Зображення нашої зірки в низькій якості дозволяють моделювати активність інших зірок і їх вплив на сусідні планети.
Сучасні дослідницькі місії досягли великого прогресу в спостереженні за Сонцем. Навколо нього кружляє безліч космічних апаратів, а деякі з них наближаються аж до його зовнішньої атмосфери.
Проте, високоточні зображення Сонця не завжди допомагають зрозуміти природу інших, далеких, але схожих зірок. Тому в одній з останніх робіт науковці прийшли до висновку, що інколи варто навмисне знижувати якість зображень Сонця. Так, в дослідженні сонячних плям вчені використовували зображення з розширенням, що імітувало б місцезнаходженя нашої зірки на відстані трильйонів кілометрів.
Як зазначають автори дослідження, основна ідея полягає у використанні сонячних даних так, наче б вони були отримані з далекої зірки. Таким чином планується краще зрозуміти фізику Сонця і його подібність до інших зірок.
Чому для дослідження вирішили аналізувати сонячні плями?
Сонячні плями можуть бути передвісниками сонячних спалахів, що проявляються у вигляді інтенсивних викидів енергії з поверхні зірки. Дослідження цих плям дозволяє зрозуміти причини і наслідки їх утворення, а частота спалахів – умови, в яких може існувати життя на інших планетах.
Як вчені “псують” зображення?
Для того, щоб змоделювати сонячну пляму і її вплив на сонячну атмосферу далеких зірок вчені використали високоточні зображення, зроблені Обсерваторією сонячної динаміки NASA (Solar Dynamics Observatory). Склавши їх зображення разом, науковці конвертували дані з високим розширенням в окремі точки. Після цього вони з’єднали точки і створили графіки того, як світло Сонця мінялося в момент, коли сонячна пляма проходила по його поверхні.
Джерело: NASA
Вчені назвали ці графіки кривими блиску і з їх допомогою стало можливим уявити, як би виглядала пляма на Сонці, що знаходиться на відстані багатьох світлових років.
За словами вчених, інколи зображення далеких зірок складаються всього з одного пікселя, тому важливим кроком стало створення певного шаблону для їх розшифровки і аналізу активності навіть за таких вхідних даних.
Крім цього, далекі зірки і навпаки, можуть відповісти на питання щодо нашого Сонця. Зокрема, дослідження зоряної активності молодих зірок допоможуть зрозуміти, яким було молоде Сонце та як воно вплинуло на Венеру, Землю чи Марс, а також чому життя зародилося саме на нашій планеті. Також вчені зможуть проаналізувати причини так званих суперспалахів.
Дослідження далеких чи молодих зірок розкривають більше інформації для вчених, які займаються вивченням походження, еволюції та життя у Всесвіті. Тому для певних космічних апаратів, таких як телескоп Джеймса Ввеба, можуть провести додаткові налаштування для майбутніх дослідницьких місій.
