Динаміка самооцінки щастя населення України з 2001 до 2026 року

Пресреліз підготовлений президентом КМІС Володимиром Паніотто

Упродовж 7 травня-3 червня 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки, куди за власною ініціативою додав запитання про самооцінку щастя. Методом телефонних інтерв’ю (computer-assisted telephone interviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 2007 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка вибірки обсягом 2000 респондентів (з імовірністю 0,95 і з урахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищує 2,8%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

–          Попри війну та виклики, з якими стикається суспільство, більшість українців (71%) є щасливими, але кожен шостий українець (16%) відчуває себе нещасливим;

–          Серед головних факторів, пов’язаних із рівнем щастя, є вік, здоров’я, добробут (чим краще здоров’я і чим вищий рівень добробуту, тим людина щасливіша) та розуміння сенсу життя;

–          Відсоток щасливих в Україні майже не змінився порівняно з груднем 2025 року (71% проти 69%), але зріс порівняно з груднем 2024 року (58%).

Скільки щасливих в Україні

КМІС понад 20 років ставить українцям запитання «Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?». Респондентам пропонують п’ять відповідей (див. додаток). На графіку 1 наведені відповіді на це запитання у травні 2026 року (варіанти «так» і «скоріше так» ми об’єднали, як і варіанти «ні» і «скоріше ні»).

Графік 1. Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?

%, травень 2026

Як бачимо, більшість населення України (71% респондентів) вважають себе щасливими, причому 31% заявили, що вони однозначно щасливі, а 40% обрали варіант «скоріше так, ніж ні». Ще 11% респондентів відповіли «і так, і ні», що відображає неоднозначність їхнього ставлення до власного щастя. Водночас 16% респондентів зазначили, що вони нещасливі або скоріше нещасливі (9% відповіли «скоріше ні, ніж так», ще  7% обрали відповідь «ні»). 

Ці цифри показують, що попри війну та виклики, з якими стикається суспільство, більшість українців є щасливими, лише кожен шостий українець відчуває себе нещасливим, щасливих більш ніж утричі більше, ніж нещасливих. Опитування демонструє високий рівень суб’єктивного відчуття щастя серед українців навіть у складних умовах.

Що впливає на рівень щастя

Опитування, які ми проводили до початку повномасштабного вторгнення, показували, що традиційно на рівень щастя впливав вік, рівень добробуту, здоров’я, освіта, інтимні стосунки і стосунки у родині, впевненість у завтрашньому дні [1].  

Традиційні фактори продовжують впливати, і нижче наведені окремі приклади.

Стать. Чоловіки дещо щасливіші, ніж жінки, але це багато в чому пов’язано з тим, що жінки в Україні живуть приблизно на 10 років довше, ніж чоловіки, а з віком рівень щастя в Україні зменшується.  Крім того, через довше життя серед жінок з віком стає більше самотніх, що теж негативно впливає на рівень щастя.

Вік. З віком рівень щастя в Україні зменшується.  Це суттєво відрізняє Україну від результатів багатьох досліджень у США та європейських країнах, де залежність суб’єктивного добробуту від віку має U-подібну форму: його рівень знижується приблизно до 45-50 років, а потім знову зростає. У травні 2026 року в Україні серед людей у віці до 40 років щасливими були 75%, а серед людей віком 70 років і старше – 60% опитаних.

Графік 2. Залежність рівня щастя від рівня добробуту

%,  травень 2026
 

Добробут. Як бачимо з графіку 2, залежність рівня щастя від рівня добробуту практично лінійна – серед респондентів з дуже низьким достатком щасливі лише 48%, а серед найбільш забезпечених – 91%.

Графік 3. Залежність рівня щастя від самооцінки рівня здоров’я

%, травень 2026

Здоров’я.  Як бачимо з графіка 3, залежність рівня щастя від самооцінки рівня здоров’я теж близька до лінійної – серед тих, у кого дуже погане чи погане здоров’я  щасливих близько 50%, а далі йде рівномірне зростання і серед найбільш здорових рівень щастя – 91% [2].

            Можна сказати, що вчергове емпірично підтверджується народне висловлювання – «краще бути здоровим і багатим, ніж хворим і бідним». Війна не змінила цю закономірність.  Тим більше, що зв’язок між добробутом і здоров’ям теж дуже тісний, серед найбільш бідних 8% мають добре здоров’я, зі зростанням добробуту відсоток здорових збільшується і серед найбільш забезпечених 51% мають гарне здоров’я.

Сенс життя. Одне із запитань, яке ми ставили: «Ви знаєте, у чому полягає сенс Вашого життя?». Розуміння сенсу життя суттєво пов’язане з рівнем щастя. Серед тих, хто не знає сенсу свого життя, щасливих 41%, серед тих, хто знає – майже вдвічі більше – 79%.

Динаміка самооцінки щастя

На графіку 4 наведена динаміка відсотку людей, які вважають себе щасливими, з 2021 до 2026 року. 

 Графік 4. Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?

2001-2026 роки, % тих, хто вважає себе щасливим

Ми бачимо, що Україна пройшла складний шлях і рівень щастя суттєво змінювався. Відсоток щасливих зріс з 2001 року до 2010 року з 38% до 65%. Однією з можливих причин такого істотного зростання рівня щастя могло бути економічне зростання в Україні, яке тривало з 2002 до світової економічної кризи 2008 року. Зрозуміло, один цей фактор не може пояснити зростання і падіння рівня щастя, економічні складнощі 2008 року не лише не призвели до падіння рівня щастя, але навіть до його зростання до 65% у 2010 році.  Запитання про щастя  ми ставили і у грудні 2021 року, за два місяці до повномасштабного російського вторгнення, та у вересні 2022 року, уже після вторгнення. У 2023 і 2024 роках ми ставили це запитання двічі на рік, щоб точніше виявити динаміку після початку повномасштабної війни.

У грудні 2021 року, напередодні вторгнення, 71% українців вважали себе щасливими, а 15%, навпаки, не вважали себе такими. До грудня 2023 року, попри два роки повномасштабної війни, показники лишалися практично такими ж самими. Упродовж 2024 року рівень щастя знизився приблизно з 62% до 58%. Такий самий рівень щастя був в Україні у період з 2012 до 2017 року.  

Після істотного зниження упродовж 2024 року рівень щастя в Україні почав відновлюватися. Якщо у грудні 2024 року щасливими себе вважали 58% опитаних, то у грудні 2025 року – вже 69%, а у травні 2026 року – 71%. Таким чином, рівень щастя фактично повернувся до показника грудня 2021 року, напередодні повномасштабного російського вторгнення, коли щасливими себе вважав також 71% українців.

Важливо, що це зростання відбулося практично не за рахунок скорочення частки нещасливих. У грудні 2024 року нещасливими були близько 16% респондентів, і у травні 2026 року їх також 16%. Натомість істотно – з 25% до 11% – зменшилася частка тих, хто відповідає «і так, і ні». Отже, протягом останніх півтора року значна частина українців перейшла від невизначеного, амбівалентного сприйняття власного життя до позитивної його оцінки.

Визначити конкретні причини такого зростання на підставі цього дослідження неможливо. Можна припустити, що продовжують діяти механізми психологічної адаптації до умов тривалої війни, про які ми писали раніше. Люди пристосовуються до нових умов життя, змінюються їхні очікування, стандарти порівняння та оцінка того, що необхідно для того, щоб почуватися щасливими.

Ще одним можливим поясненням може бути зміна суспільних оцінок майбутнього України. У цьому дослідженні ми не ставили запитання про оптимізм чи песимізм щодо майбутнього країни, тому безпосередньо перевірити цю гіпотезу не можемо. Проте в нашому попередньому дослідженні була виявлена практично лінійна залежність між оптимізмом щодо майбутнього України та рівнем щастя: чим оптимістичніше люди оцінювали майбутнє країни, тим частіше вони вважали себе щасливими. Тому не виключено, що певні зміни у сприйнятті перспектив України також могли сприяти відновленню рівня щастя.

Водночас у 2025-2026 роках з’явилися й фактори, які могли посилювати відчуття спроможності України протистояти Росії. Значно зросли масштаби українських далекобійних ударів по військових та економічних об’єктах на території Росії, а окремі успішні операції продемонстрували здатність України завдавати противнику відчутних втрат далеко від лінії фронту. Такі події могли позитивно впливати на суспільний морально-психологічний стан, зменшувати відчуття безпорадності і, навпаки, посилювати відчуття суб’єктності – що Україна не лише витримує удари, але й сама здатна активно впливати на перебіг війни. Проте це також лише одна з можливих гіпотез, яку наші дані безпосередньо не перевіряють.

Зростання рівня щастя навряд чи слід розуміти як свідчення того, що об’єктивні умови життя українців стали легшими. Війна триває, люди продовжують зазнавати втрат, небезпеки, економічних труднощів і психологічного навантаження. Ми скоріше маємо справу з доволі парадоксальним, але вже не новим для воєнного часу явищем: навіть у надзвичайно складних обставинах люди поступово адаптуються до них, змінюють свої очікування та критерії оцінки власного життя і можуть знову відчувати себе щасливими.

 

В. Паніотто, коментарі до результатів опитування:

Дослідження, які ми та інші соціологічні центри почали проводити після початку повномасштабного вторгнення, давали на перший погляд парадоксальні результати. Об’єктивно ситуація в країні різко погіршилася, мільйони людей втратили звичний спосіб життя, доходи, житло, були розлучені з родинами, проте в перший період війни багато суб’єктивних показників не погіршилися, а деякі навіть зросли. Це стосувалося і відчуття щастя.

Механізм формування щастя не є простим і лінійним. Зростання матеріального добробуту не обов’язково автоматично підвищує рівень щастя. В одному з попередніх пресрелізів КМІС ми пропонували умовно представити цей механізм у вигляді простого дробу:

Тобто значення має не лише те, що людина реально має, наскільки задоволені її потреби, але й те, на який рівень життя вона претендує, що вважає нормальним і достатнім. Якщо рівень домагань зростає швидше, ніж рівень забезпеченості, людина може ставати менш щасливою навіть при об’єктивному покращенні свого становища. І навпаки, зниження рівня домагань може частково компенсувати погіршення об’єктивних умов життя.

Рівень домагань, у свою чергу, значною мірою залежить від референтної групи – від того, з ким людина себе порівнює. Як писав дослідник щастя Річард Лейард, для суб’єктивного добробуту важливий не лише абсолютний рівень доходу, а й становище людини порівняно з іншими. В умовах війни, коли мільйони людей зазнають втрат і труднощів, змінюються і стандарти порівняння. Те, що в мирний час сприймалося як серйозна життєва проблема, під час війни може оцінюватися інакше. Сам факт, що людина та її близькі живі, мають житло, роботу, можливість бачитися з рідними, для багатьох набуває значно більшої цінності.

Крім того, щастя визначається далеко не лише матеріальним становищем. На нього впливають здоров’я, родинні та інтимні стосунки, діти, друзі, відчуття безпеки, можливість реалізувати себе, оцінка майбутнього. Після початку повномасштабної війни різко зросли згуртованість українського суспільства, взаємодопомога, цінність власної держави, зменшилися деякі регіональні та мовні розбіжності. У перші роки війни ці фактори могли значною мірою компенсувати погіршення матеріальних умов.

Особливо цікавими є останні зміни. Упродовж 2024 року частка тих, хто вважав себе щасливими, знизилася до 58%, але потім почала швидко відновлюватися: у грудні 2025 року вона становила вже 69%, а у травні 2026 року – 71%. Тобто показник фактично повернувся до рівня грудня 2021 року, напередодні повномасштабного вторгнення.

Причому це відновлення відбулося майже не за рахунок зменшення кількості нещасливих. У грудні 2024 року нещасливими себе вважали близько 16% опитаних, і у травні 2026 року – також 16%. Натомість частка тих, хто відповідав «і так, і ні», скоротилася приблизно з 25% до 11%. Іншими словами, значна частина людей перейшла не від нещастя до щастя, а від невизначеного, суперечливого сприйняття свого життя до більш позитивної його оцінки.

Чому це відбулося, наші дані не дозволяють встановити однозначно. Одне з можливих пояснень – подальша психологічна адаптація до тривалої війни. За чотири роки люди певною мірою навчилися жити в умовах, які у 2022 році здавалися абсолютно неможливими. Відновилися повсякденні практики, робота, навчання, особисті контакти, культурне життя. Війна не стала менш жахливою, але змінилося пристосування людей до неї.

Можливу роль може відігравати й оцінка майбутнього. У нинішньому опитуванні ми, на жаль, не ставили запитання про оптимізм щодо майбутнього України, тому перевірити цю гіпотезу безпосередньо не можемо. Проте в нашому попередньому дослідженні була виявлена дуже виразна, практично лінійна залежність: чим оптимістичніше люди оцінювали майбутнє України, тим частіше вони вважали себе щасливими. Тому не можна виключати, що зміни у сприйнятті перспектив країни також є одним із чинників нинішнього зростання рівня щастя.

Можливо, певний внесок робить і відчуття більшої спроможності України впливати на перебіг війни. Упродовж останнього часу значно розширилися можливості України завдавати ударів по військових та інших важливих об’єктах у глибині території Росії, відбулися резонансні успішні операції. Такі події можуть зменшувати відчуття безпорадності й посилювати відчуття суб’єктності – що Україна не лише зазнає ударів, а й здатна активно відповідати. Але це лише гіпотеза, яку наше опитування безпосередньо не перевіряє.

Отже, 71% щасливих після більш ніж чотирьох років повномасштабної війни не означають, що українці не помічають війни або що їхнє життя стало легшим. Радше ці результати демонструють надзвичайну здатність людей адаптуватися до дуже складних обставин, перебудовувати систему очікувань і цінностей та зберігати здатність позитивно оцінювати власне життя. При цьому 16% українців почуваються нещасливими, і за цією цифрою стоять мільйони людей, для яких наслідки війни, втрати, проблеми зі здоров’ям, матеріальні труднощі чи особисті обставини залишаються надзвичайно тяжкими.

Додаток 1. Формулювання запитання з анкети

Чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?

Додаток 2. Результати опитувань

Динаміка відчуття щастя в Україні (2001-2026)*, %

* За 2012-2013 роки наведено об’єднаний середньорічний показник. Із травня 2015 року наведено дані для України без тимчасово окупованих територій (АР Крим, частина Донецької та Луганської областей).

#Щастя #Війна #Суспільство #Опитування #Соціологія #Здоровя #Адаптація #КМІС #Відновлення #Психологія #Добробут #СоціальніДослідження #Дослідження #Україна #НастроїУкраїнців #УСП #USP

Джерело