей5164534531
Цінностей, які є традиційними для східних слов’ян – українців, росіян, білорусів3321334144
ВАЖКО СКАЗАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)1515141425
ВІДМОВА ВІДПОВІДАТИ (НЕ ЗАЧИТУВАТИ)00100

Додаток 2. Методичні коментарі щодо репрезентативності телефонних опитувань, проведених під час війни

Навіть до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року існував ряд факторів, які негативно впливали на репрезентативність опитувань (наприклад, відсутність перепису понад 20 років). Повномасштабна війна, зрозуміло, значною мірою впливає на репрезентативність і ускладнює роботу соціологів, але не унеможливлює її. Доступ до надійних даних про стан настроїв у суспільстві лишається актуальним як для самих українців, так і для наших закордонних партнерів (які, як показали події останніх 5 місяців, часто недооцінювали і не розуміли Україну та українців).

Водночас для збереження об’єктивності потрібно розуміти, які обмеження війна накладає на проведення соціологічних опитувань. У першу чергу ми звертаємо увагу на масштабні переміщення населення. На початку липня представники ЄС оцінювали, що зараз у цих країнах перебувають 3.2-3.7 млн українців – дорослих і дітей. Немає точних даних щодо того, скільки серед них дорослих громадян, але, скоріше за все, мова йде про близько половини. Крім цього, частина українців виїхали в інші країни, крім ЄС. Зокрема, значну частину українців насильно вивезли в росію і Білорусь (за деякими оцінками близько 1 млн). Серед близько 30 млн дорослих громадян (оцінки на момент повномасштабного вторгнення) можна приблизно оцінювати, що близько 10% виїхали закордон, а методом телефонних інтерв’ю неможливо забезпечити надійне опитування цих громадян. Ще більше громадян стали внутрішньо переміщеними особами, але вони значно меншою мірою впливають на якість телефонних опитувань, оскільки практично всі ці громадяни мають мобільні телефони і досяжні для участі в опитуванні (фактично 14% респондентів цього опитування – це ВПО).

Інша важлива проблема – досяжність для опитування населення територій, які були окуповані після 24 лютого 2022 року, через ведення інтенсивних воєнних дій або через перебої з телефонним зв’язком. Зараз зв’язок практично відсутній. У травні 2.5-4% респондентів проживали на цих територіях, зараз у вибірці жителів цих територій – 0.2%. Але потрібно враховувати, що значна частина населення продовжує виїжджати з цих територій, тому, скоріше за все, не більше 1.5-2.5% серед загалом дорослого населення України недоступні через проблеми із зв’язком.

На нашу думку, більш істотний вплив на репрезентативність можуть мати або взагалі нижча готовність брати участь в опитуваннях громадян з «проросійськими» настроями, або нещирість тих, хто все-таки взяв участь в опитуванні (враховуючи очевидні факти та панівні думки в медіа щодо російського вторгнення, частина громадян «публічно» не захочуть говорити те, що насправді думають). Якщо говорити про загалом готовність респондентів брати участь в опитуванні, то в останніх опитуваннях ми бачимо або такі ж показники, або дещо нижчі (хоча потрібно мати на увазі, що нижча готовність до участі «проросійськи» налаштованих громадян може компенсуватися вищою готовністю до участі «проукраїнськи» налаштованих громадян).

Ми провели у травні невеликий методичний експеримент, який показує, що громадяни, які зараз беруть участь в опитуваннях за демографічними характеристиками та змістовними настроями близькі до тих, які брали участь в опитуваннях до 24 лютого 2022 року. Попередньо ми бачимо деяке зміщення в сторону «проукраїнськи» налаштованих громадян, що позначається на до 4-6% відхиленнях для окремих запитань (у сторону більш частого обирання відповідей, що відповідають «проукраїнській» інтерпретації подій). Це, на нашу думку, у нинішніх умовах є досить оптимістичним показником. Утім, цей експеримент не дає відповіді, наскільки зараз щирі у своїх відповідях респонденти.

Враховуючи наші власні спостереження і досвід проведення опитувань за багато років, ми все-таки зберігаємо оптимізм, що здебільшого респонденти щиро відповідають на запитання. Наприклад, експеримент із «задуманим знайомим» показує невелику різницю із прямим запитанням. Крім цього, ми припускаємо, що демографічні категорії громадян, які виїхали закордон і недосяжні для телефонного опитування, щонайменше зараз не відрізняються дуже істотно за рядом змістовних настроїв від аналогічних демографічних категорій громадян, які залишилися в Україні.

У підсумку, на нашу думку, ми маємо говорити про деяке зниження репрезентативності та зростання похибки (крім зазначеної раніше формальної похибки додається певне систематичне відхилення через розглянуті вище фактори), але при цьому отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.


[1] Склад макрорегіонів такий: Західний макрорегіон – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центральний макрорегіон – Вінницька, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Київська області, м. Київ, Південний макрорегіон – Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Херсонська, Одеська області, Східний макрорегіон – Донецька, Луганська і Харківська області.

Джерело