Усередині січня знову задеренчала «балалайка гібридної війни» — країною прокотилася хвиля фейкових повідомлень про мінування шкіл, торговельних комплексів та інших об’єктів масового скупчення людей. Відбулись чергові кібератаки на десятки державних сайтів України, які супроводжувалися дезінформацією у інформаційному просторі. Війська інформаційних операцій РФ, як правонаступник служби «А» (активних заходів) КДБ СРСР, відділів «Д» (дезінформація) та Іноземного відділу НКВС в черговий раз спробували прищепити українському суспільству «цінності русского міра».
«Гра на балалайці» зовсім не гра!
Нагадаємо, що у березні 2019 року Європарламент визнав Російську Федерацію основним джерелом дезінформації, а корпорація Microsoft за підсумками власного дослідження кіберзлочинів, здійснених за підтримки держав, назвала РФ кіберзлочинцем № 1 у світі.
На жаль, багато користувачів соціальних мереж, які часто були лідерами думок у своїх локальних групах, несвідомо поширювали серед родичів, друзів, колег, співгромадян російську дезінформацію, не підозрюючи, що поступово перетворюються на так звану П’яту колону чи Руку Кремля. Це відбувалось саме завдяки функціонуванню «екосистеми пропаганди», яка обмежувала поле вибору джерел інформації й правильних рішень на всіх рівнях громадянського суспільства та державного сектору.
П’ять «струн» дезінформації — п’ять рівнів пропаганди вигідних Кремлю наративів щодня мотивували різні цільові аудиторії до деструктивних дій. Всі п’ять «струн» грали одну й ту саму ноту, викликаючи «медіарезонанс» в країні-жертві. Скільки коштує охопити реципієнтів, які знаходяться на офіційних Інтернет-ресурсах, у соціальних мережах, у ЗМІ, в експертному середовищі, на високому урядовому та політичному рівні?
За підрахунками різних експертних груп, витрати Російської Федерації на підтримку «екосистеми пропаганди» щорічно становлять мільярди доларів США. Точну цифру важко встановити, враховуючи таємничість операцій «інформаційної конфронтації». Лише перелік інформаційних агентств, телевізійних та радіотрансляційних каналів, відеоагентств, Інтернет-студій та Інтернет-проєктів, кіностудій, Інтернет-порталів, теле- та радіокомпаній, медіахолдингів, сайтів, газет, інших друкованих видань з електронними додатками, міжнародних видавничих проєктів тощо, які фінансуються або афілійовані з Кремлем, займає не один аркуш нашого дослідження. Російська система медійного впливу функціонує на різних мовах та враховує традиції, етнічні, культурні, історичні особливості регіонів світу, зокрема України.
Російські соціальні мережі «ВКонтакті», «Однокласники», «Мій Світ», інстант-менеджери, поштові сервіси, Інтернет-компанії утворюють єдину соціальну Інтернет-платформу. Вона, у поєднанні з комп’ютерними й мережевими елементами впливу, як, наприклад, «Лабораторія Касперського», «Кіберберкут», ВАТ «Інтернет-дослідження», організаціями Інтернет-тролів тощо, активно використовується спецпідрозділами кібербезпеки ФСБ, МВС, ГРУ МО РФ та фінансується коштом цих структур.
Усі військові операції з розширення території впливу РФ у ХХІ ст., включаючи тимчасову окупацію Криму й частини Донбасу, відбувались з аналітичним супроводом (та/або прикриттям) структур формування суспільної думки, до яких відносяться, наприклад, «Всеросійський центр вивчення суспільної думки» (ВЦВСД), його філіал «Кримській республіканський інститут політичних та соціологічних досліджень». Останній брав участь у підготовці фейкового кримського плебісциту та став джерелом дезінформації у світі, пов’язаної з сфальшованими результатами цього замовного «референдуму під дулами автоматів» 2014 року. Інші два підрозділи ВЦВСД було утворено у 2015 році в двох квазіреспубліках Сходу України. Обидва мають однакові назви — «Особливий статус», та формують суспільне ставлення населення окупованого регіону до загальних стратегічних або поточних питань.
Філіали ВЦВСД разом з іншими суб’єктами, як, наприклад, соціологічна служба «Фонд суспільної думки», аналітичний центр «Левада-центр», дослідницьке агентство «Євразійський монітор» тощо, також грають роль соціологічних «джерел інформації» для внутрішнього споживача або для міжнародної спільноти. Росія, як правило, легально фінансує свій закордонний вплив та формування міжнародного суспільного, політичного бізнес-клімату через урядові фонди, що діють та маскуються під… громадські організації. Більш ніж у 80 країнах світу працюють представники Федерального агентства у справах СНД, співвітчизників, що живуть за кордоном («Росспівробітництво»). Головним завданням працівників агентства є приєднання різноманітної закордонної російськомовної аудиторії до загальної, перевіреної спецслужбами, російської історії, культури та політики. Наприклад, для просування російської мови у другій рік російсько-української війни російський уряд збільшив фінансування «Росспівробітництва» на 2 млрд рублів (36 млн доларів США).
Жодне військове вторгнення РФ в Україну не відбувалось без підтримки з боку кримінальних кіл, об’єднаних з проросійськими ідеологічними, націоналістичними та ультрарадикальними рухами. Візуальним символом такого союзу кремлівських спецпризначенців та маргінальних груп населення стала «георгіївська стрічка», яка заборонена у багатьох демократичних цивілізованих країнах. Вона визнана «розпізнавальним знаком» осіб, що знаходяться у російському пропагандистському просторі та бажають розширення Росії до кордонів колишнього СРСР.
Після провалу російського проєкту з фальсифікації президентських виборів у Україні 2004 року, який викликав виникнення «Помаранчевої революції», Москва відразу розпочала новий загарбницький геополітичний проєкт. «Смугаста стрічка» була імплементована Московією у 2005 році спочатку для проєкту «Новоросія» та пропагувалась у Криму російським байкерським рухом «Нічні вовки». Згодом, після окупації Росією Кримського півострова, на чолі якого став колишній радянський політрук і кримінальний авторитет Сергій Аксьонов, а також після захоплення частини Донбасу і остаточного фіаско проєкту «Новоросія», смугаста георгіївська стрічка Російської визвольної армії Власова (прихильника Адольфа Гітлера) стала символом «Русского міра», який і надалі активно просувається Кремлем не лише в Україні, а й на міжнародному рівні.
Пропагуючи геополітичні, релігійні та культурно-цивілізаційні наративи «Русского міра» керівництво РФ намагається створити неформальні канали комунікації з європейськими суспільно-політичними рухами. Кремль фінансує не лише поточну діяльність, ЗМІ цих рухів, а й їхню передвиборчу боротьбу. Росія наполегливо просуває їх у національні органи влади інших країн та в Європарламент, при цьому використовуючи всі п’ять елементів «екосистеми пропаганди». Значну роль у проведенні «інформаційно-психологічних операцій» (ІПсО) в контексті просування «Русского міра» у світі та насамперед в Україні відіграє російська православна церква (РПЦ).
Дослідження механізмів впливу РПЦ на українське суспільство, безперечно, потребує окремого великого розслідування, яке неможливо вмістити в рамках однієї публікації. Ця організація невипадково була створена рішенням НКВД № 22-4503-62, від 20.05.1927 року як «Централізована релігійна організація «Руська Православна Церква — Московський патріархат» (ЦРО РПЦ МП). Спираючись на багатовіковий принцип цезарепапізму, російська церква сприяла подальшій секуляризації своїх прихильників із заниженням рівня моральних норм. Ще задовго до початку російсько-української війни Московський патріархат був нашпигований штатними співробітниками спецслужб РФ. Маючи розгалужену структуру в Україні й потужне фінансування, «релігійно-шпигунське» утворення Московії сприяло розповсюдженню сепаратистських настроїв та подальшій окупації українського Криму, а згодом — частини Донбасу. Обмежимось лише уривками з листування Кирила Фролова, начальника відділу Інституту країн СНД, лідера Асоціації православних експертів, прессекретаря Союзу православних громадян (Росія), помічника радників президента РФ Сергія Глаз’єва та Владислава Суркова, яку він вів під час гарячої фази російсько-української війни:
«Надзвичайно важливо, щоб Собор УПЦ (РПЦ МП. — Ред.) 13 серпня не звертався до ополченців скласти зброю і не писав подібних глупих звернень… (26.07.2014 р.)».
«Ваша Святість, хочу сугубо довірливо поділитися з вами міркуваннями про ситуацію у колишній Україні, я маю підстави вірити, що у підсумку на її місці з’явиться Новоросія, Северская і Підкарпатська Русь, Малоросія і цілком окремо Галіція… (Патріарху Кирилу, 31.07.2014 р.)».
«…Ще раз передаю зміст дзвінка митрополита Одеського Агафангела Новикову у листопаді цього року: «Доведи до Путіна, що я та вся Одеська єпархія чекаємо рішучих дій по Одесі. Єпархія мене підтримує і готова до бою. Я готовий духовно й ідейно очолити повстання …(24.11.2014 р.), — І ще багато-багато слів про „православних бойовиків“, 100-тисячні „хресні ходи“, сакральний зміст „русскої весни“ на окупованій землі України…».
Як бачимо, деренчання путінської «балалайки» з використанням сучасних засобів інформаційної та кібервійни має всі ознаки централізації державного управління з чітким плануванням, координацією та фінансуванням, притаманними військовим операціям. Якщо взяти до уваги, що «Військова таємниця» Хлопчика-Кібальчиша розкрита, а сам малюк у будьонівці підріс — йому у жовтні 2022 року виповниться 70 років… Якщо згадати, що у грудні цього ж року виповнюється 100-річчя з дати утворення СРСР, куцим «нащадком» якого є сучасна РФ, а головною «дитячою травмою» для 70-річного «кібальчиша» залишається саме розпад Радянського Союзу… Якщо згадати, скільки мільярдів доларів коштує вся ця нав’язлива «гра на балалайці» упродовж десятків років, в Україні, в Європі, в усьому світі… Якщо подивитись на цифри вбитих, скалічених, знедолених протягом лише останніх восьмі років російсько-української війни, то можна з легкістю знайти відповідь на це непросте питання: «Чому кіберзлочинець № 1 досі «грає на балалайці»? Він хоче відродити Радянський Союз та втілити в життя мрію свого тезки Володимира Ульянова — вивести з мавзолею на планетарний рівень забальзамований Комінтерн з назвою «Русский мир».
Засуджуючи чергові кібератаки на державний сектор України в ніч на 14 січня, Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг анонсував посилення співробітництва між Північноатлантичним альянсом та нашою країною. Він повідомив на офіційній сторінці НАТО про наміри підписання відповідної угоди. Єнс Столтенберг зауважив, що Альянс та Україна вже обмінюються корисною інформацією щодо шкідливої кіберактивності РФ та афілійованих з нею структур. Тому запланована угода відкриє Україні доступ до інформаційної платформи НАТО та його баз даних у сфері кіберспівробітництва.
