Доцільність втручання Президента в діяльність Уряду і парламенту та доцільність перезавантаження влади після війни

Пресреліз підготовлений виконавчим директором КМІС Антоном Грушецьким

Упродовж 7 травня-3 червня 2026 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне всеукраїнське опитування громадської думки «Омнібус», до якого за власною ініціативою додав запитання, які стосуються питань внутрішньої політики і ставлення до влади. Методом телефонних інтерв’ю (computer–assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) був опитаний 1000 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.

Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%.

За умов війни крім зазначеної формальної похибки додається певне систематичне відхилення. Фактори, що можуть впливати на якість результатів в умовах «воєнного часу», наводилися раніше КМІС.

Загалом, ми вважаємо, що отримані результати все одно зберігають високу репрезентативність та дозволяють досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.

У цьому пресрелізі розглядаються два питання, які стосуються внутрішньої політики і ставлення до влади. Раніше ми вже опублікували результати щодо довіри до окремих публічних осіб, зокрема, і представників влади[1]. Так, Президенту України довіряють 61%, не довіряють – 34%. Тобто більшість українців йому довіряють.

Водночас важливим дотичним питанням є те, чи можна виправдати втручання Президента в діяльність інших органів влади (Уряду, парламенту), наприклад, якщо метою є посилення оборони? Тобто чи висока довіра до Президента легітимізує гіпотетичні порушення конституційного розподілу повноважень, навіть із шляхетною метою?

Крім цього, в іншому опитуванні у квітні цього року ми вже показували, що висока довіра Президенту не означає, що його і після війни хочуть бачити на цій посаді[2]. У травні 2023 року, коли очікування були більш оптимістичними, ми ставили загальне запитання про доцільність перезавантаження центральної влади після війни для відновлення країни. Зараз, три роки потому, ми повторно поставили те саме запитання для відстеження динаміки запиту на оновлення центральної влади.

Доцільність втручання Президента в діяльність Уряду і парламенту для посилення поборони

У липні 2022 року КМІС проводив для «ОПОРА» комплексне опитування, яке, серед іншого, стосувалося питань демократії в Україні та прав і свобода громадян в умовах повномасштабної війни. Одне із запитань, яке ми ставили нашим респондентам, було про те, чи виправданим є, щоб Президент втручався в діяльність Уряду і Верховної Ради для посилення оборони[3]. Таким чином, ми можемо подивитися, як за майже 4 роки повномасштабної війни змінилися погляди громадян з цього питання.

Отже, у липні 2022 року 79% вважали, що Президент може втручатися і ігнорувати конституційний розподіл повноважень. Проти цього виступали 16%. Натомість зараз, у травні 2026 року, до 52% знизилася частка тих, хто вважає виправданим втручання в діяльність парламенту і Уряду. Натомість до 38% зросла частка тих, хто вважає, що Президент має дотримуватися конституційного розподілу повноважень.

Графік 1. Яка точка зору про взаємодію Президента, Уряду і парламенту Вам ближча?

На графіку нижче дані наведені у розрізі довіри Президенту. Як можна бачити, лише серед тих, хто повністю довіряє Президенту, абсолютна більшість (81%) вважають виправданим втручатися в діяльність Уряду і парламенту. Уже серед тих, хто скоріше довіряє, 55% вважають виправданим.

Водночас і серед тих, хто скоріше чи зовсім не довіряє Президенту, доволі багато хто все одно вважають таке втручання доцільним.

Графік 2. Доцільність втручання Президента в діяльність Уряду і парламенту у розрізі довіри Президенту

Доцільність перезавантаження центральної влади після війни

Також респондентам ставилося запитання «На Вашу думку, після завершення війни для відновлення країни потрібно чи не потрібно перезавантажити та замінити центральну владу – Президента, Уряд, Верховну Раду? Оберіть усе, що підходить.». Респонденти могли обрати «Так, замінити Президента», «Так, замінити Уряд», «Так, замінити Верховну Раду», «Так, потрібно замінити всіх» чи «Ні, не потрібно замінювати нікого». Для зручності на графіку нижче для кожного органу влади бралися сумарні відповіді для нього і відповіді «потрібно замінити всіх». Наприклад, 63% обрали варіант «потрібно замінити всіх». Окремо Верховну Раду – 20%. Тому на графіку зазначено, що загалом 83% хотіли би замінити Верховну Раду. У Додатку можна ознайомитися із повним розподілом відповідей.

Перш ніж перейти до результатів, підкреслимо, що мова йшла про період після війни. Опитування КМІС стабільно показують, що більшість українців – проти проведення виборів, поки війна не завершилася[4].

Отже, якщо три роки тому 73% очікували на перезавантаження центральної влади принаймні на одному рівні, то зараз показник зріс до 88%. У випадку парламенту з 69% до 83% стало більше тих, хто очікує на перезавантаження після війни. У випадку Уряду – ріст з 47% до 74%, у випадку Президента – з 23% до 67%.

Графік 3. На Вашу думку, після завершення війни для відновлення країни потрібно чи не потрібно перезавантажити та замінити центральну владу – Президента, Уряд, Верховну Раду? Оберіть усе, що підходить.

На графіку нижче дані щодо доцільності перезавантаження після війни на рівні Президента наведені у розрізі довіри Президенту. Так, лише серед тих, хто повністю йому довіряє, меншість («лише» 33%) очікують перевантаження на цьому рівні після війни (а більшість, відповідно – проти).

Уже серед тих, хто скоріше довіряє, більшість (68%) очікують на перезавантаження на цьому рівні після війни. А серед тих, хто не довіряє (і скоріше, і зовсім) – майже всі очікують змін.

Зазначимо, що ці результати цілком корелюють із результатами нашого іншого запитання у квітні – як українці бачать майбутнє В. Зеленського після війни. Так, тоді серед тих, хто повністю довіряв, 70% хотіли б, щоб він лишався Президентом і після війни, серед тих, хто скоріше довіряв – уже лише 28%, серед тих, хто не довіряв – 1-2%[5].

Графік 4. Доцільність перезавантаження після війни центральної влади на рівні Президента у розрізі довіри Президенту

% вважають, що варто перезавантажити

А. Грушецький, коментарі до результатів опитування:

Ми спостерігаємо збереження за останній час тих самих тенденцій. З одного боку, більшість українців продовжують довіряти Президенту В. Зеленському. Він лишається легітимним головою держави і українці проти проведення виборів, поки війна не завершиться. Наративи про його «нелегітимність» через відсутність виборів хоча й поділяються певною частиною населення (через що загрози у сфері інформаційної безпеки зберігаються), але це – лише меншість.

З іншого боку, значна частина тих, хто йому довіряє – це умовно «державницькі» орієнтовані українці, для яких важливо гуртуватися навколо інституції Президента в умовах екзистенційної війни з Росією. Тобто вони вважають, що Президента є за що критикувати (і більш чутливо реагують на, наприклад, гіпотетичні порушення розподілу повноважень), але уникають безкомпромісної боротьби з ним, оскільки пріоритетом є вистояти у війні. Але ці ж люди вже після війни, у мирний час, хочуть бачити Президентом когось з нової генерації лідерів.

Важливо уточнити, що це стосується не винятково Президента – це значно ширший запит на оновлення еліт і бажання бачити когось нового і в парламенті, і в Уряді,  і в інших органах влади. Причому «хтось новий» – це не нинішня парламентська опозиція, українці мають накопичену критику і претензії до неї також. У той же час населення бачить героїв на фронті, бачить ефективні волонтерські і громадські організації, бачить окремих представників місцевої влади, які здатна долати виклики, бачить окремих чиновників центральної влади, які змогли налагодити необхідні процеси. І саме з цими людьми українці хочуть після війни в мирний час рухатися до омріяного майбутнього.

Таким чином, Президент користується довірою і підтримкою українців у питаннях оборони країни і для більшості він має залишатися на посаді до завершення війни. Проте ця довіра і підтримка не є безумовною, а є доволі стриманою. Усе ж за багато років накопичилися і претензії, і просто психологічна втома, тому високі показники довіри не мають заспокоювати керівництво країни. Водночас керівництво країни має розуміти, що українці насамперед хочуть завершення війни на прийнятних умовах, українці мають волю продовжувати опір і нести тягар проблем. Прості українці відкриті для конструктивної співпраці із владою і якщо влада щиро комунікує та пропонує дійсно ефективні рішення, які посилюють нашу оборону, то вона може спертися на підтримку людей.

Додаток 1. Формулювання запитань з анкети

Яка точка зору про взаємодію Президента, Уряду і парламенту Вам ближча? ЗАЧИТАТИ. РАНДОМІЗАЦІЯ ПОРЯДКУ ТВЕРДЖЕНЬ

На Вашу думку, після завершення війни для відновлення країни потрібно чи не потрібно перезавантажити та замінити центральну владу – Президента, Уряд, Верховну Раду? Оберіть усе, що підходить. ЗАЧИТАТИ

* Якщо був обраний цей варіант, то інші окремі відповіді (окремо Президент, окремо Уряд, окремо Верховна Рада) для респондента не позначалися. Також якщо респондент зазначав, що хотів би перезавантаження і Президента, і Уряду, і Верховної Ради, тоді позначався лише варіант «потрібно замінити всіх». Таким чином, для кожного респондент або позначено один чи два органи влади, які він чи вона хотіли би перезавантажити, або позначено «потрібно замінити всіх» (або «важко сказати» чи «відмова»).

[1] Довіра Президенту В. Зеленському і іншим публічним особам: результати опитування, проведеного 7 травня-3 червня 2026 року // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1616&page=1

[2] Динаміка довіри Президенту В. Зеленському: результати опитування, проведеного 20-27 квітня 2026 року // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1610&page=2

[3] Демократія, права і свободи громадян та медіаспоживання в умовах війни: Результати опитування КМІС для ОПОРИ // https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1132

[4] Довіра до Президента В. Зеленського і ставлення до проведення виборів: результати опитування, проведеного 1-8 березня 2026 року // https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1595&page=1

[5] Динаміка довіри Президенту В. Зеленському: результати опитування, проведеного 20-27 квітня 2026 року // https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1610&page=2

[6] Склад макрорегіонів такий: Захід – Волинська, Рівненська. Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Закарпатська, Хмельницька, Чернівецька області; Центр – Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Чернігівська області, м. Київ; Південь – Дніпропетровська, Запорізька області, Миколаївська, Одеська, Херсонська області; Схід – Донецька і Харківська області (формально до складу макрорегіону також включена Луганська область, але через майже повну окупації ніхто з респондентів зараз там не проживає, хоча є респонденти, які до 2022 року проживали в цій області).

#влада #конституція #президент #розподілповноважень #опитування #внутрішняполітика #перезавантаження #парламент #війна #суспільство #довіра #уряд #2026 #вибори #результати #соціологія #громадськадумка #Україна #оборона #УСП #USP

Джерело