Зараження коронавірусом істотно підвищує ризик розвитку у пацієнта цукрового діабету, причому протягом кількох тижнів після появи перших симптомів Covid-19. Особливо високий цей ризик у дітей віком до 18 років.
Такий висновок міститься відразу в кількох дослідженнях на цю тему, проведених вченими зі Сполучених Штатів та інших країн.
Автори одного з них підрахували , що тільки за перші місяці епідемії із загальної кількості госпіталізованих з підозрою на коронавірус хворих у Китаї , Італії та США майже кожному сьомому пацієнту під час лікування ковіда було вперше діагностовано ще й цукровий діабет.
У дітей, які заразилися коронавірусом, за останніми даними американських Центрів контролю та профілактики захворювань (CDC), ризик розвитку діабету протягом найближчого місяця після зараження збільшується більш ніж у 2,5 рази.
Підвищений рівень цукру в крові є одним із поширених симптомів посткоронавірусного синдрому (ПКС), більш відомого як “довгий ковід” – коли симптоми, що з’явилися в результаті зараження Covid-19, розтягуються на кілька місяців після перенесеної інфекції.
Більшість академічних експертів поки що утримуються від відповіді на питання, наскільки великі шанси таких пацієнтів на повне одужання, проте лікарі практикують, що їм такі випадки відомі.
Ковід від діабету – і діабет від ковіда
Численні наукові роботи з усього світу вже давно і дуже переконливо демонструють зв’язок між коронавірусом та цукровим діабетом – як 1-го, так і 2-го типу. Причому зв’язок цей двосторонній.
Те, що наявність у пацієнта діабету (як і інших порушень обміну речовин, включаючи зайву вагу) у разі зараження Covid-19 відразу визначає його в групу ризику та сильно погіршує медичний прогноз, стало очевидним ще в перші місяці пандемії.
Тепер все чіткіше простежується і зворотний зв’язок: коронавірус може спровокувати у пацієнта розвиток цукрового діабету під час зараження.
Що таке діабет?
Цукровий діабет – загальна назва кількох хвороб неінфекційного походження (тобто заразитися ними від хворої людини не можна). Поєднує їх загальний основний симптом: через проблеми із засвоюваністю глюкози в крові сильно підвищується рівень цукру.
Нагромаджуючи глюкозу, кров густіє, через що рано чи пізно починають ушкоджуватися судини, особливо тонкі капіляри (наприклад, в очах, що може призвести до сліпоти).
Однак, незважаючи на схожість симптомів, хвороби мають зовсім різне походження – і, відповідно, потребують різного підходу до лікування.
Діабет 1-го типу (T1D) – аутоімунне захворювання, при якому імунна система пацієнта з якоїсь причини дає збій. В результаті організм починає виробляти антитіла, що руйнують бета-клітини підшлункової залози, що виробляють інсулін – гормон, необхідний для переробки вуглеводів, що споживаються.
У лікарському середовищі захворювання відоме як “діабет дітей”, оскільки зазвичай це трапляється у дитячому віці, причому розвивається хвороба стрімко. Буквально протягом кількох тижнів виробництво інсуліну повністю припиняється, і контролювати рівень глюкози в крові пацієнту до кінця життя доводиться шляхом підшкірних ін’єкцій гормону.
Діабету 2-го типу (T2D) зазвичай передує досить довгий, часто багаторічний процес ” передіабету “. Через нестачу фізичної активності та підвищеного вмісту жиру тканини пацієнта починають дедалі гірше реагувати на викид інсуліну в кров. Тобто сам гормон там є, причому у великих кількостях, але організм його як би не помічає чи не впізнає.
Такий розлад медики називають діабетом повних або діабетом зайвої ваги, і цей процес – на відміну від T1D – можна звернути назад. Повернути цукор у норму можна за допомогою таблеток, але головне – перейшовши до здоровішого та активнішого способу життя.
Ризик захворіти значно вище у тих, хто переносить інфекцію у важкій формі, що вимагає госпіталізації. Втім, зафіксовані і випадки розвитку цукрового діабету після легкого перебігу коронавірусу, і навіть у тих, хто переніс зараження Covid-19 безсимптомно.
Вже до осені 2020 року в авторитетних наукових журналах було опубліковано щонайменше дюжину статей, автори яких – в основному практикуючі клінічні лікарі – звернули увагу на підозрілий збіг: у крові більшості пацієнтів, доставлених до лікарні з ковідом, рівень глюкози був вищим за норму. незалежно від віку та інших факторів.
Загалом це досить стандартна реакція організму на запалення, що триває, – у тому числі і у найбільш здорових (в іншому) людей. Однак у випадку з ковидом повернути цукор норму медикам вдавалося далеко не у всіх хворих.
Аналіз наукової літератури показав, що протягом місяця після появи перших симптомів Covid-19 діабет розвивається майже у кожного сьомого госпіталізованого пацієнта (14,4%).
Особливо стурбовані цим фактом педіатри. За даними американських Центрів контролю та профілактики захворювань (CDC), зараження ковидом неповнолітньої дитини значно підвищує ризик розвитку у неї діабету вже найближчого місяця (за деякими оцінками – у 2,6 раза).
Небезпечна “заначка” та обережний оптимізм
Масове виявлення у коронавірусних хворих на діабет її зовсім не дивує. Причин тут може бути кілька.
По-перше, на поверхні клітин, що виділяють інсулін, підшлункової залози є той самий рецептор ACE2, через який вірус потрапляє всередину – тобто вони є легкою мішенню.
По-друге, за час пандемії люди загалом стали значно більше їсти та менше рухатися. Крім того, в умовах невизначеності та ізоляції у багатьох зникла навіть мотивація стежити за своїм здоров’ям. Чималу роль міг відіграти рівень стресу.
“Глюкоза для організму – це як гроші, а будь-яка криза легше пережити, коли в тебе є заначка, – пояснює експерт. – Під час стресу, коли організм боїться нестачі енергії (а глюкоза – це якраз легке джерело швидкої енергії для клітин), у нас різко збільшується рівень гормонів, які підвищують рівень глюкози та знижують чутливість організму до власного інсуліну”.
По-третє, хворим, які потрапили до лікарні з коронавірусом, нерідко призначають препарати, які також підвищують рівень цукру в крові, викликаючи так званий стероїдний діабет.
По-четверте, горезвісний “цитокіновий шторм” – коли імунна система, що розбушувалася, деяких (генетично схильних до цього) пацієнтів починає трощити власні органи, – завжди знижує сприйнятливість організму до інсуліну і збільшує навантаження на підшлункову залозу в цілому.
