fbpx

В Україні з 2016 року діють податкові пільги на ввезення електромобілів з-за кордону.

Відтоді кількість автівок з електродвигуном на вітчизняних дорогах збільшується — за останні чотири роки їх кількість зросла більш ніж удвічі.

Розширюється і мережа електрозарядок. У 2017 році в Україні було близько 500 чарджерів, вони були сконцентровані переважно на напрямках Київ – Одеса – Львів. Наразі електрозарядки є на території всієї України.

Парламентарі восени минулого року звернули увагу на тему потенційного виробництва електромобілів в Україні. Рада підтримала за основу законопроєкти №3476 та №3477 про податкові і митні пільги для виробників електрокарів. Зараз документи готові до розгляду у другому читанні.

Журналістки Еспресо Ольга Чайка і Софія Когут розпитали у експертів, чи продовжиться ця тенденція зацікавленості електромобілями, які є складнощі у користувачів і чи можливий розвиток будівництва електрокарів в Україні.

Ірина Кошель, директорка Команди підтримки реформ (RST) Мінінфраструктури:

Сьогодні в Україні налічується більше 30 тис. електромобілів. Це 30 тис. водіїв та члени їх сімей — користувачі електротранспорту. Наша задача — зробити зручну інфраструктуру. Люди не повинні відчувати дискомфорт, рухаючись електромобілем дорогами України.

На жаль, у нас немає прямого бюджетного фінансування на ці цілі. Ми плідно працюємо з міжнародними фінансовими організаціями. У нас триває великий проєкт Світового банку стосовно електрозарядних станцій у великих містах України. Ми працюємо над створенням національної мережі електрозарядних станцій.

Результати є. Якщо минулоріч у нас було 10 тис. електрозарядних станцій, то цьогоріч їх вже 11 200. В Україні працюють більше 10 операторів електрозарядних станцій, і більше половини — національні виробники. Ми співпрацюємо із зарядними станціями — вони готові встановлювати електрозарядні станції.

Ми маємо намір впровадити мережу електрозарядних станцій по всій території України. Звісно, там буде певна етапність — спочатку це будуть національні та міжнародні дороги, потім — дороги місцевого значення. Зараз нічого не заважає місцевим органам влади власним коштом встановлювати електрозарядки для користувачів електротранспорту. Але як показують дослідження, які ми проводимо, у сільській місцевості немає достатньої кількості електромобільного трафіку для того, щоб встановлення електрозарядної станції було більш-менш окупним. Це питання економіки, питання фінансування.

Олег Назаренко, голова Асоціації автомобільних імпортерів:

Українці обирають електрокари, бо свідомі і розуміють, що потрібно думати про екологію і майбутнє своїх дітей. У Європі держава підтримує покупця.

Ми теж робимо, щоб якась підтримка все-таки була, хоча б зменшення податків. А саме, Верховна Рада підтримала наші пропозиції і скасувала ПДВ і мито при імпорті електрокарів. А зараз ми працюємо над законопроєктом, який дасть подібні пільги при виробництві електрокарів в Україні.

Складність з електрокарами одна — це мережа електрозарядних станцій. Поки у нас мало електрокарів — нема сенсу розбудовувати мережу електрозарядних станцій. Буде більше автівок — стане більше станцій. Буде більше станцій — з’явиться більше покупців електромобілів.

Я сам власник електрокара. Але я мешкаю у приватному будинку і можу поставити його на зарядку на ніч. А така можливість є не скрізь.

Сьогодні в основному електрокари купують люди, які мають зарядку у своєму дворі. Або люди, які живуть у приватному будинку, або які мають гараж, де можна поставити автівку на зарядку на ніч.

Єдине, що могла б зробити держава для покращення ситуації — скасувати податки на імпорт або виробництво електрозарядних станцій. І бізнес буде купувати, буде ставити.

Також на сьогодні для того, щоб торгувати електроенергією, треба отримати у держави досить дорогу ліцензію. Але Київобленерго і якась зарядна станція — це зовсім інші речі. І не потрібно ліцензувати надання послуг по зарядці електрокара. Ці ліцензії треба скасувати.

Перспективи будівництва електромобілей в Україні залежать від лобіювання надання податкових пільг для виробників електрокарів.

Я не кажу, що до нас прийде Volkswagen чи Mercedes. Але китайці хочуть постачати свої автомобілі на європейський ринок. А китайці зараз дуже розвинені у ринку електрокарів.

Я розмовляв із представниками чотирьох китайських компаній, які готові побудувати тут завод. Адже Україна має угоду про вільну торгівлю із ЄС. Там є 10-річний період. Але коли він завершиться, китайські електрокари, які вироблятимуться в Україні, будуть називатися українськими і можуть без мита постачатись на європейський ринок.

Олександр Кельм, головний редактор інформаційної агенції autoExpert-consulting:

Так, в Україні збільшується попит на електромобілі. Я вважаю, що це поки ще мода, але вона буде тільки посилюватися. Економіки тут поки що немає.

Якщо електромобіль використовується в межах міста або з добовим пробігом до 200 км — мінусів немає. Якщо електромобіль може пройти на одній зарядці 200 км і якщо є зручне місце для зарядки — то чому б ні?

На далекі відстані я б особисто не проголосував. Бо в Україні не розвинена інфраструктура зарядних пристроїв. А те що є, іноді містить ризики, бо деякі електромобілі можуть не конектитись через відсутнє на цій точці програмне забезпечення, яке б “розуміло” конкретно цю модель. Або може банально не вистачати місця. У нас тільки починає розвиватися ця інфраструктура. І поки це все — на плечах ентузіастів, честь їм і хвала.

Складнощів із обслуговуванням електромобілів немає жодних, питання тільки у компетенції конкретних представників конкретного автосервісу. Якщо сервіс розуміється на електромобілях, він їх буде обслуговувати. Якщо їх навчили по оригінальним технологіям або це самородки. Таких спеціалістів в Україні стає все більше і більше. Це ж не космічний корабель.

Щодо створення електромобілів в Україні, — кажуть, що для цього у нас є передумови. Начебто є родовища літію чи ще якихось елементів. Як на мене, цього дуже замало для того, щоб у нас з’явилося повноцінне виробництво електромобілів. Для цього повинні працювати сотні підприємств. А у нас їх просто в галузі немає. У нас в країні взагалі не створені передумови для розвитку сучасних високотехнологічних промислових підпримств.

Для старту цього процесу перш за все, я вважаю, потрібна воля промисловців. Вони є, вони вже намагаються об’єднуватися. Чого не можна сказати про ринок автосервісу — він є вторинним що до автомобілебудування, і він поки що не об’єднується, як би йому не пропонували. Мабуть, його черга ще не настала.

Загалом, як на мене, вся та істерика навколо електромобілів, — що завтра нікому не будуть потрібні автівки з бензиновими, а тим більше дизельними двигунами, що нікуди буде заливати моторні оливи тощо, — це не про нашу країну. Я б радив не піддаватися на всі ці вкиди, які модеруються тими, кому це вигідно. Йдеться про виробників електрокарів перш за все. Як на мене, дві надпотужні держави, які зараз виробляють електромобілі, і дедалі більше конкурують між собою — це США і Китай. Поки що в Україну мало імпортують з Китаю. Це пов’язано із тим же сервісом — без нього великий ризик імпортувати авто здалеку. А для Китаю сервіс — це ще молодий експортний товар. Хоча в Україні вже будують автосервіси під китайські марки, і Китай ще скаже своє слово у цій сфері.

Треба пам’ятати, що електрифікація автомобілів, крім екології — це також і геополітика. Але це вже зовсім інша розмова.

Євгеній Затишний, радник президента Асоціації українських автомобілевиробників “УкрАвтопром”:

Виробництва електромобілів в Україні поки що немає. Є лише виробництво електричного громадського транспорту.

Водночас люди активно купують електромобілі, як нові, так і б/у. Минулоріч українці купили більше 7 тис. електромобілів, більше 600 з них були новими, решта — вторинний ринок.

Очікується, що через 10-15 років Європа і США взагалі відмовляться від автомобілів з двигунами внутрішнього згорання. Якщо ми пропустимо цей момент, то Україна залишиться осторонь автомобільного виробництва.

Зараз електромобілі трішки дорожчі за автівки із двигуном внутрішнього згорання (ДВЗ). Але попит на електромобілі збільшується, відповідно, ціна буде знижуватись. І сьогодні електромобіль, скажімо, б/у Nissan Leaf, можна купити за суму до $10 тис, раніше це коштувало дорожче.

Звісно, чим більший запас ходу електромобіля — тим дорожче він коштує.

Можна прогнозувати, що ціна виробленого в Україні електромобіля буде нижчою. Якщо порівнювати вартість громадського транспорту, який зараз виробляє Україна, то він дешевше за імпортований. Наприклад, Київрада купувала електричний громадський транспорт у Білорусі, але українські заводи Богдан, Електрон тощо пропонують електробуси тієї ж якості і комплектації за значно нижчою ціною.

В Україні зараз активно розвивається інфраструктура для електромобілей. Хоча поки зарядні станції можуть розташовуватися лише на дорогах загальнодержавного значення, виключення складають автозаправні станції.

Водночас, у державних будівельних нормах прописано, що при зведенні нового дому забудовних повинен запланувати принаймні 5% паркувальних місць для електромобілів із зарядними станціями.

Звісно, чим більше буде попит на електромобілі — тим швидше ця інфраструктура розвиватиметься.

Олена Чепіжко, радниця голови Федерації автопрому України:

В Україні електромобілі не виробляються, і на те є причини.

Перша — це порівняно маленький ринок, який не дозволяє використати ефект масштабу.

Другий момент — це регуляторка, яка не дозволяє виробляти ефективно. Чому? Тому що зараз готовий електромобіль можна ввезти, заплативши близько 100 євро податків. Але якщо ви захочете виробляти електромобіль, вам потрібно буде заплатити у 140 разів більше податків на комплектуючі.

Цей бізнес-кейс не працює. Щоб це запрацювало, треба переходити від політики підтримки імпорту товарів до політики підтримки власного виробника. Наразі у Верховній Раді зареєстровані два законопроєкти, вони пройшли перше читання, вони присвячені підтримці виробництва електротранспорту в Україні.

У разі ухвалення цих законопроєктів буде шанс виробництва електрокарів в Україні. Це електрокари, електробуси не тільки для внутрішнього використання, а й для експорту, для зовнішнього ринку. Україна має всі шанси стати гарним зовнішнім виробничим майданчиком для світових автомобільних концернів.

До речі, ми рахували, що виробництво одного автомобіля в Україні коштує в чотири рази дешевше з точки зору виробничих витрат, ніж, до прикладу, у Німеччині.

Виключно для України виробляти електрокари — не зовсім економічно вигідний кейс, м’яко кажучи. Для того, щоб бути ефективними у виробництві, ми маємо шукати зовнішні ринки і виходити на них. Тому що вигідно виробляти від 25 тис. авто на рік. Це — точка беззбитковості. Якщо ми говоримо про весь український ринок легкових автомобілів, то він складає 80 — 100 тис. авто на рік.

Щодо українського ринку електрокарів, він розвивається досить динамічно. Але у нас низька порівняльна база. Зараз у нас близько, умовно кажучи, 40 тис. електрокарів — весь парк, і це низька кількість, менше 1% всього парку.

В Україні продається досить мала кількість електрокарів, і цьому є пояснення. Це і вартість цих автомобілей, і відсутність достатньої пропозиції нових електромобілей на території України офіційними імпортерами і дилерами, а також інфраструктурна проблема, яка у нас досі не до кінця вирішена.

Фарід Сафаров, генеральний директор Директорату цифрової інфраструктури на транспорті Мінінфраструктури:

Наразі існує закон, відповідно до якого електромобілі як персональний транспорт, який завозиться до України, має певні податкові пільги. Тобто при розмитненні ми не сплачуємо ПДВ та ввізне мито.

Наразі Міністерство інфраструктури України спільно з Офісом підтримки реформи Мінінфраструктури розробляє два законопроєкти.

Перший дозволяє надати визначення ключовим поняттям у цій сфері, тобто що таке електромобіль, що таке вантажний електромобіль, що таке електрозарядна станція тощо. Також документ вводить певні обмеження для міст при закупівлі публічного громадського транспорту.

Це означає, що з 2025 року кожне місто, яке має населення понад 300 тис. людей, не буде мати права закуповувати громадський транспорт з двигунами внутрішнього згорання. Це має бути суто електричний транспорт — і електробуси, і трамваї, і тролейбуси.

А з 2027 року міста, які мають населення менше 300 тис. людей, також будуть йти цим шляхом. Відповідь на питання, де містам брати кошти, — спільна програма Мінінфраструктури з Європейським банком реконструкції та розвитку, називається “Міський електричний транспорт”, вже розпочинається друга фаза. Передбачається, що ЄБРР буде надавати фінансування для фінансування такого транспорту.

Другий законопроєкт поширюється на весь транспорт, окрім спеціалізованого. Цим законопроєктом передбачається, що з 2027 року буде заборона на ввезення та первинну реєстрацію вживаних автомобілей з дизельним двигуном внутрішнього згорання, а з 2030 року ми повністю забороняємо ввезення на територію України автомобілей з двигунами внутрішнього згорання та первинну реєстрацію.

Це йде в паралель до тих ініціатив, які відбуваються у країнах Європейського Союзу. Щоб Україна не стала великим звалищем металобрухту, коли там почнуть діяти заборони.

Розвиненого українського виробництва персонального транспорту немає. Проте є розвинене виготовлення громадського транспорту — у нас є щонайменше п’ять великих заводів, які розробляють такий транспорт. Їхні потужності обов’язково треба розвивати, створювати попит на їхню продукцію і таким чином створювати новий економічний сектор в Україні.

Перспективи створення електрокару в Україні без використання тих технологічних розробок, які є у наших закордонних партнерів, буде достатньо важко. Тому що це історично довгий процес. Це велика кількість ноу-хау. Але у нас є потенціал для побудови каркасів, шасі і основи. А те, що є специфікою електромобільності, має бути у співпраці із закордонними партнерами.

Здебільшого ми фокусуємося на розвитку виробництва саме громадського транспорту. Щодо персонального — ми маємо побачити, хто готовий до цього. Поки що не бачимо таких ініціатив.

Джерело

COVID-19 Live