fbpx

Бетонні джунглі: як зміняться українські міста після карантину

Світові епідемії минулого забрали мільйони життів, але натомість ввели у вжиток широкі вулиці, каналізаційні системи, необхідність вивезення відходів, санітарні норми при проектуванні житлових будівель, сам інститут містобудування як такий. Як змінить міста коронавірус?

Під час епідемії коронавірусу 2020 року стали відчутними інші проблеми міської інфраструктури: брак зелених зон, велодоріжок, хаотична забудова, затори та величезні черги на зупинках громадського транспорту. І це тільки верхівка айсберга. Той, хто засклив балкон, напевно, теж про це не раз пожалкував.

Як зміняться міста після карантину? Ми говорили про це з урбаністами та архітекторами.

Простір стає ціннішим

Попит на заміські будинки та приватні будинки у межах міста зріс. Котеджні містечка у Київській області розкуповуються шаленими темпами, пише перший номер оновленого українського Forbes. У багатоквартирних будинках до карантину попитом користувалися однокімнатні та навіть smart-квартири. А зараз знов зростає інтерес до багатокімнатних квартир.

Зміну вподобань відображають ставки на ринку оренди житла. За даними lun.ua, вартість оренди однокімнатних квартир трохи зменшилася, двокімнатних — майже не змінилася, а вартість оренди трикімнатної квартири зросла.

Водночас це поки що не впливає на роботу забудовників.

«Проєктування житла відбувається за нормами (що існують зараз, — ред.). Якщо через загрози вірусу їх потрібно буде змінювати, на це піде багато часу і, наприклад, вже завтра ми це не відчуємо», — пояснює Дмитро Макогон, інженер-проєктувальник.

Також люди більше звертають увагу на наявність зелених зон поруч з будинками, на наявність та облаштування прибудинкової території, наявність дитячих майданчиків, місць для вигулу собак, велодоріжок тощо. 

Відбуваються ціннісні зміни, каже Гріша Зотов, архітектор, співзасновник освітнього проєкту CANactions. Він вже помітив такі зміни в Амстердамі, де зараз працює.

«Люди стали замислюватися, що їм справді потрібно, а не сліпо слідують трендам. Консюмеризм відчутно здав свої позиції», — розмірковує Зотов.

Він вважає, що карантин може змінити архітектуру торгових центрів або кінотеатрів, а ось житлові будівлі майже не зміняться.

Принаймні поки ще зарано говорити про якісь конкретні зміни.

Архітектор Юліан Чаплинський пропонує освоювати дахи багатоповерхівок: «Там можна робити безпечні прекрасні сади — тільки для мешканців під’їзду, де вони можуть мати безпечну дистанцію, бути на сонці, бути серед людей».

Соціальне розшарування посилюється

Карантин проявив нерівність між власниками приватних будинків та квартир у багатоповерхівках, між автовласниками та пасажирами громадського транспорту. Між тими, хто може дістатися до супермаркета, та тими, хто не може купити продукти на зачиненому на карантин базарі.

Нещодавно Харківська школа архітектури обговорювала вплив міського способу життя на розповсюдження коронавірусу та можливі зміни у міському просторі після пандемії. І найбільшим викликом назвали посилення соціального розшарування.

Зростання нерівності — це виклик для самоврядування українських міст. Мери та депутати міських рад мають замислитися про підтримку локального бізнесу: про розбудову ланцюжків поставок від локальних виробників продуктів і товарів. 

Планування офісів зазнає змін

Ми вже детально писали про зміни умов праці після карантину. Але тоді говорили з HR-директорами, бізнес-консультантами та керівниками компаній. А що кажуть архітектори?

На думку Юліана Чаплинського, офіси зміняться: кабінетна система знов буде більш затребуваною, ніж філософія так званих опен-спейсів (від англ. open space — відкритий простір), коли багато людей працюють у одній великій кімнаті. У коридорах будуть розміщувати антисептики, більше уваги буде надаватись гігієні. Можливо, офісні приміщення навіть будуть доповнюватися душовими та медичними пунктами. 

Гріша Зотов припускає, що в офіси можуть повернутися «бокси» — розділені перегородками робочі місця: «Офіс буде еволюціонувати, можливо повернутися кабінети, можуть з’явитися “бокси”, як у фільмах про копірайтерів 60-х років, але без суцільних перегородок, з прозорими екранами. До речі, так уже роблять в кафе і ресторанах у Голландії».

Юліан Чаплинський передбачає появу коворкінгів у житлових комплексах — на заміну «домашнім офісам»: «У житлових комплексах мало б бути 5-10% площі виділено під коворкінги, але не як опенспейс, а кабінети, які можна погодинно орендувати. Це буде мати більший попит, ніж раніше».

Велосипедна інфраструктура буде швидше розвиватися

Багато українців вперше спробували дістатися до роботи на двох колесах під час карантину. Та виявили, що велосипедна інфраструктура майже відсутня, а українські міста спроєктовані для автовласників.

Головний редактор медіа про розвиток міст «Хмарочос» Тарас Кайдан говорить про зміни у Мілані, Парижі та Берліні, де під час карантину зробили додаткові велодоріжки: «У Києві теж можна було б так зробити, бо з початком карантину велосипедистів в місті побільшало. І це стосується не тільки служб доставки».

Київ, наприклад, має велоконцепцію, що затверджує, на яких вулицях і в яку чергу мають створюватись велодоріжки і велосмуги. Але це робиться вкрай повільно. 

Львів також має план побудови велодоріжок. Проте реалізується він так само повільно — тільки під час ремонту тієї чи іншої вулиці. 

Тарас Кайдан також закликає приділяти більше уваги громадському транспорту: збільшити інтенсивність роботи і таким чином зменшити кількість людей в салонах, почати дезінфікувати громадський транспорт.

Громадський простір буде зручнішим

Громадський простір українських міст може змінитися. Наприклад, ширина пішохідних доріжок може збільшитися для дотримання соціальної дистанції, бо звичка тримати відстань не зникає швидко. Озеленення необхідне для комфортного пересування містом пішки. Потрібно встановлювати крани з водою на вулицях для миття рук просто неба, споруджувати навіси для того, щоб ховатися від злив.  

Під час карантину ми змогли оцінити, наскільки комфортно сплановане місто. Чи є у кожного громадянина пішохідна доступність до найважливіших сервісів: аптеки, продуктові крамниці, поліклініки тощо. І якщо такої можливості немає, особливо для людей похилого віку, то жити в такому районі, вочевидь, некомфортно.

 

Джерело

Розповісти в соціальній мережі

Залишити відповідь