В Україні поряд із звичайним режимом оподаткування бізнесу діє спрощена система оподаткування (ССО) для малих та середніх підприємств (МСП). Це сприяє зростанню МСП та спонукає підприємців працювати у формальному секторі економіки.
Хоча ССО сприяє зниженню адміністративного та податкового навантаження для МСП, відомо, що цією системою зловживають компанії, які незаконно занижують свої доходи або напівлегально розподіляють доходи на різні компанії.
У цьому дослідженні аналізуються масштаби заниження доходів у групах 1-3 ССО та надаються політичні рекомендації щодо боротьби з цим явищем. Заниження доходів дозволяє компаніям зменшити податковий тягар та залишатися у групах 1 чи 2 ССО (що сплачують лише невеликий єдиний податок), отримати вигоду від відносно низького податку з обороту в групі 3 ССО чи платити менший пропорційний податок через заниження податкової бази.
Це спричиняє фіскальні втрати для держави, а також дає порушникам податкового законодавства несправедливу конкурентну перевагу перед компаніями, які дотримуються податкових вимог.
Аналізуючи розподіл платників податків за оборотом у групах 1-3 ССО, ми виявили найбільшу кількість свідчень заниження доходів у звітності групи 2.
Хоча розподіл платників податків теоретично має бути опуклою спадною функцією, ми виявили різкі сплески (скупчення) платників податків перед двома важливими порогами: поточний поріг фіскалізації, після якого використання електронного касового апарату є обов’язковим, та ліміт обороту для групи.
Розподіл платників податків за оборотами, група 2
Джерело: дані Державної податкової служби України за 2019 рік, розрахунки ЦЕС
Оскільки група 2 є останньою групою з фіксованим податком, це вказує на те, що багато компаній намагаються “сховатись” у цій групі, щоб уникнути більш високого податкового тягаря, заснованого на пропорційному оподаткуванні їх справжнього обороту у групі 3. Розподіли у групах 1 та 3 відносно близькі до теоретичного розподілу і, отже, показують менше ознак заниження обороту.
У групі 2 видами діяльності, які найбільше вказують на заниження обороту у поєднанні з великим розміром сектору, є роздрібна торгівля, готельно-ресторанний бізнес (ГРБ) та виробництво. Фіскальні збитки, які завдають підприємства роздрібної торгівлі, що належать до групи 2, ймовірно, пов’язані як із заниженням доходів у звітності, так і з продажем “сірого” контрабандного імпорту, на який не було сплачено мита чи ПДВ. Втрати, пов’язані з митними операціями, оцінюються у 96 млрд грн на рік.
Аби зменшити фіскальні втрати внаслідок заниження обороту в ССО та дискримінацію компаній, які дотримуються вимог законодавства, ми рекомендуємо три заходи:
1. Переорієнтація груп 1 та 2 на малий бізнес у конкретних видах діяльності. Оскільки режим єдиного податку в принципі призначений лише для мікробізнесу в галузях, які не надаються для пропорційного оподаткування, він має бути переорієнтований саме на це.
Діяльність має бути обмежена дрібними персональними послугами, мікропідприємствами у готельно-ресторанному бізнесі та продажем домашньої, ручної чи сільськогосподарської продукції.
Точні критерії мають бути ретельно розроблені, щоб унеможливити лазівки для зловживань, але ліміти обороту повинні бути встановлені досить широко, щоб усі справжні мікропідприємства, що відповідають критеріям діяльності, могли вписатися до цієї групи.
2. Повна фіскалізація 3-ї групи в ССО. Повна фіскалізація підприємств, що перебувають на ССО (за винятком групи 1), вже закріплена у законі, проте виконання цієї вимоги було відкладено. Для того, щоб підприємства, що входять до групи 3 ССО, не могли так легко приховувати грошові доходи, необхідно, щоб фіскалізація була здійснена у повному обсязі та без подальших відтермінувань.
3. Запровадження обов’язкового ПДВ для підприємств роздрібної торгівлі групи 3 ССО: Для боротьби з великою проблемою продажу контрабандних товарів підприємствами роздрібної торгівлі необхідно, щоб торгові підприємства документували свої закупівлі товарів відстежуваним чином.
Обов’язкова участь у ПДВ дозволить досягти цієї мети, потребуючи лише помірного адміністративного тягаря, оскільки документування витрат підприємств на ПДВ не є надто складним і успішно практикується в багатьох інших галузях української економіки.
Дослідження проведено за підтримки Німецької економічної групи в Україні (GET).
